«Бути жінкою в 57 в Україні та шукати роботу — це паршиво»: у Мережі обговорюють ейджиський скандал з відділом кадрів фабрики Roshen
У Мережі обговорюють ейджиський скандал з відділом кадрів фабрики Roshen (Фото:@Roshen/Facebook)
Користувачка Facebook Катерина Олійник розповіла історію своєї матері, тимчасової переселенки з Енергодара, якій відмовили у працевлаштуванні на фабрику Roshen через її вік. Пост набув розголосу в Мережі.
Катерина Олійник розповіла у Facebook історію своєї 57-річної матері, яка через окупацію російськими загарбниками міста Енергодар, була вимушена залишити домівку та переїхати у більш безпечне місце до Києва. У свої 57 років, а це допенсійний вік в Україні, вона спробувала влаштуватися у Києві на роботу, а саме, пакувальницею на фабрику Roshen.
За словами Катерини Олійник, після п’яти телефонних розмов і співбесіди, яку провів відділ кадрів фабрики, а також пропозиції звільнитися з попереднього місця роботи, їй відмовили у прийнятті на роботу через її вік.
«Впродовж двох тижнів і близько 5-ти розмов по телефону, Юлія Володимирівна (співробітниця відділу кадрів Roshen — nv.ua), провівши співбесіду, запевняла, що їм на фабрику потрібні працівники і вони готові брати на роботу. Єдиний нюанс — Юлія Володимирівна сказала цій жінці звільнитись спершу з попереднього місця роботи та прийти з документами на оформлення, їй відмовили в роботі на підставі її віку».
«Бути жінкою в 57 в Україні та шукати роботу — це паршиво. Треба мати стійку психіку, щоб не звертати увагу на всі відмови та гидкі причини, які доведеться почути. Бути жінкою вимушеною переселенкою в 57 — це ще гірше. Ти мала покинути все, що було створене за життя. Роботу, оточення, а найголовніше — твій дім. Твій дім тепер в окупації, навколо орда з орків, і не ясно чи ще є взагалі твій дім», — написала Катерина Олійник.
Вона також звернула увагу, що переселенці часто чують на свою адресу безсоромне нагадування, про те, що «ти понаїхала, займаєш чуже місце, це тобі не дім тут, прав у тебе немає».
«Співбесіда була короткою, тривала менше хвилини — працівниця відділу кадрів Рошену Юлія сказала, що мама стара для пакування цукерок в коробки, їй же 57 років! Юлія навіть не вибачилась, що змусила звільнитись маму», — розповіла Катерина.
«Який гріх та зухвальство дожити до такого віку. Яке нахабство не здохнути від орка, змогти виїхати з окупації, зняти квартиру в Києві та хотіти працювати. Єдина фраза, яку повторювала мама після такої співбесіди — «чому я досі живу», — додала вона із розпачем.
Вона додала, що допоможе мамі написати скаргу в Roshen, щоб захистити свою «матір та інших жінок, «що натраплять на цю Юлію». А також вона хоче почути офіційну відповідь Roshen, «чи дійсно вони не підпускають до пакування «людей похилого віку», зокрема жінок у 57».
Мережа гнівно відреагувала на цей допис. І вимагає реакції від компанії Roshen. Також користувачі зазначають, що проблема набагато глибша і вона не обмежується лише однією конкретно взятою компанією.
«Я роблю репост цієї історії, бо добре знаю що відчуває донька цієї жінки, і власне сама жінка! Бо маю маму, — талановиту і працьовиту, якій також відмовляли в роботі через вік!
Оці всі приколи про «корпоративну концепцію», статути, які банально і пихато пропорошують елементарний ейджизм", — пише користувачка Мережі Ірина Скосар, звертаючи увагу на проблему.
«Мені завжди це бісило. Колись власники одного з бізнесів, яким я керувала, теж рекомендували мені брати на роботу молодих, пояснюючи це енергією та горезвісними очима, що горять. Пропрацювавши якийсь час з персоналом, рівень життєвого і професійного досвіду яких не дозволяв їм якісно виконувати свої обов’язки, я все ж таки вирішила вибирати персонал на свій розсуд. Зрештою, я відповідаю за результат, а власникам потрібний прибуток, що логічно», — написала, поширюючи пост Катерини Олійник, користувачка Мережі Людмила Грицюк, пояснивши таку поведінку власників бізнесів «грьобаним совком у голові».
«Це якось не по-європейськи. Більше того, проблема тут глобальна: в Україні дійсно дуже важко знайти офіційну роботу для жінок після декрету чи то людям у віці. Наше суспільство чомусь не розуміє, що класного працівника можна виростити у себе в компанії. Так це займе трохи часу. Але цей же час може піти на пошуки „того ідеального“, який ще не факт, що захоче з вами співпрацювати», — зазначила користувачка мережі Ірина Лученко.
