«Виявилося, що це потрібно всім». Як у Вашингтоні поставили першу різдвяну виставу для дітей українською мовою — журналіст
Учасники вистави у Вашингтоні (Фото:Макс Риков)
Журналістка Голосу Америки Ксенія Туркова розповідає про першу у Вашингтоні україномовну дитячу «ялинку», в якій вона зіграла Главу Чортів, які намагаються зіпсувати всім свято (спойлер: добро перемогло).
«Вибачте, якщо роблю помилки, українська у мене поки що не ідеальна!» — режисер Алла Фоксман звертається до батьків маленьких артистів, які сидять у залі, командуючи фінальним прогоном. До вистави — першої у Вашингтоні україномовної ялинки — залишається буквально година. Залою гасають вже чомусь розпатлані ангели, щоразу втрачаючи крила, маленькі рум’яні ельфи і чортики, які (спойлер) збираються вкрасти книгу добрих справ, щоб її не побачив Святий Миколай.
Ксенія Туркова
You lost your tail again! — Кричить один одному. Як і багато дітей-білінгвів, вони воліють спілкуватися англійською. Тож за вкрапленнями української мови в англійську можна легко зрозуміти, хто з хлопців приїхав з України зовсім недавно.
Сама Алла живе у США вже одинадцять років. Вона родом із Криму, закінчила Київський Університет Культури та мистецтв зі спеціалізації «режисура естради». Українку вчила тільки в школі, потім в університеті ставила випускну виставу українською, а після цього практично не спілкувалася. Каже, що зараз згадати мову так, щоб нею повноцінно заговорити, та ще й поставити новорічну виставу, було складно. «Як я розмовляла, сама дивуюся!» — радіє вона після чергової репетиції. І справді — навіть незважаючи на те, що вона сама себе раз у раз поправляє, звучить дуже впевнено, і відразу видно — говорить українською з величезним задоволенням.
Ще задовго до повномасштабної війни Алла, керівник відомого у Вашингтоні російськомовного дитячого театру Amazing Fox Entertainment, хотіла запустити український проект. Думала поставити Лісову Пісню, але так і не змогла знайти актора на роль головного героя. Коли почалася війна, Алла відразу зрозуміла: зараз багато дітей тут, у Вашингтоні, захочуть вивчати українську. І ті, хто ніколи її не вчив, і ті, хто забув, і ті, хто приїхав і хоче говорити українською.
«Я зрозуміла, що зараз це потрібно суспільству. Дала оголошення — і справді виявилося, що це потрібно всім».
Половина трупи новорічної вистави — з України. Святий Миколай і Головний Ельф — із Києва, сестри-близнючки Цукерка та Хлопавка — харків'янки (одна жила тут, у США, інша пережила всі жахи війни в Харкові, перш ніж змогла возз'єднатися з сестрою). Веселий Сніговик, який розважав дорослих глядачів жартами про бавовну, — родом із Сєвєродонецька. У кожного — свій біль, пов’язаний із цією війною.
«Дивіться, як цікаво у нас вийшло, — розповідає Алла про дітей-артистів, які виконують роль ангелів, ельфів та чортів. — Тут же є й місцеві діти, які тут народилися і ніколи не розмовляли українською мовою, але захотіли це робити і почали вивчати мову. А діти, які нещодавно приїхали, були як наші вчителі. В результаті у всіх прокачалася мова».
Маленький ангел Тіна та її двоюрідний брат Влад (найпустотливіший серед чортів, стовідсоткове влучання в роль) приїхали з Івано-Франківська. За сценою, просто під час вистави, Влад раптом починає розповідати дорослим артистам про те, як бачив з вікна будинку російську ракету, що влучила в будівлю неподалік. Про те, як бабуся сказала йому, що він не піде до школи, бо розпочалася війна. До виходу на сцену залишаються лічені хвилини, а у Головної Чортиці, яка хоче зіпсувати свято, навертаються на очі сльози.
Ще один бешкетний Чортик — Марк — почав вивчати українську зовсім недавно. Його мама Марина — з Харкова, у США живе вже багато років. Коли почалася війна, вирішила повністю перейти на українську, знайшла в Україні вчителів для себе та сина. Займалися о шостій ранку, щоб потім встигнути до школи та на роботу. Але зараз і не здогадаєшся, що вона ще кілька місяців тому спілкувалася лише російською.
«Зосередься, Марку! Працюй над вимовою!» — трохи докоряє йому Алла на репетиціях.
«Покажіть як ви усі разом: міцно за руки тримаєтесь. Так, бачу, бачу. А чи вірите ви у перемогу? Молодці! Бачу які ви рішучі», — каже Святий Миколай маленьким глядачам. Але в цей момент йому відповідають і дорослі: так, вони теж вірять, і у швидкій перемозі України вони не мають жодних сумнівів.
А під час фінальної пісні на мотив «Happy New Year» ABBA видно, як і Сніговик, і Чортиця, і Хлопавка з Цукеркою ледве стримують сльози, хоч за сценарієм і треба посміхатися глядачам. Але глядачі все розуміють — вони й самі витирають сльози, підспівуючи:
Щастя тобі, щастя мені,
Щастя всім людям на землі.
Хай буде мир і цвітнути усмішки дітей мов ясний світ.
Будемо дружити, богові служити,
У доброті і згоді жити,
Зі святом вас!
Всім бажаємо здоров’я і довгих літ.
Добрих літ.
Український проект Алли Фоксман виявився успішним — зіграли три вистави. Цього року Алла та її театр планують нову виставу та сподіваються на те, що до дня прем'єри про перемогу, про яку питав Святий Миколай, говоритимуть уже не в майбутньому, а в минулому часі.
