Як функціонують великі українські притулки для тварин під час війни та скільки витрачають на утримання чотирилапих

20 серпня, 09:23
Гостомельський притулок для тварин (Фото:Надано НВ)

Гостомельський притулок для тварин (Фото:Надано НВ)

20 серпня світ відзначає Міжнародний день безпритульних тварин. За різними даними їх в Україні кілька мільйонів, але точно щонайменше сотні тисяч.

Офіційної статистики безпритульних тварин в Україні не існує, особливо зараз, коли війна відкрила справжню скриню пандори для українських притулків та зоозахисних організацій. Адже в один момент кількість поранених та покинутих тварин різко зросла.

Відео дня

За даними благодійного фонду Happy Paw в Україні близько 200 постійних притулків, які зареєстровані як громадські організації, благодійні фонди або перебувають на балансі комунальних підприємств. За підрахунками у них живе більше, ніж 20 000 собак і 15 000 котів. А ще по всій країні існують тисячі домашніх мініпритулків, опікунів та волонтерів, які самотужки годують, лікують та рятують тварин.

Як функціонують великі українські притулки для тварин зараз, скільки витрачають на утримання чотирилапих та про що мріють найбільше — ексклюзивно для HB від Happy Paw.

Олена, власниця притулку Пегас, Дніпропетровська область, Солонянський район

Про заснування

Усе почалось 15 років тому з того, що ми рятували собак з інвалідністю, яких мали б приспати. Ми бачили ці випадки, забирали таких тварин і поступово у мене на дачі з’явилося 60 собак з інвалідністю. Деякі з них живуть з нами й дотепер. Потім почалися дзвінки від людей, наприклад, коня хочуть здати на м’ясо або лисиця потрапила в капкан. Тоді, років 8−10 тому, таких тварин ніхто не рятував і ми вирішили допомагати також коням, коровам, козам, свиням. Наша волонтерка Яна Русіна набула великого досвіду з дикими тваринами. Так у притулку поселились лисиці, єноти, лелеки, вовки та коні з козами. Але від собак ми нікуди не втекли, зараз їх у нас 380, а також 80 котів.

Про допомогу біженцям із тваринами

Під час війни до нас почали звертатись дуже багато людей із зони активних бойових дій. Вони змушені евакуюватись, але не знають, куди діти тварин або не можуть зняти житло з улюбленцями. Саме так до нас потрапила сім'я із 16 котиками і 4 песиками з вулиці, яким ми надали прихисток. Тепер ця жінка живе у нашому волонтерському будинку, а ми, по можливості, її підтримуємо. За кілька місяців війни у притулку з’явилась сотня нових тварин. Ми прийняли навіть розплідник зенненхундів та коллі. Деякі люди повертаються і забирають своїх тварин, але це здебільшого котики.

Про життя притулку, коли поряд пролягає фронт

Коли військові дії підійшли близько до притулку і стало дуже чутно постріли, всі тварини поховалися у будки. Навіть котів не було на вулиці, складалося враження, що притулок ніби вимер, ніхто не видавав ні звуку. Десь два тижні, якщо не більше, тварини так себе вели. А потім вони просто адаптувались. Щодня нам чутно віддалені «бахкання», але добре, що на території притулку нічого не вибухає та не горить.

Притулок Пегас
Фото: Притулок Пегас

Про витрати та забезпечення мешканців притулку

У нас дуже різні тварини, яким потрібна специфічна їжа. Наприклад, у нас 44 свині, які їдять комбікорм, але їм ще треба щось з овочів. Верблюд без зерна ніяк не зможе, це ми вже перевірили під час війни. Він схуд, у нього впали горби, організм одразу відреагував на нестачу зерна. А водоплавні тварини залежать від риби й, коли були перебої з постачанням, це дуже позначалось на них. Коням, козам та іншим потрібно близько 30 тонн сіна на місяць. Тюк сіна коштує 60 гривень, тому витрати виходять значні. З собаками та котами простіше. Собаки у нас з'їдають десь 4,5 тонни корму на місяць, це понад 320 тисяч гривень.

Притулок Пегас
Фото: Притулок Пегас

Про мрії та плани

Я їздила багато притулками Європи та України, щоб набратися досвіду, щоб побачити щось новеньке, щоб у нас все було за правилами. І ми хотіли, аби наш притулок був найкращим. Не у сенсі суперництва, а задля комфорту тварин. За нашим досвідом притулки не повинні бути великими. Вони повинні бути компактними й з невеликою кількістю тварин — для того, щоб приділити увагу всім і всі тварини були «у полі зору». Бо що таке притулок? Для деяких тварин це тимчасовий прихисток, а для когось — на все життя. Притулок — це не дім для тварини. Нам хочеться створити комфортні умови для життя усім пухнастим, які у нас живуть та достойні умови для роботи всім людям, які тут працюють. Завдяки співпраці з фондом Happy Paw цього року нам вдалось зробили вигульний майданчик для собак, про який ми мріяли багато років. Половина собак завдяки цьому вже стали соціальними, хоча раніше були перелякані. Тому, що до цього все спілкування з ними зводилось до: зайшов у вольєр, прибрав, дав їжу, от і все. А тепер песики з тобою граються, на руки лізуть, у басейн стрибають, бігають за іграшками,. Це зовсім інший спосіб життя для тварин.

Притулок Пегас
Фото: Притулок Пегас

Олександр, керівник Сумського товариства захисту тварин

Про створення притулку та статистику адопції

Все почалося 12 років тому з перетримки тварин, у нас було 8 будок на території ветеринарної клініки. Згодом ми почали розширюватись і довелося шукати нове місце для утримання. Знайшли територію на краю міста, де на той момент нічого окрім летовища старого аеропорту не було. Потім довкола вже розбудували густонаселене котеджне містечко. Коли ми переїжджали на нове місце, у нас було 13 тварин, наразі їх близько 300:60 у комунальному підприємстві міста (але ми опікуємось ними) і наших близько 250. Кількість тварин у нас є відносно сталою, ми не можемо брати більше, ніж здатні утримувати. Близько 100 тварин під час активних бойових дій ми відправили до Європи, на їх місце взяли інших і якусь частину прилаштували. Тобто це своєрідна нескінченна ротація. Зараз притулок прилаштовує значно менше тварин. Частково через те, що ми почали більш прискіпливо ставитися до майбутніх господарів. У нас в селах не дуже добре ставляться до домашніх тварин, тому туди ми віддаємо виключно, коли бачимо що сім'я буде відноситись до тварини доброзичливо і відповідально. Обов’язковою умовою є стерилізація, перш ніж віддати тваринку.

Про життя притулку під час активних бойових дій

Кордон з Росією від нас за 30 кілометрів.І це ми відчули дуже сильно. В перші дні війни недалеко від притулку стояв артилерійський дивізіон, який весь час обстрілювали. Було влучання у будинок за 300 метрів від нас та багато палаючої техніки. Ми й по сьогоднішній день переймаємось, щоб не було влучань на прилеглу територію чи в притулок. В перші дні війни ми готували їжу для тварин вдома, наприклад, три каструлі зварили, в машину поставили, привезли, швиденько роздали. Воду так само, поки дружина роздавала їжу, я їхав за водою. Деяких тварин вивозили з притулку через зелені коридори. Їздили й до Львова, і до Польщі та передавали тварин. А ще до нас попала макака! 22 роки вона прожила в Україні, а цього року поїхала до реабілітаційного центру в Іспанії. Ми знайшли варіант відвезти її до кордону, туди приїхали польські спеціалісти, які від нас транспортували її далі. Ми вже отримали фото як наш Томас після карантину в Іспанії знайомиться зі своїми сородичами.

Надано керівником Сумського товариства захисту тварин
Фото: Надано керівником Сумського товариства захисту тварин
Надано керівником Сумського товариства захисту тварин
Фото: Надано керівником Сумського товариства захисту тварин

Про потреби та їх реалізацію

Ми порахували, щоб утримувати таку кількість тварин, яка у нас зараз, нам потрібно на місяць десь 3500−4000 доларів. Це закупівля їжі та медикаментів для тварин, транспортні витрати і зарплата двох працівників.Наприклад, на місяць у нас розхід крупи — 1 тонна, а це 11,000 грн, не враховуючи вартість корму та м’яса. Зараз нам потрібно закупити вакцини майже на 15,000 грн. Плюс, в день наша машина наїжджає десь 100 км, а це пальне. Так і виходить, що в середньому на місяць наші витрати становлять десь 90 000 грн. За допомогою програми стерилізації тварин від фонду Happy Paw наші витрати зменшились. Звичайно, нам допомагають волонтери і благодійники, але хочеться, щоб ця допомога була стабільною і регулярною. Тому що, наприклад, маючи її ти нагодуєш сьогодні 20 тварин, а завтра цієї допомоги немає і ти вже не знаєш, чим годувати тварин далі.

Про мрії і бентегу

Ми мріємо облаштувати якісний притулок для тварин, такий центр, який міг би забезпечувати існування окремій частині тварин протягом усього їх життя і при цьому мав змогу оплачувати роботу великого штату людей.Ще необхідно поширити вплив на села, на райони, шляхом впровадження мобільної програми стерилізації тварин. А також допомогати місцевим маленьким волонтерам-опікунам, тому що вони зараз опинилися в умовах, коли не всі можуть дозволити собі купити їжу для тварин. Ну і ще питання, яке нас дуже турбує — кому передати притулок, адже ми вже в поважному віці і хочеться, щоб прийшли люди, які б змогли продовжити нашу справу. Знаєте, людина може дати собі якусь раду і часто сама себе заганяє в певні складні умови. А от тварину ж в умови заганяє лише людина.

Марія, онука засновниці Гостомельського притулку для тварин, Гостомель, Київська область

Про створення

23 роки тому моя бабуся заклала свою квартиру, щоб купити будівлі на місці старого корівника. Разом зі своїм чоловіком та волонтерами вони почали розбудовувати притулок без жодної фінансової допомоги. У притулку завжди було до 1000 тварин. Бо притулок це таке місце, що якщо відкрити ворота і дати людям зелене світло вільно заносити тварин, то за 1 день буде вже 10 000 тварин.

Про окупацію та виклики, які принесла війна

Напередодні війни у притулку було близько 700 тварин, але під час військових дій було знищено цілий сектор з тваринами, близько сотні загинуло і багато втекли. Та ця кількість відновилась за місяць після деокупації — люди приносили кошенят і цуценят, а також тварин, власники яких поїхали з міста чи країни. Люди не хочуть самостійно шукати сім'ю непотрібним тваринам, а обирають легший шлях — здати у притулок та перекласти відповідальність на когось іншого. Зараз у нас близько 500 собак і 60 котів. Кожен день ми отримуємо багато дзвінків: «заберіть», «врятуйте», «ви повинні», «вас же забезпечує держава». У кожного з цих людей дуже багато важливих причин (як вони вважають), щоб віддати тварину. Дуже шкода, що українці не знають, що майже всі притулки — не державні, а приватні. Ми не маємо фінансування й існуємо лише за благодійні пожертви або за кошти власників (якщо такі є). Та робимо те, що у наших можливостях. Прилаштування у воєнний час йде погано. Співвідношення дзвінків «здати у притулок» і «взяти тварину» десь 80% до 20%.Найстрашнішим під час війни була відсутність можливості доставити корми, генератори, бензин чи їжу до притулку. У нас були кошти й можливість все придбати, але всі дороги були заблоковані. На першому тижні ми з волонтерами на власних маленьких автівках змогли двічі доставити трохи корму та їжі людям, після цього постала велика проблема доставити генератор, бо Гостомель був без електропостачання. А для нас електрика — це вода. Годувати сухими кормами тварин без доступу до води не можна, бо вони загинуть від спраги. Нам доводилось збирати дощову воду та сніг. Під час активних воєнних дій в Гостомелі багато стареньких собак померли через серцевий напад, а деякі повтікали від вибухів та загинули від обстрілів. Усі інші тварини досі бояться грому та гучних звуків і розривають сітки, намагаючись втекти та сховатися, коли приходить гроза. Зараз до Гостомельського притулку багато тварин потрапляє з гарячих точок. Вони налякані, не соціалізовані й не йдуть до рук. З ними треба працювати, нам потрібні кінологи й зоопсихологи, яких у притулку немає. Це означає, що така тварина, якщо з нею не працювати, не має шансів бути влаштована у родину. До таких собак не можна підселити когось, відповідно ці вольєри будуть зайняті найближчі 10−15 років. І ми не зможемо допомагати й рятувати інших котів та собак.

Гостомельський притулок для тварин
Фото: Гостомельський притулок для тварин
Гостомельський притулок для тварин
Фото: Гостомельський притулок для тварин

Про складнощі та досягнення

Одна із витрат притулку, яку люди дуже недооцінюють — це заробітна плата для працівників. Ніхто не буде доглядати за 700 тваринами безплатно, адже це велика фізична та моральна робота. На цих посадах мають працювати відповідальні люди, а не алкаші за 50 гривень. Відповідно зарплата має бути не менше 10 000 гривень на місяць.Найважче у нашій сфері це комунікація з людьми. Українці, на жаль, дуже неосвічені щодо відповідального догляду за тваринами. Вони не розуміють, що робити, коли знайшли тварину, чому важливо вакцинувати й стерилізувати тварин. Зараз ми дуже багато робимо у притулку для громади: проводимо безплатні стерилізації (за цей час стерилізували вже понад 300 тварин), вакцинації, чипування. Але дуже часто люди не цінують те, що дається їм безплатно.

Про мрії

Хочеться, щоб усі притулки працювали за єдиним стандартом. Щоб ми поділитись нашими досягненнями з іншими та могли ефективніше працювати заради добробуту і здоров’я тварин. Наш фронт роботи — це безпритульні тварини, але я впевнена, що ми переможемо на всіх фронтах.

Гостомельський притулок для тварин
Фото: Гостомельський притулок для тварин
Показати ще новини
Радіо НВ
X