Під авіударами та артобстрілами. Як евакуюють цивільних з зони бойових дій та надають гуманітарну допомогу переселенцям — інтерв'ю

13 липня, 10:13
Ексклюзив НВ
Євген Каплін під час доставки наборів з продуктами харчування та електроплит мешканцям Північної Салтівки в Харкові

Євген Каплін під час доставки наборів з продуктами харчування та електроплит мешканцям Північної Салтівки в Харкові

Автор: Алла Кошляк

Гуманітарну місію Проліска заснували у липні 2014 року аби допомагати мирним жителям, що постраждали від війни на сході України.

З 24 лютого географія роботи волонтерів розширилась на всі області. Лише відтоді вони допомогли понад 100 тисячам українців.

Кому допомагають зараз, в інтерв'ю Радіо НВ розповів Євген Каплін, керівник гуманітарної місії Проліска.

Відео дня

https://www.youtube.com/watch?v=gpsXXngxkdU

— Чим зараз займається гуманітарна місія Проліска? Як можна допомогти вам у вашій роботі?

— Гуманітарна місія Проліска з 24 [лютого] трошки переформатувала свою роботу. Якщо раніше ми працювали в Донецькій, Луганській областях — виключно на лінії зіткнення, у нас там було 10 офісів, то починаючи з 24 лютого, ми функціонуємо ще в низці регіонів України, де почалися бойові дії.

На сьогодні основні завдання місії залишаються — допомога населенню, яке знаходиться в зоні бойових дій, а також допомога мирним мешканцям, які вимушені були покинути через військовий конфлікт свої оселі, і стали внутрішньо переміщеними особами.

З 24 лютого нашою командою було надано допомогу в евакуації населення, насамперед із Донецької, Луганської областей, із міста Харків та області, частково з Запорізької області, де відбуваються бойові дії. На жаль, вже на сьогодні евакуації з Луганської області неможливі через захоплення її практично повністю.

Ще тиждень тому одна з наших машин добиралися до села Білогорівка, яке на кордоні областей стоїть. Звідти під арт- і авіаударами вивозили людей. Наразі робота з Луганської областю неможлива, але активно ми сприяємо евакуації з Донецької області та на Харківщині.

З Донецької області у нас щоденно від двох до шести автобусів виїжджає. Є такі міста, в яких евакуацію ми фінансуємо з першого дня ескалації. Наприклад, Торецьк. Там щоденно виїжджає автобус за наші фінанси по проханню військово-цивільної адміністрації і вивозять від 30 до 60−70 людей. Раніше їх возили до міста Краматорськ, на залізничний вокзал, але після авіаудару по вокзалу ракетою Точка-У, деякі люди почали боятися їхати залізницею — з’явилися запити на евакуацію автобусом до іншого міста.

— Куди вивозите людей?

Останнім часом автобусними сполученнями ми евакуюємо [людей] до міста Дніпро. Там наші колеги з гуманітарної місії Проліска. У березні було відкрито офіс, який працює з громадами, що потерпають від обстрілів на території Дніпропетровщини Криворізького району. Вони знаходяться щоденно на залізничному вокзалі, де є такий транзитний хаб.

Наша команда зустрічає на вокзалі, розселяє в місця компактних поселень на території Дніпропетровської області. [Існує] 83 таких місця компактних поселень: деякі з них транзитні, деякі з них більш довгострокові.

Ми також надаємо допомогу цим містам компактного поселення, щоб люди могли там знаходитися.

У Донецькій області зараз [активні] такі напрямки як Мар'їнська, Вугледарська громада, місто Курахове. Також почали їхати Сіверськ, Соледар, Бахмут — і ці громади. Деякий час вони виїжджали, потім ситуація трішки стабілізувалася — люди поверталися назад, а потім… Як російська армія почала наносити авіаудари з літаків по Бахмуту і околицях, у нас почала буквально розриватися гаряча лінія від дзвінків з проханнями евакуювати знову звідти.

Ще один напрямок — це Слов’янськ і більш дрібні села між Слов’янськом і Святогірськом, де тривають бойові дії. Декілька днів автобус, а інколи декілька автобусів зі Слов’янська забирають і тих людей, яких з більш небезпечних сіл туди привозять співробітники МНС, поліції на броньованих машинах.

Загалом з початку повномасштабного вторгнення російських військ на територію України вже близько 7000 осіб (станом на 30 [червня], 6455 осіб) ми евакуювали із зони бойових дій.

До повномасштабного вторгнення російських військ у нас на Донбасі працювали в 55 населених пунктах соціальні автобуси. На жаль, через окупацію Луганської області та нестабільну ситуацію в частині Донецької області, більшість з цих маршрутів була припинена. Але до сьогодні, де це можливо, такі соціальні автобуси довозять людей до сервісів. До нас часто останнім часом звертається Слов’янська громада: вони просять людей транспортувати до Краматорська з сіл, які знаходяться в зоні бойових дій, через те, що не працюють магазини, банкомати. Ми також вже декілька разів робили це.

Крім того, зроблені евакуації відомчих закладів. З села Новомихайлівка, наприклад, під Мар’янкою, було евакуйовано будинок літніх людей. З села Катеринівка також. З міста Часів Яр на Донеччині було евакуйовано хоспіс з літніми людьми.

У Харкові раніше був головний офіс нашої організації. На жаль, 26 лютого ми були вимушені перенести саме адміністративний офіс на захід країни. Але у Харкові розгорнута велика польова команда: понад вісім автомобілів, 15 психологів, багато соціальних працівників працюють по наданню як гуманітарної допомоги, так і евакуації. Зараз переважно дзвонить не місто, а саме Харківська область — окуповані населені пункти, які знаходяться або північніше Харкова, або північний схід від Харкова. Там абсолютно не працює інфраструктура. Тобто, основний вектор — це надання гуманітарної допомоги, допомога в евакуації, і також комплексна допомога внутрішньо переміщеним особам.

Відкриті офіси в Вінниці, в Дніпропетровську, в Полтаві, в Запоріжжі, які працюють саме з транзитними ВПО. У деяких громадах кількість внутрішньо переміщених осіб навіть перевищує кількість населення громади. Там є такі специфічні запити: не справляється медицина, не вистачає препаратів у ФАПах, нічим годувати, ніде розміщувати, немає на чому розміщувати. Ми відпрацьовуємо ці запити, надаємо допомогу.

— Зараз у вас є ціла мережа офісів в різноманітних регіонах, стало більше задач. Як це вплинуло на роботу вашої команди? Що було найскладнішим в процесі масштабування на всю Україну?

— Найскладніше було — утримати колектив, його переформувати. Я 24−25 лютого з невеликою командою бухгалтерів сидів в офісі в Харкові — під ракетними ударами ми виплачували заробітну плату людям за лютий, на п’ять днів раніше. І настрій був такий, що поки ми не доробимо, нікуди не поїдемо, тому що людям теж треба буде переміщуватися, в них не буде грошей. Уже в Харків заходили диверсійно-розвідувальні групи і тривали постійні удари. І у нас побіг адміністративний персонал.

26−27 лютого ми зібрали в Дніпрі конвой з восьми автомобілів, з співробітниками, з дітьми. У машині, де вісім місць, в кінці кінців їхало 15−20 людей. Це був дуже складний етап. Ми вибрали місце для переміщення адміністративного офісу — в Ужгород, де можливо було спокійно працювати. Ми цей конвой вели сім днів через всю Україну. Десь у полі ночували, під ракетним ударом опинилися.

Другий важкий етап — це утримати персонал, який переміщувався. Як стабілізувати організацію, щоб вона продовжувала функціонувати? Два бухгалтера: один знаходився під обстрілами в Слов’янську, інший — в підвалі в Харкові. Тиждень був, коли мені доводилося, як голові організації, керуючи конвоєм, вночі в готелі, гуртожитку, в підвалі, де ми жили, паралельно набрати платежі, рахувати податки. Кожен день виїжджали автобуси, вивозили людей, а водії і постачальники, які на наші замовлення робили ці вивози, хотіли оплати.

Ми щоденно втрачали офіси. У перші два дні [повномасштабного вторгнення] розбомбило офіс у Волновасі, Потім окупували два офіси в Луганській області - в Щасті, Станиці Луганській. Потім розбомбили офіс і в Золотому. Ми вивезли співробітників до Сєвєродонецька, а почали захоплювати Сєвєродонецьк. Важко було все це переміщувати, багато людей довелося наймати нових. Це найважчий етап.

— Чи рахували ви, скільком людям за весь час існування місії вам вдалося допомогти?

— Важко цю цифру вирахувати буде. Ми рахували, скільком людям ми надали різні види допомоги з 24 лютого. Станом на кінець червня, вийшли на цифру 100 тис. Це люди, яким надавалася і гуманітарна допомога, і харчування, [і евакуація].

Ця публікація створена НВ за підтримки ІСАР Єднання у межах проєкту «Ініціатива секторальної підтримки громадянського суспільства», що реалізується ІСАР Єднання у консорціумі з Українським незалежним центром політичних досліджень (УНЦПД) та Центром демократії та верховенства права (ЦЕДЕМ) завдяки щирій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID). Зміст матеріалу не обов’язково відображає погляди ІСАР Єднання, погляди Агентства США з міжнародного розвитку або Уряду США.
Показати ще новини
Радіо НВ
X