Соціалізація на новому місці. Як налагодити своє життя з максимальним комфортом — поради психолога

18 січня, 09:09
Соціалізація на новому місці (Фото:https://ua.depositphotos.com/35189067/stock-photo-my-new-life.html)

Соціалізація на новому місці (Фото:https://ua.depositphotos.com/35189067/stock-photo-my-new-life.html)

Війна торкнулася усіх нас без винятку. Майже 10 мільйонів українців залишили свої оселі та переїхали до безпечніших районів країни або за кордон. Усі вони опинилися в абсолютно новому соціальному середовищі, а дехто ще й у нових традиціях, соціальних підвалинах та культурі.

Крістіна Кудрявцева

психологиня, генеральна директорка Європейської Школи Психології

Усе це дуже складне випробування для будь-якої психіки. І тут є два дуже важливі моменти з погляду психології. Проте спершу невеличка притча…

Дідусь і його онук сиділи коло воріт свого маленького села, коли до них підійшов мандрівник і спитав:

Відео дня

— Які люди живуть у цьому селі?

— А які люди живуть там, звідкіля ти прийшов? — спитав старий.

— Ох, сказав мандрівник, мерзотники та злодії, злісні та розбещені. Саме тому я з радістю поїхав звідти.

— Тут живуть такі самі люди, — відповів йому дідусь.

Через деякий час до села підійшов інший мандрівник і теж запитав, який люд живе у цій місцині.

— А який живе там, звідкіля ти прийшов? — спитав старий.

— Чудові люди, — відповів мандрівник, — добрі та чуйні. У мене там лишилося багато друзів, і мені важко було з ними розлучатися.

— Не сумнівайся — тут ти знайдеш таких самих, — сказав мудрець.

І тут онук запитав старенького:

— Дідусю, чому ти одному сказав, що тут живуть негідники, а іншому — що тут живуть добрі люди?

Той відповів:

— Скрізь є як добрі, так і погані люди. Просто кожен знаходить лише те, що вміє шукати.

Усе своє везу із собою

Ця притча дуже чітко показує, що куди б ми не приїхали — ми завжди передусім привозимо себе. Привозимо свої статки, свій світогляд, свою систему мислення та цінностей. І поступово у будь-якому місці розгортаємо власну схожу реальність.

Не буває такого, що на старому місці все було чудово, а приїхали до нового і настала катастрофа. Це питання не місця, а вашого внутрішнього стану. І тут варто звернути увагу на те, що зараз переважно йдеться про вимушене переселення. А це дещо інша історія.

Війна серйозно зруйнувала всіх нас психічно — тією чи іншою мірою, але всіх без винятку. А це, як не крути, все одно пов’язане із поринанням у важкий емоційний стан. І саме у цьому емоційному стані і відбувся переїзд на нове місце. І, по суті, хай там як, але ви привезли із собою цей важкий стан на нове місце і саме з нього почала формуватися нова реальність.

Наочним прикладом може бути мій переїзд з початком війни до Валенсії. У цьому чудовому місті я була до війни багато разів і любила його всім серцем. Мені подобалося у ньому практично все: архітектура, атмосфера, люди, ритм. Тут я завжди відчувала спокій, розслаблення та умиротворення. І їхала я, звісно, передчуваючи поринути у все це сповна.

Але після приїзду до Валенсії в перші ж дні я потрапила в якийсь армагедон — в атмосферу метушні, галасу, натовпів гучних туристів і постійну канонаду петард. Сказати, що я була шокована — це нічого не сказати. Як виявилося, цими днями відбувалося якесь місцеве галасливе свято, в яке прийнято підривати багато петард, салютів і спалювати опудала — причому в цілодобовому режимі.

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів NV
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

Авжеж, це не та Валенсія, на яку я очікувала. Але згодом я починаю розуміти, що із собою привезла сюди свій стан. Певна річ, такий день в Іспанії святкували вже багато століть. І звісно, доволі шизофренічно було б вважати, що це пов’язане безпосередньо з моїм приїздом. Але принцип синхроністичності ніхто не скасовував!

І це добрячий приклад того, що кожен із нас потрапляє рівно в ту зовнішню реальність, яка відповідає його внутрішній реальності. І в таких випадках навіть таке спокійне й улюблене місце, як ваше улюблене місто десь далеко від дому, у зв’язку з подіями всередині вас перетворюється на якусь подобу того, що на цей внутрішній стан безпосередньо вплинуло.

Потрапляючи в нове місце та порівнюючи його зі звичним місцем проживання, ми завжди знаходимо переваги й недоліки. І якщо йдеться про довгоочікувану туристичну поїздку до нового красивого міста, то, звісно, переваг може бути значно більше. І навіть за такої ситуації, так би мовити, не варто плутати туризм та еміграцію.

Якщо ж іще при цьому ви потрапили в нове місце абсолютно незаплановано, та ще й за таких зовнішніх обставин, до того ж, зовсім не вибираючи його за рівнем краси, клімату та кількості визначних пам’яток, то цілком логічно, що переваг ми можемо нарахувати значно менше, ніж недоліків. При цьому постійно вважаючи, що там було добре, а тут погано, ми дозволяємо затягувати нас певній вирві негативних думок.

Тому спочатку потрібно подумати про те, що те місце, де ви зараз живете, ідеально відображає ваш внутрішній стан. Авжеж, ніхто не може нівелювати такі поняття, як батьківщина та дім, але, по суті, де б ви не перебували, ви все одно, так чи інакше, розгортаєте самого себе — ви насамперед бачите та транслюєте те, що є у вас усередині.

Коли ви починаєте розмірковувати таким чином, відбувається наступне — або те місто, країна чи місце, де ви зараз знаходитесь, починає вами сприйматися інакше і ви починаєте зовсім по-іншому себе там відчувати, або ж ви ухвалюєте рішення і повертаєтеся додому і все знову стає «гаразд».

Але тут є один суттєвий нюанс. Якщо ви повернетеся додому зі стану «як тут все погано, але після повернення додому все знову буде добре», то, швидше за все, вдома на вас теж чекає це «не добре». Бо крім об'єктивних причин і військових реалій, ви також привезете додому стан тривоги і невдоволення, яке забрали із собою раніше. Причому привезете на рівні відчуття.

Усе за Фройдом

Ще одним важливим моментом з погляду психології, про який говорив ще Зігмунд Фройд, з яким згодом погоджувалися багато психологів, є те, що в житті будь-якої людини є дві основні речі — любов і робота. Якщо в житті людини є і те й інше, то людина щаслива, і її життя відчувається нею як повноцінне. Якщо вона задоволена обома сферами свого життя, звісно.

Тому, потрапляючи в нове місце проживання, нову країну, іншу культуру та інший соціум, думайте насамперед про те, як організувати собі обидві ці сфери. Часто-густо налагодження однієї з цих сфер тягне за собою автоматичне налагодження і в іншій сфері. Наприклад, знайшовши роботу, там у вас починають налагоджуватися стосунки — причому не обов’язково любовні чи сімейні, можливо, просто теплі та дружні.

А якщо ще й ця робота вам подобається і допомагає розкривати ваші таланти або реалізовувати ваші сильні сторони, то логічно, що ви знайдете там і кохання, причому необов’язково у фізичному сенсі, а в широкому значенні цього слова. Адже любов’ю може бути не тільки людина, а й справа, якою ви переймаєтесь.

Добре що зараз в епоху інтернету та тотального онлайн роботу можна знайти з будь-якого куточка світу. І найголовніше — таким чином можна реалізувати свої сильні сторони, навіть перебуваючи далеко від дому. У нас, у Європейській Школі Психології, є вже безліч прикладів, коли люди з початком війни почали навчання онлайн абсолютно нової для себе спеціальності психолога і вже мають своїх клієнтів, практику та цілком пристойний заробіток. І таких професій чимало.

Важливо усвідомити ще одну річ: вимушене переселення часто-густо сприймається людьми як обнулення. Причому обнулення будь-чого — стабільного бізнесу, довгострокових відносин, звичного способу заробітку, можливості займатися улюбленою справою. Але головною помилкою у сприйнятті цього обнулення є наше ставлення до нього як до катастрофи, а не як можливості створити щось нове.

І це лише питання нашого сприйняття. Ми можемо сприймати його як порожнечу і безвихідь, а можемо — як порожній простір для створення чогось нового. Певна річ, це потребує неабиякого проживання, горювання, відпускання старого. Але варто також розуміти, що минуло вже забагато часу з початку війни і настала пора переходити до створення.

І ось тут варто поставити собі дуже важливе питання — а як би я хотів, щоб усе було? А чим я хотів би займатися? Які стосунки я завжди хотів і хочу зараз? Що для мене важливо у цих стосунках? Ці дуже важливі питання ми зазвичай не ставимо собі у спокійний час у комфортних умовах, відкладаючи їх на другий план.

Багато моїх друзів і клієнтів кажуть про те, що саме зараз переглянули свої стосунки з рідними, друзями, колегами. Причому не щодо ставлення до війни, а в контексті того, наскільки цінно проводити час і спілкуватися саме з цими чи іншими людьми. Надає мені щось необхідне це спілкування, чи це просто інерція, просто через те, що так триває вже багато років, хоча тем загальних уже й немає, та й кожен пішов у розвиток різнобіч?

Тут постає питання — чом би не знайти нових людей, нове спілкування, нові враження? Які є для нас зараз більш співзвучними, з якими ми мали б більшу кількість спільних тем, з якими неможливо наговоритися, про які легше думається і найголовніше — з якими ви відчуваєте зв’язок і взаєморозуміння.

Іншими словами — з тими, з якими ви отримуєте спілкування, коли виходите з нього збагаченим і натхненнішим. Саме це зараз стає більш важливим та цінним. Багато в чому через це обнулення і через те, що війна так чи інакше ставить нас перед лицем смерті, все це відчувається нами витонченіше і глибше.

Це і є можливість переналаштувати своє життя. Не поховати його в глибині страхів, смутку, розпачу та тотальної невдоволеності й невпевненості, а саме переглянути її та наповнити тією справою, тими людьми, тими емоціями та тими подіями, які для вас є співзвучними зараз.

І саме це надає зовсім інше відчуття себе — причому незалежно від країни, соціуму, зовнішніх умов та відстані.

Редактор: Кіра Гіржева
Показати ще новини
Радіо NV
X