«Має увійти в шкільну програму». Захисниця Азовсталі Пташка зворушила українців віршем-молитвою, який вона написала в полоні

Катерина Поліщук зачитала свій вірш на Михайлійській площі, де виставлена розбита російська військова техніка. Вона поділилася відео із записом вірша у своєму Instagram. Пташка розповіла, що цей вірш-молитву вона написала в Оленівській колонії у червні після почутого вперше там пекла.

«Я вивчила його та молилась ним щоранку і щоночі всі чотири місяці, зі сльозами і скаженим стукотом запаленого серця. Виділіть хвилину сорок на його перегляд. Це вірш всього мого життя, бо багато написати не могла і кожне слово — я. Цей вірш — пульсує в моїх жилах. Він вібрує в моїх скронях і тече з моїх очей. Він йде в бій зі мною. Піде», — підписала вона відео.

«Цей вірш має увійти в шкільну програму. У ньому вся Україна. Любимо тебе, Пташко, дякуємо і бережи тебе Боже», «Ох, мурахи від вашого вірша. Навіть віршем це не повертається язик назвати, це дійсно молитва», «Я не знаю, як Вам вдається без сліз все це промовляти. Немає духу слухати», «Ось це обов’язково повинні вчити діти у програмі середньої освіти!», — залишають коментарі під відео підписники Пташки.

Також у своєму Instagram вона поділилася текстом свого вірша-молитви.

Як леготом шабель розженемо тумани

І гніту кайданів знікчемніє луна,

Воскреснуть козаки, відродяться гетьмани,

Ареєва меча знов здійметься війна.

І праведна броня розів'ється спокутою,

І предків, і братів ми гибель помстимо.

На зболеній землі врага крові отрутою

Його ж гнилі сліди навіки зітремо.

Зайде вогонь богів гриміннями гармати,

Розсипле зорі іскр одвічний побратим.

Безсмертним не страшні іржаві автомати

Мерзоти, що за мить спотвориться у дим.

Запалені серця палкі і спраглі сплати

Запалені серця, палкі і спраглі сплати,

Зіллються в унісон громами канонад,

І ненька стрепенеться, зневоленая спати,

Заграє в боротьбі з Донбасу до Карпат.

Наш голос — стогін хвиль, що чайки розрізали,

Наш спів — завзятий клич, що вів повтанців в бій,

Наш ворог — це зерно ординської навали,

Полином що зростає, хоч як його не сій.

Хай лати не блищать, хай зовсім інший порох,

У бій же нас веде сучасний Святослав.

Та всіює кістьми одну й ту ж землю ворог.

Той ворог, що війну почавши, вже програв.

Невільним буде той, плека хто рабство в серці.

Здобуде волю муж хоробрий у борні.

Співай гучніше, брате, у кривавім герці

Здобудемо державу, гартовану в огні!