«Або еволюціонуй, або здохнеш». Інтерв'ю з правозахисницею — про недієвість міжнародних організацій, трибунал для Путіна і полонених

9 серпня, 12:00
Виконавча директорка Центру громадянських Свобод Олександра Романцова (Фото:Sasha Romantsova / Facebook)

Виконавча директорка Центру громадянських Свобод Олександра Романцова (Фото:Sasha Romantsova / Facebook)

Автор: Алла Кошляк

Громадська організація Центр Громадянських Свобод була заснована у 2007 році для просування цінностей прав людини, демократії і солідарності в Україні.

З початком повномасштабного вторгнення команди ЦГС займаються документуванням воєнних злочинів Росії в Україні, пошуком зниклих цивільних та військових українців, а також допомогою з обміном полоненими.

Відео дня

Більше про правозахисну діяльність ЦГС розповіла в інтерв'ю Радіо НВ виконавча директорка Центру громадянських Свобод Олександра Романцова.

https://www.youtube.com/watch?v=znEfZFe5DXA

— Перше моє питання буде стосуватися вашої діяльності у Центрі громадянських свобод. Як вона змінилася, якщо порівнювати з 2014 роком — нападом Росії на Україну, з повномасштабною агресією, яка почалася 24 лютого. Що довелося змінити в ЦГС? Підозрюю, що роботи у вас стало більше, адже театр бойових дій по всій Україні - ніхто не почуває себе в безпеці, коли ракета може влучити будь-куди.

— Погоджуюся з вами. Почну з того, що ЦГС досить стара правозахисна організація. Ми працюємо з 2007 року. Звичайно, з початку війни 2014 року наша діяльність вже певним чином відображає зокрема напад РФ тоді. З 24 лютого це додало багато польових задач, документування воєнних злочинів.

Наша основна ідея, щоб стандарти прав людини були всюди в Україні. Звичайно, це не так просто, адже це насамперед взаємодія з владою, щоб вона не забувала міжнародні зобов’язання України і в законах, і в діях, і в реакціях на якісь нові практики — від електрошокерів для поліції до питання Стамбульської конвенції.

Наприклад, створення нового законодавства, яке необхідне для реакції на ситуацію з війною. Сім років поспіль ми працюємо над тим, щоб у нашому, національному, законодавстві з’явилися ці категорії - воєнні злочини, злочини проти людяності, злочин геноциду, агресії. І нам кожного разу казали: «Не на часі». Мовляв, не так це важливо, це занадто складно, багато гармонізувати. Ми написали для них закон разом з міжнародними експертами. І от зараз, коли маємо воєнні злочини кожного дня по тисячі штук… Реально, це найбільша в історії воєн задокументована війна, бо всі ми з вами високотехнологічні і маємо багато можливостей зафіксувати, як це відбувається, яку шкоду і негативні наслідки для українців несе агресія РФ. І до сих пір ми не маємо цього закону. Його вже рік не підписує президент.

Але я про що: ми завжди реагували не просто на теоретичні, далекі права людини, ми говорили про ті стандарти, які нам з вами, як демократичному українському суспільству, яке прагне розвиватися, реалізовувати можливості людей вдома, а не під час виїзду, мають бути тут.

З 24 лютого ми повернулися до документування. Ми починали його робити у 2014 році, проходили спеціальне навчання. Це не те саме, що просто розслідувати кримінальні злочини чи адміністративні порушення. Це вимагає багатьох знань.

Ми працювали з тими, хто документував злочини під час Другої чеченської [війни], точу чітко розуміємо, як Росія йде (а вона не змінює свої стандарти поведінки) і які типи воєнних злочинів робить, бо вона вважає, що це гарна стратегія війни. Але ні, одразу кажу.

Зараз ми разом з іншими організаціями — Харківською правозахисною групою, Українська Гельсінська спілка — створили ініціативу Трибунал для Путіна. І дуже багато уваги приділяємо саме цьому — фіксуванню тих правопорушень, воєнних злочинів, політичних порушень, які Росія щодо України вчиняє, тому що все це глобальне порушення прав людини, по-перше. А по-друге, тоу що нам з вами треба розуміти, що ми не єдина криза в світі. Щоб Україні продовжували допомагати, щоб Україну тримати в увазі, в пріоритетах фінансування, маємо показати, що насправді це страшна війна і вона порушує принципи, на яких стоїть весь цей щасливий, економічно розвинутий цивілізований світ; що ми дійсно на варті і можемо бути тією поворотною точкою, яка не тільки захистить себе, а просто заборонить ту агресивну політику, яку Росія веде з 90-х.

Ми ж апофеоз, пік. А до цього були Грузія, Чечня, Сирія, Балкани, Молдова. Насправді ми ті, хто зараз стоїть за всіх і можемо показати, що злочин — вся ця політика, а не тільки напад на Україну.

— Ще один аспект, про який варто сказати. Ми саме показуємо, наскільки неефективними виявилися нібито потужні міжнародні організації, які не можуть запобігти цим злочинам, які відбуваються просто зараз, в режимі реального часу на території України. Тобто, де ООН і Міжнародний комітет Червоного Хреста, які мали б захистити наших військовополонених? В України зараз є і ця ключова роль — змінювати те, як ці організації працюють. Або, можливо, варто засновувати нові організації?

— Ви праві. Ми всі з вами жартували, що існує глобус України (сміється — ред.). Реально ми зараз в центрі всіх подій. Це дуже велика відповідальність, з одного боку.

Дуже важливо, що всі ці механізми, які втратили за бюрократією свою місійність, те, що вони мають досягати. За цими процедурами, за тим, що їх неможливо змінити, за тим, що про них занадто довго передомовлятися, вони втратили те, заради чого створилися.

З одного боку, вони наче допомагають в інших місцях і це спрацьовує. Але якщо ми говоримо про найголовнішу місію, щоб не було війни… Не дивлячись на те, що кількість конфліктів у світі скоротилася, але вони всі гібридні (це не Росія створила, вона не вміє навіть цієї моделі створити), помісь інформаційно-економічно-воєнної моделі війни всюди працює. І, на жаль, ані ОБСЄ, ані ООН не мають відповіді на неї. Доведеться [організаціям змінюватися] - «або еволюціонуй, або здохнеш».

— Про інший ваш напрямок роботи хотіла б запитати. На сайті ЦГС одне з перших віконець — пошук зниклих. Як це працює? Чи вам вдається отримувати якусь інформацію про наших полонених?

— Ми всі вісім років працювали з цією темою. Тоді це були політв'язні і заручники на Донбасі. Більшість політв'язнів — це кримські татари, які були арештовані в Криму, далі їх переміщували на територію РФ.

Ми змінили назву — тепер це Prisoners Voice і до цих пір ведемо цю кампанію. Тепер весь цей досвід ми вкладаємо в наших полонених — як військовополонених, так і цивільнополонених.

Якщо з військовими є відслідкування з ГУР, з Генштабу, тобто воно трохи структурованіше і там є більше правил, зокрема міжнародних, то з цивільнополоненими жах насправді. Ніхто з нас насправді не знає, скільки людей вивезли з Київської, Сумської, Харківської та Чернігівської області російські війська, коли тікали від наших ЗСУ. Маріуполь, Мелітополь: ми знаємо, що фільтраційних таборів 19 штук. Але входу туди немає і це страшне.

Крім цього є насильницьке переміщення дітей на територію РФ. Це одне з найбільш перспективних звинувачень для Міжнародного кримінального суду щодо самого Путіна, тому що це реально елемент геноциду: група дітей відривається від коренів, їх всиновлюють, наприклад, не дають жодного контакту з Україною. Ми намагаємося відслідковувати, щоб потім цих дітей знайти. Все це [відбувається] з нашим досвідом, з контактом з родичами, ми взаємодіємо з різними державними структурами, які цим займаються.

Найголовніше: ми використовуємо наші зв’язки на тій території, щоб знаходити таких людей, бо їх ніхто не намагається показати в офіційній структурі.

Нещодавно ми з Миколою Полозовим, який займався нашими моряками, створили Пошук.Полон — це ініціатива, яка об'єднує юристів. Черед 140 млн завжди знайдуться люди, які не просто хочуть поплакатися, а хочуть щось робити. Є люди, які готові діями [допомагати]. Вони ризикують, звичайно, у них можуть забрати ліцензії, їх можуть фізично переслідувати, але ці люди є. І це найголовніше, бо означає, що ми зможемо відслідкувати, знайти…

Ця публікація створена НВ за підтримки ІСАР Єднання у межах проєкту «Ініціатива секторальної підтримки громадянського суспільства», що реалізується ІСАР Єднання у консорціумі з Українським незалежним центром політичних досліджень (УНЦПД) та Центром демократії та верховенства права (ЦЕДЕМ) завдяки щирій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID). Зміст матеріалу не обов’язково відображає погляди ІСАР Єднання, погляди Агентства США з міжнародного розвитку або Уряду США.
Показати ще новини
Радіо НВ
X