Жертва десятиліть зґвалтувань видаляє всі сліди чоловіка: нове ім'я, жодних фото
Друзі колись вважали їх ідеальною парою. Зараз Жизель видаляє всі згадки про колишнього чоловіка зі свого життя. В рамках інформаційного партнерства з BBC Україна NV публікує матеріал Лаура Гоцці.
Попередження: Ця історія містить описи сцен сексуального насильства.
У листопаді 2011 року Жізель Пеліко стала надто багато спати. Вона проводила більшу частину вихідних у глибокому сні. Це її дратувало, адже протягом тижня вона важко працювала менеджером із логістики, і її вільний час був для неї безцінним.
Проте вона не могла залишатися бадьорою, часто засинала, навіть не усвідомлюючи цього, і прокидалася через години, не пам’ятаючи, як лягала спати.
Попри це, 58-річна Жізель була щасливою. Вона вважала себе щасливицею, маючи поруч чоловіка Домініка, з яким прожила 38 років. Їхні троє дітей — Каролін, Давід і Флоріан — уже дорослі. Подружжя планувало незабаром вийти на пенсію та переїхати до Мазана, села з населенням у 6 тисяч людей на півдні Франції — Провансі.
Там Домінік мав кататися на велосипеді, а Жізель гуляти з їхнім французьким бульдогом Ланкомом.
Вона кохала Домініка з моменту їхньої зустрічі на початку 1970-х. «Коли я побачила того молодого чоловіка у синьому светрі, це було кохання з першого погляду», — згадувала Жізель пізніше.
Вони обоє мали складне сімейне минуле, позначене втратою та травмами, але знайшли спокій одне в одному.
Під час цих сорока років їхнього подружнього життя були і нелегкі періоди — часті фінансові труднощі та її роман із колегою в середині 1980-х — але вони впоралися.
Коли пізніше адвокат попросив її описати їхні стосунки, вона сказала: «Наші друзі завжди казали, що ми ідеальна пара. Я думала, що ми проживемо разом до кінця своїх днів».
Вона промовляла ці слова у залі суду в Авіньйоні, неподалік Мазана. Де вони з Домініком сиділи по різні боки: Жизель — у супроводі дітей і адвокатів, а він — у скляній клітці підсудного в сірій тюремній формі.
Домініку світив максимальний тюремним терміном за зґвалтування за тяжких обставин. Він швидко здобував репутацію — за словами їхньої дочки — «одного з найгірших сексуальних хижаків останніх 20 років».
Але у 2011 році, коли Жізель здавалося, що вона надто багато спить, вона й гадки не мала, що все обернеться саме так.
Вона навіть не здогадувалася, що її чоловік, якому вже було за п’ятдесят і який наближався до пенсії, проводив багато часу в інтернеті, часто спілкуючись із користувачами на форумах і в чатах, де відвертий і часто незаконний сексуальний матеріал був доступний без обмежень.
Пізніше на суді він назве цей період моментом, коли його «перекосило». Він говорив про травму дитинства, пов’язану зі зґвалтуванням і насильством. «Ми стаємо збоченцями, коли знаходимо щось, що дає нам для цього можливості: інтернет», — сказав він.
Десь між 2010 і 2011 роками чоловік, який представився медбратом, надіслав Домініку фото своєї дружини, яка була настільки сильно накачана снодійним, що втратила свідомість. Він також поділився детальними інструкціями, як Домінік міг зробити те саме з Жізель.
Спочатку Домінік вагався — але недовго.
Шляхом спроб і помилок він зрозумів, що за допомогою правильної дози пігулок він може занурити свою дружину в сон такої глибини, що ніщо не зможе її розбудити. Ці ліки йому законно призначив лікар, який вважав, що Домінік страждає від тривожності через фінансові труднощі.
Він міг одягнути її у білизну, яку вона відмовлялася носити, або змусити брати участь у сексуальних діях, які вона ніколи б не дозволила, перебуваючи при свідомості. Він міг знімати ці сцени на відео — чого вона б ніколи не дозволила у тверезому стані.
Спочатку він був єдиним, хто ґвалтував її. Але до того часу, як пара оселилася в Мазані в 2014 році, він удосконалив і розширив свою схему.
Він зберігав транквілізатори у коробці з-під взуття в гаражі, змінював марки ліків, бо перші мали надто «солоний» смак, який було важко приховати в їжі чи напоях.
У чаті під назвою «без її відома» він вербував чоловіків різного віку, щоб ті приходили й ґвалтували його дружину.
Він теж знімав це на відео.
Він сказав суду, що несвідомий стан його дружини був очевидним для 71 чоловіка, які приходили до їхнього будинку протягом десятиліття.
«Ви такі ж, як і я, вам подобається режим зґвалтування», — сказав він одному з них у чаті.
З роками вплив насильства, якого зазнавала пані Пеліко вночі, дедалі більше почали проявлятися у її повсякденному житті. Вона втрачала вагу, у неї випадало волосся, а провали в пам’яті ставали все частішими. Вона боялася, вона була впевнена, що помирає.
Сім'я почала хвилюватися. Вона здавалася здоровою та активною, коли відвідувала рідних.
«Ми телефонували їй, але здебільшого слухавку брав Домінік. Він казав, що Жізель спить, навіть посеред дня», — сказав її зять П'єр.
«Але це здавалося логічним, бо коли вона була з нами, вона постійно щось робила, особливо бігала за онуками».
Візит до поліції змінив усе
Іноді Жізель майже підозрювала щось. Якось вона помітила зелений колір пива, яке дав їй чоловік, і поспішно вилила його в раковину.
Одного разу вона звернула увагу на пляму від відбілювача на нових брюках, яку не могла згадати, як зробила. «Ти випадково мене не труїш?» — запитала вона його. Він заплакав: «Як ти можеш мене у цьому звинувачувати?».
Переважно вона почувалася вдячною за те, що він був поруч із нею, коли вона боролася зі своїми проблемами зі здоров’ям.
Вона мала гінекологічні проблеми й проходила кілька неврологічних тестів, щоб визначити, чи не страждає вона на хворобу Альцгеймера або пухлину мозку, як вона боялася, але результати тестів не пояснювали її постійної втоми та провалів у пам’яті.
Кілька років після цього під час судового процесу брата Домініка, Жоеля, який був лікарем, запитали, як сталося, що медики не могли зібрати підказки та зрозуміти, що Жізель була жертвою зґвалтування із застосуванням наркотичних речовин — маловідомого явище хімічного підкорення.
«У медицині ми знаходимо лише те, що шукаємо, а шукаємо те, що знаємо», — відповів він.
Жізель почувалася краще лише тоді, коли була далеко від Мазана — дивний факт, який вона майже не помічала.
У вересні 2020 року після однієї з таких поїздок Домінік, зі сльозами на очах, сказав їй: «Я зробив дурницю. Мене спіймали, коли я знімав відео під спідницями у жінок у супермаркеті», — згадувала вона під час суду.
Вона дуже здивувалася, адже «за 50 років він ніколи не поводився недоречно чи використовував непристойні слова щодо жінок».
Вона сказала, що пробачила йому, але попросила його пообіцяти, що він звернеться по допомогу.
Він погодився, «і ми залишили це як є», — сказала вона.
Але Домінік, мабуть, знав, що кінець вже близько.
Невдовзі після того, як його заарештували у супермаркеті, поліція конфіскувала його два телефони та ноутбук, де вони знайшли понад 20 тисяч відео та фото його дружини, яку ґвалтували він та інші чоловіки.
«Я годинами переглядав ті відео. Це було тривожно. Звісно, це вплинуло на мене», — сказав Жеремі Босс Плат'єр, керівник розслідування, під час суду.
«За 33 роки в поліції я ніколи не бачив нічого подібного», — додав його колега Стефан Гал. «Це було жахливо, це було шокуюче».
За допомогою технології з розпізнавання обличь вони змогли ідентифікувати 54 чоловіків з відео. Ще 21 залишилися невідомими.
Деякі з чоловіків, яких не вдалося ідентифікувати, у розмовах із Домініком зізнавалися, що вони теж труїли своїх партнерок. «Це для мене найболючіша частина цієї справи», — сказав Жеремі Босс Плат'єр. «Знати, що є жінки, які досі можуть бути жертвами своїх чоловіків».
2 листопада 2020 року Домінік і Жізель поснідали разом, перш ніж вирушити до поліцейської дільниці, куди Домініка викликали у справі про знімання під спідницями. Її попросили піти з поліцейським в іншу кімнату.
Вона підтвердила, що Домінік — її чоловік — «чудова людина, хороший чоловік», але заперечила, що коли-небудь брала участь у свінг-вечірках чи займалась сексом в трьох із ним.
«Я покажу вам дещо, що вам не сподобається», — попередив її керівник поліції, перш ніж показати їй фото сексуального акту.
Спочатку вона не впізнала жодного з двох людей.
Коли впізнала, «я попросила його зупинитися… Усе обвалилося, усе, що я будувала 50 років».
Її відправили додому в стані шоку у супроводі подруги. Вона мала розповісти своїм дітям, що сталося.
Згадуючи той момент, Жізель сказала, що «крик моєї дочки назавжди залишилися в моїй пам’яті». Каролін, Давід і Флоріан приїхали до Мазана та винесли все з будинку. Пізніше на ноутбуці Домініка також знайшли фото, де Каролін виглядала одурманеною, хоча він заперечував, що завдав їй шкоди.
«Ви не можете уявити немислиме»
Давід, найстарший із дітей, сказав, що у них більше немає сімейних фотографій, бо вони «позбулися всього, що було пов’язано з моїм батьком, відразу ж». За кілька днів усе життя Жізель звелося до валізи й її собаки.
Тим часом Домінік зізнався у своїх злочинах. Його заарештували. Він подякував поліції за «звільнення його від цього тягаря».
Він і Жізель знову зустрілися лише тоді, коли сиділи один навпроти одного в залі суду в Авіньйоні у вересні 2024 року.
На той час історія чоловіка, який труїв свою дружину протягом десятиліття та запрошував незнайомців її ґвалтувати, вже почала поширюватися світом.
Значною мірою це сталося завдяки незвичному та сміливому рішенню Жізель відмовитися від анонімності й дозволити судовий процес зробити відкритим для публіки та преси.
«Я хочу, щоб будь-яка жінка, яка прокидається одного ранку без спогадів про ніч, згадала мої слова», — заявила вона. «Щоб жодна інша жінка не стала жертвою хімічного підкорення. Мене принесли в жертву на вівтарі розпусти, і про це потрібно говорити».
Її юридична команда також успішно домоглася, щоб відео, які знімав Домінік, показали в суді. Вони стверджували, що це розвінчає «тезу про випадкове зґвалтування». Лінія захисту наполягала на тому, що це не було зґвалтування, оскільки чоловіки не знали, що Жизель була непритомною.
«Вона змусила сором перейти на інший бік», — сказала жінка, яка прийшла спостерігати за процесом в Авіньйоні у листопаді. «Жізель перевернула все з ніг на голову. Ми не очікували побачити таку жінку».
Судмедекспертка Анна Мартіна Сент-Беве сказала, що після арешту чоловіка Жізель явно була травмованою, але залишалася спокійною та відстороненою — це був механізм виживання, який часто використовують жертви терактів.
Сама Жізель сказала, що вона відчуває себе зруйнованою, і що боїться, що решти її життя може не вистачити, щоб зцілитися.
Пані Сент-Беве також сказала, що вважає Жізель «надзвичайно стійкою»: «Вона перетворила те, що могло її зруйнувати, на свою силу».
За кілька днів до початку суду розлучення подружжя Пеліко остаточно завершили.
Жізель повернулася до свого дівочого прізвища. На суді вона продовжувала використовувати ім'я Пеліко, щоб її онуки могли «пишатися» тим, що пов’язані з нею, і не соромилися бути частиною родини Домініка.
Вона переїхала до села далеко від Мазана. Жізель відвідує психіатра, але не приймає жодних медикаментів, адже більше не хоче вживати жодних хімічних речовин. Вона продовжує багато гуляти, але тепер не відчуває втоми.
На початку судового процесу зять Каролін, П'єр, дав свідчення.
Адвокат захисту запитав його про роки, проведені в Мазані, коли Жізель страждала від втрати пам’яті, а її чоловік вірно супроводжував її до лікарів, які не знаходили причин її стану. Як родина могла не помітити, що відбувалося?
П'єр похитав головою.
«Ви забуваєте одну річ, — сказав він. — Ви не можете уявити немислиме».
