«Веземо гуманітарку, привозимо тварин». Як волонтери допомагають військовим і цивільним на деокупованих територіях — інтерв'ю

27 липня, 19:21
Ексклюзив НВ
Координаторка волонтерської ініціативи Зграя Євгенія Таліновська (Фото:Данило Павлов / The Ukrainians)

Координаторка волонтерської ініціативи Зграя Євгенія Таліновська (Фото:Данило Павлов / The Ukrainians)

Автор: Алла Кошляк

Волонтерську ініціативу Зграя започаткували ще у 2014 році, однак після початку повномасштабного вторгнення Росії напрями роботи значно розширилися.

Зараз волонтери щодня допомагають не лише військовим, а й цивільним, лікарям і навіть тваринам.

Чим займається Зграя і як волонтерство допомагає пережити війну, в інтерв'ю Радіо НВ розповіла координаторка волонтерської ініціативи Євгенія Таліновська.

Відео дня

— Скільки людей зараз у Зграї? Як до вас доєднатися?

— На цьому етапі Зграя — це приблизно 300−400 людей. У березні та квітні нас було близько трьох тисяч, але дуже багато людей — з Добросусідської доставки, яка закривала потреби киян, які перебували у скрутному становищі, — пенсіонерів та молодих матусь, коли аптеки були закриті. Наші кур'єри розносили необхідні речі.

Оскільки в Києві ситуація трохи стабілізувалася (все відкрито, все можна купити), ми трошки [скоротилися] - залишилося 300−400 активних учасників. Це волонтери на складах, в доставці і люди у штабі - приблизно 40 координаторів.

Як до нас можна долучитися? Нам можна написати в будь-якій соцмережі. В телеграм, наприклад, і сказати: «Я водій з авто, хочу волонтерити чи хочу тваринам допомагати». Форматів багато — просто напишіть нам і ми скоординуємо з кимось, хто займається саме цим напрямком.

— Які у вас є напрямки і в яких волонтерах найбільша потреба?

— Напевно, що найбільша потреба у нас досі у водіях із авто, тому що дуже багато доставок у Києві. Також в Донецьку, Миколаївську, Запорізьку області дуже багато їздимо, доставляємо [необхідне] військовим, цивільним.

І є потреба в волонтерах, [які працюють] руками — на складі займатися гуманітаркою, медикаментами.

Іноді у нас є точкові потреби — шукаємо людей, які займатимуться безпосередньо тваринами. Декілька людей, які будуть допомагати нам із юридичними [питаннями]. Точкові запити на специфічні знання та навички у нас часто бувають.

— Про тварин хочу окремо запитати. Знаю, що кожного разу, коли ви їдете десь із доставкою, ще й рятуєте тварин. Скільки їх зараз? Як можна вам допомогти з їх прилаштуванням у родини?

— Це правда: з кожного виїзду ми привозимо тварин. Першу тварину ми врятували з нульового блокпосту в Києві - це було ще в березні. Постійно з’являлися деокуповані села — ми їздили з гуманітаркою, привозили тварин.

Раніше ми везли тварину в Київ, постили про це сторіз і ввечері вже цю тваринку хтось забирав. Потім тварин стало дуже багато і нам довелося відкрити власний притулок. Але там ніколи не було дуже багато тварин одночасно: ми їх одразу швидко роздавали. Працювала сила соцмереж і ми його закрили.

Зараз у нас також багато тварин, вони живуть у штабі. Є зона для песиків, для котиків. Трьох новонароджених кошенят вивезли з Донецької області, з зони бойових дій. Є чотири дорослі собаки, які всі теж із Донецької області.

Можна приїхати до нас, подивитися, забрати. Можна допомогти з ветеринаром, з грумінгом — із чим завгодно. Але вони в нас не затримуються зараз більше, ніж на тиждень.

— Якщо говорити про напрямки роботи фонду з військовими, які потреби зараз найбільші? Вони ж трошки змінилися, мені здається.

— Ми все одно доставляємо броніки та каски. Досі актуальний запит на літню форму, літні берци, тактичні кросівки, в яких не дуже спекотно. Попит на аптечки та турнікети не зменшився — їх у нас просять.

Ми зараз закуповуємо багато тепловізорів, дронів, ПМБ і всіляких специфічних і дорогих штук. Дуже багато просять машин, бусів, засобів евакуації - намагаємося також закуповувати. Оскільки донати порівняно з березнем упали, то і наші гуманітарні закупівлі також трохи впали.

Не можу сказати, що запит суттєво змінився. Єдине, що це зараз трохи більше структуровано — ми отримуємо нормальні листи від підрозділу зі списками. Там можуть бути і генератори, рації, засоби зв’язку — це дуже необхідне. І є доволі специфічні штуки, які ми також шукаємо, намагаємося купити.

— Чому зменшилися донати? Менше стали надсилати грошей усередині країни чи з-за кордону? Чи є якась тенденція, що саме змінилося? У людей просто гроші закінчуються, певно?

— По-перше, абсолютно вірно, у людей закінчуються гроші. На початку нам надсилали дуже багато на картки — просто українські перекази. Потім у нас більший акцент був на PayPal та міжнародні перекази. Був період, коли нам віддавали гроші готівкою — люди свої домашні запаси у конвертах приносили.

Звісно, що через ситуацію загалом ресурси вичерпуються, донати впали. Міжнародні донати дуже впали через те, що неможливо тримати таку напругу в ефірі, в медіа, неможливо постійно думати і говорити лише про війну. Це нормальна тенденція — погано для нас, але нормально для світу, якому хочеться бачити щось ще.

Проте постійно проходять якісь івенти, на яких збирають для нас гроші, міжнародні фонди виходять на нас із грантами. Все ж гроші є: їх не так багато як на початку, але ми можемо ними користуватися.

— Хочу повернутися до історії виникнення Зграї. Ви ж займаєтеся волонтерством ще з 2014 року. Що зараз змінилося для самої організації? Що було найскладнішим, можливо, в цьому новому етапі війни?

— Я не скажу, що це було [дуже складно]. Для нас була новою така кількість людей, бо 2014 року до проєкту [не долучалися] в такій кількості. Звісно, що і фінансові обсяги також були набагато меншими.

Напевно, ми ніколи до цього часу не опинялися в умовах, коли бойові дії точаться навколо твого міста. 2014 року ми просто збиралися в мирному Києві в нашому пабі, де всі перезнайомилися. Там акумулювали кошти і їхали на схід.

А зараз трошки інша ситуація. Тим, хто залишився в Києві, довелося розуміти, що з дня на день ми будемо його фізично боронити. А якщо не фізично, то маємо все це розвозити на нуль — допомагати військовим, які знаходяться прямо поруч. До нашого штабу приходили військові щодня в дуже великій кількості і особисто у нас щось просили. Тут же міряли, дивилися, забирали і з цим йшли.

Викликом, напевно, ще було те, що у нас з’явилися нові напрямки. У 2014 році ми займалися виключно військовими і не допомагали цивільним — для того були інші фонди. І ми не займалися тваринами. Багато чого не робили.

А коли в Чернігові відбувалися [трагічні] події, хлопці просто взяли декілька бусів і поїхали евакуювати людей. Для нас, наприклад, було дуже великим викликом знайти цим людям прихисток. Ми вивозили по 300−400 людей за рейс, їх треба було десь поселити, нагодувати… Їх треба було хендлити. Було дуже багато дітей. Тому це була така спецоперація з зірочкою для нас. Потім уже воно пішло по схемі.

Нам дуже пощастило, що у штабі є люди з різними навичками і досвідом. Вони роблять круті пропозиції і самі потім ними займаються. І ми це розвиваємо.

Якщо [напрям] стає неактуальним, немає суспільного запиту, ми його закриваємо. Намагаємося нічого не тримати тільки тому, що відкрили.

— У вас багато різних напрямів і люди з дуже різних сфер допомагають ці напрямки розвивати, розрулювати різні ситуації. Як таку команду вдалося зібрати і як об'єднувати людей навколо спільної ідеї?

— Єдиним і основним принципом Зграї завжди була добровільність і можливість вийти з цього у будь-який час. Ти завжди маєш бути в ресурсі, щоб допомагати комусь. Тому люди прекрасно знають, що вони можуть робити рівно стільки і тоді, коли у них є на це час і можливості. Ми за те, щоб вони відпочивали, брали відпустки, виходили на роботу.

Як вони всі об'єдналися? Це для мене, чесно кажучи, загадка з першого дня. Я не знаю, як можна було зібрати таку кількість таких класних людей в одному місці, але як і 2014 року Зграя — це все ще просто друзі і друзі друзів. Сюди дуже рідко потрапляє людина, яка не знає когось із нас особисто.

Пам’ятаю, як на початку війни волонтери, які працювали у нас на складі, говорили, що завдяки Зграї вони просто не поїхали «кукухою», бо їм було що робити, їм не треба було цілими днями сидіти, читати новини, варитись у цьому і боятися.

Люди приходили в перші дні сірі, дуже сумні і їм було дуже страшно. Вони переживали за своїх родичів — хтось когось за кордон відправив і залишився тут один. Потім поступово — тиждень-два і ми бачимо, що вони живі, веселі, розуміють, що їх вклад важливий. Зграя, я так розумію, врятувала декому трошки психічного здоров’я.

Дуже багато людей не залишилися з нами і це теж класно: або ми одне одному не підійшли, або вони пішли в інші благодійні організації. І для нас теж класний поінт, тому що одна з наших ідей і задач — це розвиток культури благодійності і волонтерства в Україні загалом.

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X