«Мерзнемо та вмираємо». Увесь біль прифронтового міста Авдіївка, яке росіяни зараз намагаються оточити — відео
Як зараз живе Авдіївка (Фото:Український свідок)
За останні пів року життя в Авдіївці, яку зараз намагаються оточити російські війська, сильно змінилося. Журналісти проєкту Український Свідок відвідували місто в серпні 2022 року — і знов приїхали туди у лютому 2023, аби зафільмувати ці зміни.
На відео, яке опублікував проєкт Український Свідок, місто Авдіївка, Донецька область. Росіяни кидають великі сили на те, щоб просунутись у цьому районі, проте Авдіївка залишається під контролем ЗСУ. Місцеві жителі, які не виїхали з міста, живуть у постійній небезпеці.
Український Свідок вже був тут у серпні 2022 року, тоді знімальна група потрапила під російський обстріл. Як змінилося місто за пів року війни? Щоб подивитися відео, доскрольте сторінку вниз.
У лікарні більше руйнувань. Я вже не можу порахувати кількість потраплянь, але їх точно більше десятка. Є дірки у даху, побиті вікна в палатах.
Віталій лишився єдиним лікарем у закладі. Але йому допомагають чотири медсестри, які чергують, та санітарки.
Побільшало пацієнтів. Важкопоранених відправляємо у міста, де лікарні ще працюють: Покровськ, Селідово. Ми ж піклуємося про пацієнтів з легкими травмами: перев’язуємо та надаємо першу допомогу.
Але незважаючи на те, що ситуація в місті критична, магазини ще працюють. Як каже тутешня продавчиня:
Для людей тут є все.
Працюють і банківські термінали.
За словами військового із позивним Техас, росіяни обстрілюють місто хаотично.
Дуже багато поранених та вбитих місцевих. Це заважає бойовим діям, бо цих людей треба вивозити.
До повномасштабного вторгнення кількість жителів складала приблизно тридцять тисяч людей, але вони почали виїжджати у квітні-травні 2022 року — коли обстріли стали масованими. Військові кажуть: проукраїнське населення виїхало з міста в першу чергу.
Залишались ті, хто вважав, що вони «вне політікі».
При цьому раніше авдіївців евакуювали щодня, а тепер це відбувається не часто: охочих виїхати майже не залишилось.
Бус буде тоді, коли бодай одна людина захоче виїхати. Він приїде навіть за однією людиною.
Представники військової адміністрації займаються гуманітарною допомогою — до прикладу, розвозять хліб.
Працюємо з волонтерами. Щотижня привозимо близько 1000 батонів.
Волонтери та військова адміністрація забезпечують громадян не тільки харчами, але й дровами та засобами особистої гігієни.
Але, на жаль, у місті практично знищена критична інфраструктура.
Сидимо в підвалі — без туалету, без води. Мерзнемо та вмираємо.
Представники поліції залишаються в місті.
Тут є громадяни. Ми, поліція, символізуємо тут владу та українську державу. Ми звідси не вийдемо.
