Сила сестринства. Як феміністична спільнота об'єднується задля допомоги вимушеним переселенкам під час великої війни

21 грудня 2022, 08:05
Відкриття прихистку для жінок з дітьми від Феміністичної майстерні у Львові, червень, 2022 року (Фото:Таня Джафарова / Феміністична майстерня via facebook)

Відкриття прихистку для жінок з дітьми від Феміністичної майстерні у Львові, червень, 2022 року (Фото:Таня Джафарова / Феміністична майстерня via facebook)

Няні для дітей, психолог для дорослих, транзитні квартири, шелтери і допомога з евакуацією — як феміністичні організації допомагають українкам під час повномасштабної війни.

Феміністична майстерня

Робота після війни

Феміністична майстерня — громадська організація, яка була заснована у 2014 році й базується у Львові. До лютого 2022-го основним напрямком роботи була освітня діяльність. З перших днів повномасштабної війни Львівщина прийняла тисячі біженців з інших регіонів країни. Феммайстерня не лишилася осторонь: активістки і членкині цієї організації майже відразу спрямували свою роботу зокрема і на допомогу вимушеним переселенкам з дітьми.

Відео дня

«Вже ввечері 24 лютого ми сиділи у офісі й думали, що нам робити і як підтримати свою спільноту і свій колектив. Дуже боялися економічного колапсу: що втратимо засоби до існування, роботу, що не буде можливостей опалення, а банківська система — завалиться, — розповідає в інтерв'ю НВ Квітка Косарчин, адміністраторка офісу ГО Феміністична майстерня, менеджерка з безпеки. — Перше, що ми зробили — поїхали у гіпермаркет і закупили базові продуктові, гігієнічні набори, склали це все в офісі на випадок, якщо доведеться цим ділитися з людьми, які не будуть мати доступу до продуктів».

Лекція Ярини Дегтяр про українських науковиць, чиї досягнення були
Лекція Ярини Дегтяр про українських науковиць, чиї досягнення були "забуті" радянською владою / Фото: Таня Джафарова / Феміністична майстерня via facebook

Тоді ж, додає Квітка Косарчин, їй та її колежанкам довелося швидко опановувати абсолютно нові завдання: до того Феммайстерня була просвітницькою організацією, яка раптом стала робити те, чого ніколи не робила раніше — надавати сервісні послуги. ГО реорганізувалася і працює окремими командами, кожна — по своєму напрямку: шелтери, робота з медіа, організація заходів, фандрейзинг, фінансовий менеджмент тощо.

«Наші аудиторії — це не лише ВПО або літні жінки. Можна сказати, це всі львів'янки і львів'яни, дружні до фемінізму. Так само наша аудиторія — це й інші ГО, місцева влада, різні заклади, з якими ми співпрацюємо і в плані допомоги вразливим категоріям, і задля підтримки зв’язку», — говорить співрозмовниця НВ.

У квітні 2022 року Феміністична майстерня відкрила у Львові фемквартиру, аби розмістити активісток, які виїхали з окупованих територій або з регіонів, де велися бойові дії.

Прихисток

У червні 2022 року Феміністична майстерня відкрила в центрі Львова прихисток, розрахований на вісімнадцятьох людей. Туди приймають тільки жінок і дітей віком до 18-ти років. Мінімальний термін проживання — два тижні, максимальний — допоки працює сам шелтер. Уже у перший день притулок був заселений на 100%, а станом на зараз через нього пройшли близько півсотні людей.

«Найбільший наплив переселенців спостерігався у березні. До квітня у Львові вже було близько 300 тис ВПО — це ті, хто реєструвався відповідним чином. Деякі люди залишались тут, деякі через кілька днів виїжджали в ЄС. Деякі свідомо не реєструвалися. Багато з них тоді тимчасово жили у школах, дитсадках, спали на дитячих ліжечках у групі: зсували по три докупи і лягали на них поперек. Та ближче до літа садочки почали готуватися до відкриття, тож людей почали виселяти звідти», — згадує в розмові з НВ Квітка Косарчин.

Прихисток — це триповерхова будівля, на першму поверсі розташовані офіси і кухня, на другому — житлові кімнати і душ, на третьому — горище. Жінки можуть самостійно готувати собі їжу, хоча є і харчування, яке надає ініціатива Кухня. Є також пральна машина. Прибирають мешканки кожна за собою, є також графік чергувань.

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів NV
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

Живуть там дуже різні жінки, розповідає Квітка Косарчин: переважно вони — з Донецької області, хоча є і з Харківщини, Херсонщини, Запорізької та Луганської областей.Всі вони — з різними професіями, освітами, хтось з дітьми, хтось — без. Більшість ходять на роботу, тож в прихисток приходять, фактично, тільки ночувати, або перебувають там, коли мають вихідні.

«Зараз там проживають 14 жінок і п’ятеро дітей. Це дуже різні жінки з різним минулим. Так сталось, що багато жінок з Краматорська, є з Лисичанська, з Харкова, Запоріжжя», — додає Тетяна Винська, комунікаційна менеджерка та адміністраторка прихистку від Феммайстерні.

До організації приєдналася перед відкриттям шелтера, наприкінці травня. Зізнається, що мотивацією для неї стало зокрема те, що ця робота — суспільно-орієнтована, їй же було цікаво здобути досвід саме у цій сфері та зробити щось хороше.

Тетяна Винська як адміністраторка слідкує за дотриманням правил перебування в шелтері, займається медіацією конфліктів, якщо вони виникають, а також допомагає організовувати дозвілля та зустрічі з психологинями.

Правила перебування в прихистку створювали разом з психологинею Мальтійської служби допомоги, каже Тетяна Винська. Серед них — прибирати в прихистку, не перебувати на території в стані алкогольного сп’яніння, дивитись за дітьми, дотримуватися тихої години тощо. Також неприпустим є будь-який вид насильства — такі прояви можуть стати підставою для виселення.

Для багатьох шелтер лишається можливістю набратися ресурсів, щоб потім планувати своє життя далі. Та заплановане вдається не всім: за півроку існування прихистка мало кому вдалося переїхати в окреме, орендоване житло, адже ціни на оренду нерухомості дуже виросли.

«Ми забезпечуємо мешканкам прихистка різноманітне дозвілля, а на загальних зборах розпитали жінок про їхні хобі та зацікавлення, аби надати можливість і надалі займатися улюбленою справою, — розповідає Квітка Косарчин. — Та основний інтерес мешканок — повернутися додому. Це стосується і дітей: вони не хочуть покидати свою школу, хочуть бути з першою вчителькою, зі своїми однокласниками».

Жінки та діти

Одна з найпоширеніших проблем, з якою стикаються вимушені переселенки — немає на кого залишити дітей, щоб мати змогу вирішити свої справи: сходити на прийом у державні установи, оформити документи. Відповіддю на цей запит став проект Няні для ВПО — можливість запросити няню з Феміністичної майстерні, яка проведе час з дітьми, коли дорослі хочуть звільнити для себе трохи часу.

«Зараз наша няня приходить в прихисток і працює там з дітьми ВПО по декілька годин. На жаль, існує проблема, коли садки не хочуть приймати дітей без довідок від обох батьків про їхнє працевлаштування. Це — замкнуте коло, тому що неможливо отримати довідку, поки дитина не в садку, і неможливо віддати дитину в садок, поки немає довідки. А чимало школярів сьогодні вчаться дистанційно і також потребують допомоги з боку дорослих», — розповідає Квітка Косарчин.

Активістки Феміністичної майстерні та діти з прихистку під час екскурсії в простір Розсадник (Фото: Таня Джафарова / Феміністична майстерня via facebook)
Активістки Феміністичної майстерні та діти з прихистку під час екскурсії в простір Розсадник / Фото: Таня Джафарова / Феміністична майстерня via facebook

У роботі з дітьми Феміністичній майстерні допомагають також й інші ГО, які організовують різноманітні заходи: малювання, ліпка з глини, арт-терапія. Діти також відвідують бібліотеки, музеї, галереї — багато куди для них вільний вхід. Також діє підлітковий клуб — регулярні зустрічі для дівчат 14−18 років.

Ще одна з категорій, з якими працює Феміністична майстерня — жінки літнього віку. Для них діють пункти підтримки добросусідства: вони об'єднують волонтерок, які кожні два тижні у своїх районах навідують літніх жінок, розносять продуктові набори, а також підтримують їх емоційно, тримають з ними постійний контакт. Квітка Косарчин пояснює, чому сфокусувалися саме на допомозі літнім жінкам, а не літнім чоловікам:

«Як феміністки ми знаємо, що у жінок статистично нижчі пенсії — розмір залежить від напрацьованого стажу. Жінки виховують дітей, тож по одному або кілька разів випадали з своєї кар'єри, коли йшли в декрет, також часто раніше виходять на пенсію, щоб піклуватися про онуків. І, так склалося, зараз знаходяться у більш вразливому становищі».

ГО ВІСЬ

Вінничина

У грудні 2022 року громадська організація з ВІСЬ, що базується у місті Вінниця, отримала грант на підтримку діяльності Консультаційно-підтримуючого центру для жінок — ФФаПП. Ініціатива реалізується в межах проекту Спроможні та сильні. З грудня по квітень 2023 року в рамках цього проекту планується запровадження консультацій для ВПО, жінок у кризових ситуаціях, які проживають в громадах Вінниччини.

Жінки та дівчата, які мають потребу тимчасово виїхати у безпечне місце та перепочити, отримають можливість пожити в заміському шелтері на базі відпочинку та скористатися психологічною, юридичною або соціальною допомогою відповідно до своїх потреб. В рамках проекту також відбудуться семінари з протидії гендерно зумовленому насильству.

Це — лише одна з ініціатив, які після початку повномасштабної війни впроваджує ГО ВІСЬ для підтримки жінок і дівчат, зокрема й тих, хто належить до числа вимушених переселенців.

«Коли після початку повномасштабної війни я зрозуміла, що нікуди не виїжджатиму з Вінниці, вже на другий чи третій день включилася до роботи гуманітарного центру», — розповідає в інтерв'ю НВ правозахисниця і голова ГО ВІСЬ Світлана Дубина. Додає: і вона сама, і її колежанки завжди чітко артикулюють, що віна в Україні почалася не 24 лютого 2022 року, а у 2014-му. Адже до цього, ще в 2014—2017 роках вони також працювали з внутрішньо переміщеними жінками та допомагали їм. Проте після початку війни повномасштабної стикнулися з хвилею ВПО, які потребували допомоги.

«Напередодні повномасштабного вторгнення ми отримати грант від Global Fund for Women — цей фонд підтримує зокрема організації, які роблять різні активності для жінок-феміністок, — згадує Світлана Дубина. — Рівно за два тижні до повномасштабного вторгнення Глобальний жіночий фонд написав нам листа про те, що якщо нам потрібно буде перепрофілювати грантові кошти на більш нагальні потреби, ми можемо зробити це, не питаючи їх. Тоді я подумала: «О, просто так вони б такого не написали».

Саме ці кошти в результаті стали в нагоді для допомоги дівчатам, які першими евакуювалися до Вінниці з інших міст України.

Сестринство

Світлана Дубина і її колежанки з ГО ВІСЬ об'єдналися з іншими активістками та організаціями задля допомоги жінкам в складних обставинах. Однією з таких кооперацій стала співпраця з вінницькою ГО Гармонія — перший час діяли на базі центру реабілітації при цій організації, щоб не розпорошувати свою діяльність. Також до співпраці долучився Центр Жіночі перспективи і його очільниця Марта Чумало.

«Дуже відчувалося це сестринство. Ми об'єдналися і працювали з ранку до вечора, весь час, без вихідних. Багато — у місцях компактного поселення людей — де могли і як могли. Це було таке відчутне сестринство. Траплялося, що мій телефон міг не замовкати добу. Коли приходила додому, могла просто 45 хвилин сидіти мовчки», — згадує про ті дні Світлана Дубина.

У той час до Вінниці прибувало багато евакуаційних поїздів з людьми, які рятувалися від війни. Деякі з них могли по кілька днів перебувати на вокзалі. Всім їм потрібна була допомога. Та виїхати вдавалося не всім і не відразу:

Світлана Дубина, правозахисниця, голова правління ГО ВІСЬ (Фото: Форум феміністичної оргспроможності  Український Жіночий Фонд / Ukrainian Women's Fund)
Світлана Дубина, правозахисниця, голова правління ГО ВІСЬ / Фото: Форум феміністичної оргспроможності Український Жіночий Фонд / Ukrainian Women's Fund

«Був складний період, коли наші колеги з Київської області дуже потерпали. Ми дуже переживали за близьких нам людей, які застрягли, наприклад, у Бородянці. Чекали на них, допоки вони змогли виїхати. Вже пізніше, у травні, так само чекали на наших колег з Херсону. Хтось з наших знайомих виходив на зв’язок, хтось — ні. Комусь було треба купити ліки, комусь — допомогти з евакуацією. Був час, коли все більше людей стали привозити у госпіталь — я зрозуміла, що поранених стає багато».

З пропозиціями допомогти до ГО ВІСЬ почали звертатися феміністичні фонди, зокрема й ті, з ким ВІСЬ співпрацювала раніше, як-от Фонд ім. Гайнріха Бьолля, Данська Рада у справах біженців тощо. Вони допомагали в організації закупівель засобів гігієни. Загалом же потреби закривають за рахунок грантових коштів.

Одна з колежанок надала квартиру, яка стала транзитним місцем для переселенців — там селилися люди, які переїжджали до Вінниці й мали десь зупинитися перепочити. Щоб гуманітарна допомога була максимально ефективною і персоналізованою, придумали формат з ваучерами: запитувачі допомоги отримували ваучери від торговельних мереж, і могли піти й придбати на них те, що їм було потрібно.

«Це був такий собі ланцюжок взаємодії: я знаю тебе, ти — мене, все передавалося за принципом рукостискань. Ось так ми і працювали. Щиро і по-справжньому», — згадує Світлана Дубина.

Ще один проект, яким займається ГО ВІСЬ, спрямований на підсилення економічної спроможності жінок, які постраждали внаслідок війни. В рамках цього проекту передбачається робота з п’ятьма групами — зараз почали працювати уже з четвертою. В кожній такі групі — по 10−13 людей, говорить співрозмовниця НВ:

«Вони проходять навчання, відвідують чотири бізнес-тренінги, пишуть бізнес-плани для своїх проектів. Оголошення про ці послуги робимо відкритими, розміщуємо їх, де тільки можливо це зробити. Такі проекти мають на меті економічно підсилити жінок і дати їм можливість подбати про власне майбутнє».

Психологічна підтримка

Ваучерну систему перенесли на інший проект — надання психологічної допомоги, який фінансується за рахунок швейцарської організації Solidar Suisse. З ваучером можна взяти до десяти консультацій у психолога. Крім індивідуальних консультацій працюють і групи психологічної взаємодопомоги.

«Зараз такі послуги користуються попитом, хоча на початку бажаючих було не дуже багато, тому що в Україні в принципі низький рівень культури отримання психологічної допомоги. При цьому, проблеми в людей — шалені, як і запити на їх вирішення», — зазначає Світлана Дубина.

Один з принципів, за яким працює їхня організація, про те, що спеціально навчені люди мають виконувати кожен свою специфічну функцію. Саме тому до надання спеціалізованих послуг запрошені лише фахівців з відповідним рівнем підготовки. Наприклад, задіяні у проекті допомоги психологи проходили спеціальний тренінг від колег з Косово. Крім того, за словами правозахисниці, серед психологів, які задіяні в програмі, є й ті, хто самі належать до ВПО:

«Ми дуже заохочуємо, щоб люди, які приходять до нас по допомогу, доєднувалися до нашої команди і проектів, якщо мають на це ресурси».

Ті, хто потребує психологічної допомоги, можуть заповнити спеціальну анкету від ГО ВІСЬ ось за цим посиланням. Час і місце зустрічі узгоджуються індивідуально після опрацювання отриманої анкети фахівцями організації.


Центр Жіночі перспективи

Притулки

Марта Чумало, психологиня, заступниця голови й керівниця проєктів Центру Жіночі перспективи, розповідає, що до 24 лютого 2022 року у Львові працював лише один шелтер для жінок, яким опікувалася вона з колегами. Після початку повномасштабної війни кількість притулків виросла до семи: відкривали їх по наростаючій, але тепер розділили їх по напрямках: один — для старших жінок, інший — для багатодітних, є притулок для жінок з психічними розладами, для постраждалих від домашнього насильства, тощо. Збільшили також і кількість роботи щодо надання гуманітарних послуг: продукти, засоби гігієни тощо.

«Раніше в більшості випадків це була робота з постраждалими від домашнього насильства. Тепер значно менше таких жінок мають доступ до притулків, адже більшість місць зайняті внутрішньо переміщеними особами. Загалом в наших притулках зараз проживає 150 людей, з яких 120 — ВПО. До нас звертаються, в основному, ті, хто тимчасово переїхав до інших регіонів зі Львова», — розповідає Марта Чумало.

Окрім запитів на поселення у притулках, вимушені переселенки також звертаються до Центру і за психологічною допомогою — це і групові зустрічі, й індивідуальна терапія. Жінкам допомагають інтегруватися в нових обставинах, щоб їх повністю не поглинули їхні травми.

Марта Чумало, психологиня, заступниця голови й керівниця проєктів Центру Жіночі перспективи (Фото: Фото надане Мартою Чумало)
Марта Чумало, психологиня, заступниця голови й керівниця проєктів Центру Жіночі перспективи / Фото: Фото надане Мартою Чумало

Домашнє насильство

Одним із найпоширеніших запитів, як і до повномасштабної війни, залишається домашнє насильство. Проте в силу нових обставин ця проблема стала мати інші специфіки. До прикладу, все більше такого насильства тепер фіксують в неспеціалізованих притулках, пояснює Марта Чумало.

Є й певні проблеми, пов’язані з виїздом жінок за кордон. Чимало жінок з дітьми осіли на Львівщині разом зі своїми кривдниками, які відібрали в них документи і не дають можливості своїм партнеркам покинути Україну і виїхати до родичів у Європу. Експертка додає: «Є звернення, пов’язані й з сексуальним насильством, але часто цей запит не є первинним. Подібний досвід ретельно приховується, і це — сумно».

Ще один пласт може бути пов’язаний з військовими, які повертаються в мирне життя з війни, мають складнощі з адаптацією та посттравматичні стресові розлади на фоні війни, й це безпосередньо відбивається на стосунках в сім'ї.

«Такі військові потребують реабілітації, в якій будуть профілактичні програми, які направлені зокрема й на профілактику домашнього насильства», — зазначає в розмові з НВ Марта Чумало.

Що ж до фахівців, які працюють з такими кейсами в Україні, то їх — достатньо. Це й індивідуальні спеціалісти, і профільні асоціації. Інше питання — наскільки доступними будуть такі фахівці для масових потреб, наприклад, для роботи з соціальними службами, які опікуються подібними видами запитів.

Діти і травма війни

Окрема категорія запитів — це робота з дітьми, які постраждали внаслідок війни в Україні. З такими питаннями зазвичай працюють через звернення з боку дорослих. Це можуть бути запити щодо того, як пережити, що тато — загинув або зник безвісти через війну. Також звертаються сім'ї, в яких діти тривалий час провели у підвалах, або на очах яких загинули їхні близькі.

«Це діти, які стикнулися з травмами і стресами, більшими за ті, які здатна інтегрувати їхня психіка. У нас в роботі була дівчинка, яка не приймала того, що її батько помер. Казала, мовляв, він же обіцяв їй повернутися, значить — повернеться», — наводить приклад Марта Чумало. Вона додає: якщо дитина має поряд надійного дорослого, на якого можна спертися, переживати складні події дітям — легше.

Інша ж категорія запитів — те, що пов’язане з індивідуальними особливостями дітей, як-от гіперактивність. Є кейс про хлопчика, який разом з мамою і бабусею переїхав у притулок, його не можна лишити одного, тому що коли поряд з ним немає його близьких, він починає поводитися специфічно.

В разі, якщо ви або ваші діти стикнулися з подібними проблемами та шукаєте підтримки, перш за все, варто звертатися на гарячі лінії, радить Марта Чумало. Це дозволить запитувачу допомоги за потреби зберегти анонімність, а фахівці гарячої лінії, ознайомившись із запитом, скерують до найближчого до місця, яке може надати кваліфіковану допомогу, тому що дуже важливі в цих історіях і локальні контексти.

«Найважливіше — просто почати говорити з кимось про свої потреби, і тоді цей ланцюжок запрацює, — резюмує Марта Чумало. — Зараз я спостерігаю посилення солідарності й збільшення рівня емпатії. Тож якщо людина звертається по допомогу, рано чи пізно вона знайде те, що шукала».

.
Фото: .
Показати ще новини
Радіо NV
X