«Є щоденний чек-лист». Як екоактивісти перелаштували волонтерську роботу та допомогають у прифронтовому Харкові — інтерв'ю

12 серпня, 11:25
Ексклюзив НВ
Наслідки російських обстрілів в Харкові (Фото:REUTERS/Sofiia Gatilova)

Наслідки російських обстрілів в Харкові (Фото:REUTERS/Sofiia Gatilova)

Автор: Алла Кошляк

Екоактивіст, організатор екоакції Чисті Уди, Артем Приходько, розповів Радіо НВ, як місцеві активісти перелаштували власні волонтерські процеси та почали надавати допомогу у прифронтовому Харкові.

 — Я вже згадувала, що ми колись спілкувалися в ефірі Радіо НВ і ви розповідали як працює ваша акція і як саме працює спеціальний пристрій, мені здається, чи як правильніше назвати.

Відео дня

— Гідроспоруда, яка виділяє з води сміття і після цього ми сортуємо та відправляємо далі по ланцюжку на знищення сміття чи перегнивання його.

— Що мене зараз найбільше хвилює, може і наших слухачів, які спостерігали за проєктом, чи вона вціліла і чи працює?

— Авжеж, вона вціліла, працює. З початку встановлення вже було сьоме обслуговування, чистка. На сьогодні близько 20 тонн сміття вона зловила. Всі вузли агрегату працюють дуже гарно, запас міцності ми рахували дуже великий. Тому незважаючи на кліматичні умови, незважаючи на бойові дії, Trash Killer продовжує робити свою справу і ми разом із ним відновлюємо нашу країну, нашу державу. Робимо її максимально чистою, любою для того, аби вона квітла і була такою, як вона зараз є.

— Як змінилася ваша діяльність із повномасштабним вторгненням, з 24 лютого, мабуть, переключилися на якусь іншу волонтерську роботу, якісь нагальні потреби, які виникали просто тут і зараз, крім такого безперечно важливого напрямку як екологічний?

— З 26 лютого ми допомагаємо людям, бо ми побачили, для мене це не була новина, бо я вже бачив війну 2014 року в Донецьку, коли я це знову побачив у Харкові, то вже був більш-менш готовий до того, що буде відбуватися. Я побачив, що люди були в паніці, хто куди біг, ці вибухи і це все, дуже людей налякало. Ми почали допомагати людям, яким зараз реально потрібна допомога, це люди з інвалідністю та люди похилого віку. Соціальні служби, самі розумієте не справляються з такою кількістю людей, які потребують допомоги. Тому ми долучилися і максимально охопили за нашими можливостями людей, зараз їх підтримуємо. У нас є список постійних людей, це 154 людини, це люди з інвалідністю І-ІІ груп та люди за 70+, які залишились одні, їм більше нікому допомогти, окрім небайдужих людей, які можуть задонатити. На ці донати ми купуємо продукти, кожного дня розвозимо по квартирах, за адресами, віддаємо прямо в руки людям, які потребують. Також постійно є люди, які потребують, і цей список розширюється. Насьогодні ми вже допомогли більше 14 тисячам людей у цілому за ці дні.

— Чи можна сказати, що екологічний напрямок активізму, яким ви займалися до 24 лютого, допоміг вам швидше зорієнтуватися і почати свою благодійну волонтерську діяльність, якою ви займаєтеся?

— Авжеж, бо це спосіб мислення. Природа як і людина, теж жива і як і людина потребує уваги, допомоги, коли це потрібно. Коли у нас чисті ліси, чисті річки, ми всі до них ходимо, купаємось, чи ходимо до лісу відпочивати. А коли там брудно, багато сміття, то треба допомогти. Можна порівняти з людиною: коли в людини все добре, вона добре почувається, то люди одне одному допомагають. А коли біда, коли люди просять допомоги, ви самі розумієте, що таке війна і як у Харкові, на жаль, на сьогодні така ситуація, що не покращується, кожного дня вибухи. То людям треба допомагати. Це як поклик серця, як із природою, так і людям. Це все живе, ми потрібні одне одному. Я вважаю так, що нам треба єднатися в усіх сферах, у всьому побуті, тому що ми вже напевно всьому світу довели, що коли люди єднаються як українці, коли ви всі разом, виходить дуже велика справа і народ міцнішає, стає гранітом. Нас не зламати, українці - це незламний народ.

— А розкажіть трохи про команду, з якою ви працюєте. Чи сформувалась у вас якась нова команда, чи це всі ті ж люди, які були активістами з екологічної тематики? Що найскладніше було в вашій роботі, як ви перебудовувалися?

— Зараз із сучасними технологіями, соціальними мережами, зі швидкою комунікацією стало дуже просто комунікувати з людьми і ставити задачі. Тому вся наша робота побудована дуже просто, це управляється Telegram-ботом, чатом, тому люди, які пишуть заявки на допомогу, це все приходить в Instagram, звідти все вичитується. Є форми, за якими це все оформлюється, я прошу людей, аби вони конкретно вказували ту інформацію, яка нам потрібна для того, щоби ми їм допомогли. Вони роблять це, ми приймаємо заявки, обробляємо їх, ці заявки потрапляють у чат, до якого під'єднані волонтери. Кожного дня у нас є райони, я Харків розділив на райони. Кожного дня, коли набирається потрібна кількість замовлень у районі, ми їдемо зранку, купуємо продукти, є чіткий чек-лист купівлі продуктів, які необхідні людині на один тиждень, найнеобхідніші.

Туди входить обов’язково м’ясо, аби людина могла зварити собі суп, бульон чи щось, туди входять каші, гречана, рисова, макарони. Гігієнічні засоби, туалетний папір. Також додаємо солодощі, це галетне печиво чи вафлі. Пачка солі, цукру, у нас є такий чек-лист. При цьому ми закуповуємося на таку кількість людей, яку запланували на цей день, на цей район. Все це формується по пакетах, кладеться в машину, екіпаж складається з двох-трьох людей. І за адресами до кожного додому, за телефонним дзвінком, добрий день, ми до вас із гуманітарною допомогою. Нам відкривають, ми заносимо гуманітарну допомогу, люди нам дуже вдячні. Робимо фотозвіти, звичайно, це все фіксується, є база, статистика, де все ведеться, які райони потребують більше, де менше, де які люди, з якими проблемами.

Деякі люди до нас звертаються, якщо їм важко пересуватися по дому, ми знаходимо для них коляски, спеціальні ходунки. Іде повноцінна комунікація з людиною. І важливо чути людину, важливо допомогти їй. Ми за цей час зрозуміли одне, що люди не так радіють тим продуктам, допомозі, скільки людині, яка приїхала.

— Якій не байдуже.

— Не те що не байдуже, це по-перше, а по-друге, те, що вона спілкується з іншими. Бо дуже багато, ще раз нагадую, багато самотніх людей, які залишилися вдома і ніколи ніхто не приходив. У нас на Салтівці є такі жінки, вже 80+, які живуть, залишився один під'їзд, бо всі інші зруйновані. Вона там живе, нікуди не хоче виїжджати, ніякої евакуації, я тут народилася, тут і помру. Все. Їй треба ця наша з вами суцільна увага. За це люди більше вдячні нам, що ми приділяємо їм цю увагу.

Ця публікація створена НВ за підтримки ІСАР Єднання у межах проєкту «Ініціатива секторальної підтримки громадянського суспільства», що реалізується ІСАР Єднання у консорціумі з Українським незалежним центром політичних досліджень (УНЦПД) та Центром демократії та верховенства права (ЦЕДЕМ) завдяки щирій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID). Зміст матеріалу не обов’язково відображає погляди ІСАР Єднання, погляди Агентства США з міжнародного розвитку або Уряду США.
Показати ще новини
Радіо НВ
X