Війна вбиває. Як приборкати свою лють і впоратися з гнівом

Війна вбиває. Вбиває люто, жорстоко та підступно. Особливо коли цю війну ведуть відверті нелюді та терористи. Вони вбивають жінок, дітей та стариків. Вони катують та страчують полонених та звичайних мирних мешканців. Новини про всі ці страшні злочини наздоганяють нас у форматі 24/7. Як не втратити розум і залишки людяності та допомогти власній психіці впоратися з гнівом та люттю?

Перше правило психології у даному випадку — це необхідність розібратися з причиною виникнення люті та гніву і усвідомити глибинні передумови того, що відбувається насправді. Варто зрозуміти, чому певні люди йдуть на руйнацію всього, що бачать навколо. Детальніше про це трохи нижче, а зараз декілька дієвих методів.

Як боротися з гнівом та люттю?

1. Перше — треба створювати умови для того, щоб випустити назовні ці емоції. Всім відомий японський досвід створення кімнат, де можна досхочу після роботи «відгемсилити» свого боса. За цим принципом ми просто даємо можливість нашим негативним емоціям дістатися назовні. Це може бути голосний крик, певні рухи, навіть просто рефлекторне трясіння всім тілом. Звісно, все це краще робити десь на самоті або у безлюдному місці.

2. Добре допомагає скинути важкі емоції будь-який рух. Біг, ходьба, плавання, будь-які фізичні вправи, але важливо, щоб вони були приємними для вас, а не примусовими. Хороший секс, до речі, теж здатен якісно вивести з тіла зайву напругу. Тому що гнів та інші сильні емоції породжують саме високу напругу у тілі.

3. Третє — це творчість. Як тільки відчули, що у вас закипає лють і ви постійно про це думаєте — спробуйте намалювати її. Відобразити у малюнку свій поточний стан. Так само будь-яка творча діяльність сприяє вивільненню негативних емоцій. Це може бути написання віршів або навіть енергійний танок — у якому ви позбудетеся тої нервової напруги, яка інколи просто паралізує людину.

4. Найефективніший спосіб позбавитися своєї люті — це спілкування з близькими вам людьми. Це можуть бути як друзі та родичі, так і просто колеги та однодумці. Цей важливий та дієвий спосіб я залишила на сам кінець не просто так. Важливо спочатку допомогти собі впоратися з гнівом і трохи відновитися. А вже тільки після цього спілкуватися та отримувати підтримку від рідних та близьких.

Хто такі маніяки?

До чого тут маніяки — спитаєте ви. Саме на прикладі маніяків дуже наочно можна розібратися із тим, що зараз відбувається в Україні. І якщо подивитися на всі останні події виключно з точки зору психологічних засад, то стає зрозумілою та навіть очевидною причина тої жорстокості, з якою російські солдати знищують та руйнують в Україні все на своєму шляху.

Дивитися на всі ці процеси треба з класичної позиції у психології — жертва-агресор. Справа в тім, що під час багатьох досліджень поведінки маніяків було доведено, що причиною потреби у знущаннях та катуваннях є їхня внутрішня травма, яку вони свого часу отримали переважно у дитинстві, а потім «капсулювали» її десь всередину себе.

Дайджест головних новин

Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів NV

Підпишись

Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

Читайте також:

Теорія великого стресу. Як зберегти ментальне здоров’я і зміцнити нервову систему — радить психіатр

Ці постійні відчуття болі, гніву, агресії створюють всередині маніяка величезну внутрішню напругу та рвуться назовні і нібито розривають його зсередини. І саме для того, щоб дати вихід цим почуттям та травмам, маніяк спричиняє саме таких травм своїй жертві, аби побачити в її очах страждання та біль, аналогічні власним. Все це може відбуватися як свідомо, так і несвідомо.

Багато років психологи та психіатри не могли знайти пояснення для вчинків окремих маніяків, у яких не було виявлено реальних дитячих психологічних травм. Тільки згодом з’явилися доволі переконливі дослідження про те, що багато маніяків та психопатів були жертвами невдалих абортів. І тут пазли склалися — стало зрозуміло, що у окремих випадках не йдеться навіть про свідому чи несвідому дитячу травму. Справа в глибокій підсвідомості ембріону.

А тепер головне — всі ці процеси відбуваються як на індивідуальному, так і на колективному рівні — наприклад, коли одна хвора колективна психіка робить щось жахливе з іншою. Що ми, власне, і спостерігаємо зараз під час війни в Україні. Причому робить це колективна психіка, як свідомо, так і підсвідомо. І на виході ми отримуємо такого собі колективного маніяка у вигляді великої кількості мешканців окремої держави.

Попри лють — залишатися людиною

Тут треба розуміти одну важливу річ — те, що ми відчуваємо лють та гнів — набагато краще, аніж якби ми були байдужими до всіх цих жахливих подій. І подивіться — велика кількість росіян відчуває саме байдужість, причому не тільки на фронті, а й в тилу, спостерігаючи за тим, як гинуть мирні українці. Така реакція набагато страшніша. І ось чому.

Якщо ми відчуваємо гнів та ярість, це означає, що ми маємо високий рівень емпатії та емоційного інтелекту. І навпаки — якщо людина абсолютно байдужа до страждань інших людей або тварин, це яскравий приклад перетворення її у звичайну худобу. Причому у самому біологічному сенсі цього слова. Тобто, таким чином людина втрачає головні риси відмінності homo sapiens.

Тому, навіть просте розуміння причин того, чому все відбувається саме так, а не інакше, а також первопричин жорстокої та нелюдяної поведінки росіян під час війни допомагає нам, як це не дивно, контролювати свої гнів та лють. Хоча, звісно, не може повністю нас їх позбавити. Та це й, наразі, неможливо. Адже якщо психіка не реагує адекватно на такі жахіття війни, то це вже, з великою вірогідністю, нездорова психіка.