«Щоб ти жив в епоху змін!» Як впоратися з новими викликами для нашої психіки та тотальною невизначеністю

25 жовтня, 11:32
Поради практикуючого психолога (Фото:depositphotos/racorn)

Поради практикуючого психолога (Фото:depositphotos/racorn)

Найголовніший виклик, з яким має справу наша психіка останнім часом, — це виклик невизначеності. Причому ця невизначеність завжди була і відлякувала людину, але зараз ми живемо у світі з неймовірним ступенем невизначеності, небаченим раніше.

Крістіна Кудрявцева

психологиня, генеральна директорка Європейської Школи Психології

Граціозні чорні птахи

Люди старшого віку пам’ятають ще ті часи, коли після того, як дитина закінчувала школу, можна було відносно просто так чи інакше «запрограмувати» її майбутнє, просто відправивши її навчатися спеціальності, яка завжди була затребуваною — наприклад, на бухгалтера чи вчителя. І «без шматка хліба» дитина точно не залишиться.

Відео дня

Інакше кажучи, навіть простим людям було важко будувати нескладні й досить реалістичні прогнози на 20−30 років заздалегідь а цій фразі точно просльозилися декілька сотень аналітиків та експертів). Що відбувається зараз — можна не розповідати. Тільки за останні 10 років було «поховано» кілька сотень професій, і ще більше нових з’явилося.

Про прогнози в різних сферах зараз і геть ліпше не згадувати. На будь-який навіть найобережніший прогноз обов’язково знайдеться свій чорний лебідь, а то й ціла зграя цих рідкісних птахів. Звісно, що робити якісь прогнози можна, але що буде завтра — зараз не знає ніхто. А після пандемії та початку війни прогнозування взагалі стало на один щабель з шоу екстрасенсів і вангуванням.

Причому, якщо раніше вся ця невизначеність стосувалася переважно великих корпорацій та державних систем із тривалим горизонтом планування, то зараз вона торкнулася практично кожного з нас. І торкнулася не якось там побіжно, коли помилився з вибором місцевого депутата і тепер у тебе намагаються «вкрасти» парк під будинком, а безпосередньо — й іноді дуже болючим способом. При цьому і провини нашої прямої в цьому немає.

Ось декілька прикладів.

Зараз робота в IT — це дуже стабільно та прибутково. Нещодавно це було перспективно. Але зі стрімким розвитком штучного інтелекту все вже виглядає не так весело. Хто може точно і з упевненістю сказати, коли ШІ зможе замінити основну частину «кодерів»? Так, усіх і одразу він не замінить, але залишити без роботи сотні тисяч і навіть мільйони зможе однозначно. І це лише питання часу.

Ще один яскравий приклад. Зовсім нещодавно найпростішим способом зберегти та примножити капітал була нерухомість. Купив, потім продав чи здав у найм — і жодних проблем. Нині цього немає. Як і депозитних ставок у валюті на рівні 9−12% річних. «Що ж є?» — запитаєте ви. А є повна невизначеність і непередбачуваність. А в деяких випадках та окремих сферах — цілковитий хаос!

І це лише горішня частина тієї невизначеності, що травмує нашу психіку. Бо є ще загроза чергової світової війни, втрати роботи, глибокої стагнації і навіть повного краху тієї економіки, до якої всі ми звикли. І це вже призводить до такого рівня невизначеності, якого не знали не лише ми, а й наші предки, і який ми відчуваємо практично щодня, ухвалюючи ті чи інші рішення.

Упорядкувати хаос

Усе це дуже змінює нашу психічну діяльність. Навіть якщо ми й не усвідомлюємо цього. Чому? Бо основне завдання психіки — це впорядковувати хаос. Коли народжується немовля — у нього в голові цілковитий хаос. І в перший рік життя воно поступово починає в собі вибудовувати своє уявлення про світ — свою картину світу. Майже якийсь фундамент.

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів НВ
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

Власне, це відображено і в усіх міфах про створення світу — спочатку хаос, а потім його впорядкування або створення якогось нового світу, космосу. І це відбувається як на рівні всього людства, так і на індивідуальному рівні — на рівні психіки кожної людини.

І коли в глобальному сенсі все було відносно спокійно і зрозуміло — або, іншими словами, космос був досить стійкий — то нашій психіці залишалося лише добудувати щось своє невелике — наприклад, стосунки, добробут, побут, комфорт. То зараз ми дедалі частіше, прокидаючись уранці, потрапляємо у світ, де цей старий добрий упорядкований космос зруйнований частково чи повністю, і його треба збирати заново, що далеко не будь-якій психіці під силу. І це навантаження для неї — зовсім іншого обсягу та рівня.

Причому це стосується не лише українців, внаслідок абсолютно неймовірної ще рік тому повноцінної війни, а й жителів усієї нашої планети — просто поки що меншою мірою. З огляду на стабільність економіки чи соціального захисту розвинених країн, люди там можуть це відчути трохи пізніше й у м’якішій формі. А жителі Африки, наприклад, уже зараз відчувають це повною мірою, зіткнувшись із черговою продовольчою кризою, а невдовзі, цілком можливо, і з голодом.

Ложка меду

Але є й інший бік усіх цих процесів. Як відомо, будь-яка криза — це, крім іншого, ще й пора можливостей. І цей випадок не є винятковим. У стабільному світі усе дедалі більш передбачувано, але й можливостей набагато менше. До того ж усі переважно знаходяться в «теплій ванні» передбачуваності і менше схильні до того, щоб щось змінювати. Усе це не сприяє вдосконаленню, переосмисленню та повному перезбиранню себе.

Інша річ, коли все довкола руйнується. Ви можете не просто вийти із зони комфорту, а отримати якісні «стимули» у вигляді конкретних «стусанів долі» для того, щоб по-новому поглянути на світ довкола, наново перезбирати себе та свою самоідентифікацію. Знайти новий простір для свого дрімливого творчого потенціалу. Інакше кажучи, стає складніше, але можливостей також стає більше.

Що з цим робити?

По-перше — прийняти! Так, саме в такому світі ми зараз опинилися. Ще в давнину було таке китайське прокляття — «щоб ти жив в епоху змін». Саме тепер ми найвиразніше розуміємо глибинну суть цього вислову. Потім потрібно спробувати переосмислити себе та своє місце у всьому цьому хаосі.

Моя думка — навичкам протистояння та подолання такого рівня невизначеності треба навчати. Саме це зараз головне завдання освіти. Якщо раніше освіта полягала у наданні інформації — базових та вузькоспеціалізованих знань, то зараз через тотальну доступність інформації це втратило свою актуальність. Люди дедалі більше потребують корисних та актуальних навичок.

У такій ситуації освіта цілком точно і якісно може дати конкретні навички того, як можна ефективно і з користю для себе справлятися з цією невизначеністю. Вміти в цьому всім не просто жити, а ще й розвиватися, використовувати ці зміни собі на благо. Те, що Насім Талеб у своїх книгах називає антикрихкістю.

Власне, саме цим ми зараз і зайняті в Європейській Школі Психології — перебудовуємо всі програми так, щоб люди разом із знаннями отримували також навички та вміння спиратися на щось, коли начебто зовнішніх опор уже немає. А це зовсім інший спосіб пізнання світу — його прийняття та пошуку себе в ньому. Це потрібно запроваджувати вже на рівні загальноосвітньої школи.

Внутрішня опора

Чим є навичка вміння впоратися з невизначеністю? Це насправді перенесення всіх зовнішніх опор всередину. Весь цей час ми жили, спираючись здебільшого на зовнішні опори — вигадані та розроблені для нас кимось здавна, спираючись на історичний, професійний чи життєвий досвід.

Іншими словами, ми керувалися чужими концепціями, чиїмись правилами, теоріями інших людей. Ті ж самі релігія і гроші — це базові зовнішні опори для більшості людей. Причому, з одного боку, хіба що навіть є взаємозамінними. Але при цьому мирно уживаються протягом багатьох століть.

Що таке внутрішня опора? Насамперед це ваші цінності. Та ціннісна шкала, яка отримана вами на свідомому та підсвідомому рівні від ваших батьків, родичів, вчителів, наставників, друзів, соціуму. Вона може бути непохитно статичною, але найчастіше допускає деякі коливання залежно від часу, віку, знань та поточного моменту. І це абсолютно нормально — особливо зараз.

Друге — це ваші навички. Хоч би що відбувалося у світі, ваші навички завжди залишаються з вами. Це дуже добре відчули люди під час пандемії та під час війни. Ті, у кого були стійкі й перевірені на практиці навички, з мінімальними втратами пройшли пандемію і цілком нормально проходять війну, легко адаптуючись до нових реалій і допомагаючи при цьому своїм близьким.

І ще одна важлива внутрішня опора — це розуміння того, хто я такий. Або, іншими словами, зрозуміла та чітка самоідентифікація. І це неймовірна опора! Тому що з цього випливають не лише цінності — із цього складається чітка картинка майбутнього. А картинка майбутнього — це той маячок, який світить і орієнтує навіть у цілковитій темряві невизначеності.

І важливо це не тільки стосовно людини як індивідуума, а й до всіх колективних форм свідомості. Хто ми як компанія? Хто ми як нація? Індивідуальне чи групове «Я» — в цьому випадку байдуже. Важливо те, що це та опора, яка чудово допомагає ухвалювати сміливі та ефективні рішення навіть за умов практично тотальної невизначеності.

https://www.youtube.com/watch?v=Xc9w9W4fWYQ&ab_channel=%D0%A0%D0%B0%D0%B4%D1%96%D0%BE%D0%9D%D0%92
Редактор: Кіра Гіржева
Показати ще новини
Радіо НВ
X