Громадянське суспільство в обличчях. Співзасновниця Восток-SOS — про те, як працює найбільший фонд допомоги потерпілим у війні на Донбасі
Олександра Дворецька, співзасновниця і членкиня правління благодійного фонду Восток-SOS відповідає на п’ять запитань журналу НВ.
1. Коротко розкажіть, чим ви займаєтеся?
Якщо казати одним реченням, то ми, Восток-SOS, займаємося ліквідацією негативних наслідків збройного конфлікту. У нас багато напрямків діяльності. Ми надаємо юридичну, психологічну, соціальну допомогу. Трошки раніше, зараз менше, надавали й гуманітарну допомогу на лінії розмежування, займаємося документуванням порушення прав людини. Офіс у Києві також проводить адвокацію з питань, що стосуються збройного конфлікту. Ми — одна з найбільших національних організацій, серед тих, хто займається викликами, пов’язаними із окупацією. Ми намагаємось зменшити негативні наслідки збройного конфлікту.
2. Навіщо вам це треба?

Я сама внутрішньо переміщена особа з Криму. І коли я приїхала в Київ, то мала проблеми з вирішенням багатьох життєвих питань. Стало зрозуміло, що я така не одна і велика кількість людей потребує підтримки. Особливо, якщо вони переїжджають сім'ями. Мені було трошки легше, бо в мене хоча б були в Києві друзі та знайомі, а багато тих, хто тікав від війни, приїжджали на вокзал із тим, що встигли схопити. Організація Восток-SOS виникла у квітні-травні 2014 року як реакція на цей запит. Спочатку ми існували як дві гугл-форми: для тих, кому потрібна допомога, і тих, хто хоче й може допомогти. Через них отримали тимчасове житло близько 50 тисяч людей. Сьогодні в нас чотири офіси в Сєверодонецьку, Києві, Рубіжному та Маріуполі, 25 постійних працівників та близько 30 волонтерів. Наш основний польовий офіс у Сєверодонецьку, у нас там є великий хаб, де напряму надається допомога. Більш аналітичний та адвокаційний центр маємо в Києві. Юридична допомога — це Рубіжне та Маріуполь.
3. Ваше найбільше досягнення в цій сфері?
За ці роки клієнтами нашої організації стали близько півмільйона громадян. Також ми адвокатували закон про зниклих безвісти. І таким чином у Кримінальному кодексі з’явилася нова стаття, яка криміналізує насильницьке зникнення. Нам довго казали, що зміни в Кримінальному кодексі неможливі, але це сталося, і я вважаю це також великим нашим досягненням.
4. Ваша найбільше поразка в цій сфері?
Поразкою є те, що ми досі не спромоглися добитися цілеспрямованої та системної політики щодо деокупації на сході країни. Тобто ми й досі затуляємо собою найбільші діри, а от зрозуміти, яка в держави довгострокова стратегія, ми так і не змогли. Через те, що я займаюся адвокацією, я вважаю, що ми тут недопрацювали, недотиснули. У нас досі немає нормальної концепції перехідного правосуддя. Складно, коли немає плану, а хтось вже пропонує точкові дії.
5. Пригадайте випадок із вашої діяльності, що найбільше запам’ятався.
Моє перше відвідання Сєверодонецька після того, як його звільнили. Зараз Сєверодонецьк дуже миле місто, але тоді, у 2014 році, пам’ятаю, що я дуже нервувала, коли на схід їздили всі мої колеги і чоловік. Я була на п’ятому місяці вагітності і сказала: все, я теж хочу їхати, побачити, що відбувається з містом та людьми. Я пам’ятаю, як їду вже по Луганщині, і між мною та дверима ставлять бронежилет і кажуть, що треба краще відстібнути ремінь, щоб можна було вибігти. І я в той момент думаю: ну яка я дурепа, навіщо я поїхала? Тоді я зрозуміла, що деякі речі краще довіряти своїм колегам. Є люди, які здатні їздити на лінію фронту і чудово моніторити, а є люди, які так само чудово можуть адвокатувати в кабінетах. І всі разом ми робимо важливу справу.

CV: Олександра Дворецька
Магістр політології, народилася та виросла в Криму, після окупації півострова переїхала до Києва, де й до сьогодні координує роботу одного з найбільших фондів допомоги потерпілим від збройного конфлікту на сході України Восток-SOS.




Читайте цей матеріал у новому номері журналу НВ — № 41 від 4 листопада 2021 року