«Я мало роблю для перемоги України». Що робити, якщо відчуваєте провину за те, що ви у безпеці
Що робити, якщо відчуваєте провину за те, що ви у безпеці (Фото:depositphotos/halfpoint)
Психолог Христина Кудрявцева розповіла, що робити, щоб остаточно не занурити себе в психологічну яму глибокої депресії та перманентного самобичування.
Христина Кудрявцева
Останнім часом ми часто чуємо та навіть на собі відчуваємо якийсь загальний стан незадоволеності собою і своїм вкладом у перемогу України в цій війні. Насамперед це стосується всіх тих, хто виїхав із небезпечних регіонів і перебуває у повній чи частковій безпеці далеко від лінії фронту.
Як і чому приходить цей стан, а головне — що з ним робити, щоби остаточно не занурити себе в психологічну яму глибокої депресії та перманентного самобичування? Для цього пропоную подивитися на цей стан з точки зору класичної психології, яка на сьогоднішній день набуває, на мій погляд, дедалі більшого значення в нашому житті.
«Провина того, хто вижив»
Один із типових станів у військовій психології — «провина того, хто вижив». Нам здається всередині, що якщо ми звинувачуватимемо себе, каятимося, займатимемося самобичуванням, то ми ніби будемо себе карати за те, що недостатньо допомагаємо, особливо перебуваючи в безпеці. Насправді це пастка і все відбувається з точністю до навпаки.
Гнів, лють, вина, жалість — це почуття, які підживлюють війну лише на рівні психології. Тому, коли ви звинувачуєте себе і змушуєте з цього приводу себе страждати, то ви, образно кажучи, робите внесок у негативну енергетичну міць війни в колективній свідомості народу. Ви підживлюєте саму психологічну енергетику війни.
Завдання ж кожного з нас розуміти та ідентифікувати всі ці статки і, як кажуть професійні психологи, «контейнувати» їх. Тобто спробувати переключитися і від'єднатися від них — знайти для себе слова та аргументи для повернення до нормального стану. Навчитися позбавлятися цього негативного і нічим не обґрунтованого почуття провини.
Якщо ви зможете впоратися хоч би з цим почуттям провини, це вже ваш внесок у перемогу. А якщо будете як і раніше потопати в самобичуванні, то заженіть свою психіку в глибший стресовий або депресивний стан, який точно не дозволить вам бути ефективним і корисним для суспільства, рідних, близьких і просто людей, які потребують вашої допомоги.
«Досить і недостатньо»
У перші дні війни мені дуже сподобалася відповідь Віталія Кличка на запитання, чому його брат Володимир не у складі загону територіальної оборони? На що мер Києва відповів:
Якщо Володя візьме автомат і піде до тероборони, то це як цвяхи забивати айфоном. Як би, можна так їх забивати і вони будуть забиватися, але можна і за правильнішим призначенням його використовувати, що дасть набагато важливіший і корисніший ефект, ніж забитий цвях.
Так ось, у кожного з нас є свій метафоричний «айфон» — це наш талант. І талант кожного з нас — це і є наша зброя у цій війні. Найпотужніший, найефективніший і найсильніший із того, що ми можемо запропонувати зараз країні для перемоги. Тому замість самобичування є сенс подумати й зрозуміти, в чому ваш талант і в чому ви можете бути корисними найбільше — і діяти.
Адже, якщо, наприклад, у вас талант у підприємництві — ви створюєте робочі місця, платите зарплату, наповнюєте бюджет своїми податками — це також чималий внесок. У тих, хто захищає нашу країну на фронті, у тилу залишилися дружини та діти — якщо вони завдяки вам мають роботу та засоби для існування — це великий внесок.
Чи варто говорити, що таке бюджет держави, що воює? Якщо ви платите податки в ці лихоліття — ви дуже підтримуєте свою країну, її армію і особисто тих, хто на фронті захищає її зі зброєю в руках. Наприклад, ми у Європейській Школі Психології практично не припиняли своєї роботи та зберегли весь наш колектив. І це наш внесок у спільну перемогу.
Продовжуючи працювати, ми не лише сплачуємо податки, підтримуємо сім'ї наших співробітників, але ще не припиняємо навчати наших студентів, для яких вивчення психології стало якимось способом зібрати свою свідомість, стабілізувати свій стан та повернутися до звичного ритму життя, що зараз дуже важливо для всіх українців, незалежно від місця їх перебування.
Таких компаній дуже багато в Україні. І особисто для мене кожна така компанія це компанія-герой. Тому що завжди легко рятувати весь світ, а ви спробуйте врятувати себе для світу та своїх 10, 20, 100 або 1000 співробітників. Це, як правило, досить складне завдання, що вимагає зусиль, кмітливості, сміливості та часто досить нестандартного мислення.
Можливо, у вас є талант малювати, організовувати, структурувати, постачати, знаходити, домовлятися, дбати про людей — подивіться на себе збоку, проаналізуйте свої здібності. Причому не лише крізь призму своєї професійної діяльності, а й із погляду вашого життєвого досвіду. А потім подумайте, що є вашим «айфоном» і в жодному разі не давайте навколишній ситуації змусити вас забивати їм цвяхи.
Бо саме застосування вашого таланту за його прямим призначенням, з метою служіння його, у тій чи іншій формі, іншим людям, і буде вашим найбільшим внеском у майбутню перемогу України.
