Рятувальний круг для батьків і вчителів. Як працюватимуть групи психологічної підтримки для українських переселенців з дітьми у Польщі - фото
Партнерський проєкт

Рятувальний круг для батьків і вчителів. Як працюватимуть групи психологічної підтримки для українських переселенців з дітьми у Польщі

24 січня, 16:19


Фонд «Незламна Україна» запускає групи психологічної підтримки для українців, які виїхали до Польщі через повномасштабну війну. Мета проекту — допомогти батькам, дітям, а також вчителям українських шкіл у Польщі порозумітися та навчитися підтримувати один одного.

Відео дня

Українські школи у Польщі

«Тижнями я боявся вийти з дому, щоб окупанти не схопили мене на вулиці й не кинули гарматним м’ясом десь під Ізюм, бо я підходив за зростом», — так одинадцятикласник Артем з Балаклії, що на Харківщині, згадує про своє життя у зоні бойових дій.

Коли Артему було 11 місяців, його покинула мати, за рік до початку повномасштабної війни батько помер. Артемом опікується 71-річна бабуся, яка вивезла його до Польщі. Зараз Артем живе у Вроцлаві. Хлопець дуже радіє, що йому вдалося потрапити саме в українську школу. Там на уроках психологічної допомоги він має можливість поділитися своїми переживаннями з однокласниками та отримати консультації від фахівця.

Українські школи відкрилися у Польщі з ініціативи фундації «Незламна Україна» як відповідь на велику кількість вимушених переселенців після початку повномасштабної війни. Для сотень вимушених переселенців навчання в українських школах за кордоном — також можливість зберегти свою національну ідентичність, мову, залишитися в українській системі освіти та без проблем доєднатися до своїх шкіл в Україні після перемоги.

Фундація «Незламна Україна»

Фото: Фундація «Незламна Україна»
«Польська система освіти була не готова прийняти понад 800 тис. учнів з України, бо на той момент сама мала проблеми з переповненими класами та нестачею вчителів», — розповідає президентка фонду «Незламна Україна» Вікторія Гнап.

Нині повноцінно функціонують три офлайн-школи у трьох польських містах: у Кракові, Вроцлаві та Варшаві. Здобувають освіту в них 1500 учнів. Крім того, працюють і дванадцять шкіл Майбутніх першокласників у дванадцяти різних містах Польщі, де навчаються 1000 малюків. Окремо доступна підготовка до ЗНО для 1000 випускників.

Окрім цього, українські школи — це також можливість працевлаштування для вчителів з України, які були змушені виїхати. Коли представники «Незламної України» звернулися до спільноти таких педагогів, отримали понад 2000 відгуків з резюме від охочих співпрацювати.

«Це були різні люди — від професорів ВНЗ з України до людей, які мали педагогічну освіту, але ніколи не працювали за фахом. Після ретельного відбору ми сформували штати трьох шкіл загальною кількістю 65 викладачів. Саме в такому складі закінчили навчальний рік та увійшли в літні канікули», — каже Вікторія Гнап.

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів NV
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

Всі викладачі офіційно працевлаштовані відповідно до польського законодавства, з першого дня роботи отримують конкурентну зарплату та мають низку бонусів.

Фундація «Незламна Україна»

Фото: Фундація «Незламна Україна»

«Киснева маска» допомоги

Українські жінки є берегинями своїх сімей — навіть далеко від рідної землі. Але ця сила все ж таки має здатність зменшуватися, коли немає підтримки ззовні.

Коли жінка завжди в тонусі, підтримує чоловіка, який на фронті, донатить на ЗСУ, дбає про людей похилого віку, працює на двох роботах, виховує дітей — то це, звісно, круто! Але такий режим життя (у вічному стресі!), призводить з часом до того, що людина виснажується емоційно та фізично.

«Я навіть не маю з ким поговорити тепер. Мене ніхто не розуміє. Усі вважають, що за кордоном у мене все чудово, країна допомагає, виплати є. Можеш подорожувати куди хочеш», — каже Наталя з Миколаєва. «Але ж ніхто не знає і не хоче чути, якою ціною в мене це все є. Дітям та стареньким батькам не можу сказати, що я ВТОМИЛАСЯ!!! Подруги, які лишилися в Україні, не розуміють, чого я нарікаю, а за кордоном — не маю подруг», — констатує Наталя.

Інша пані розповідає, як важко адаптуватися в чужій країні. Вона приїхала з дитиною із села Сумської області. Вони довгий час сиділи у погребі, бо в їхньому селі вже були окупанти. — «Ці нелюди шукали молодих жінок, дівчат-підлітків, щоб… (плаче). Забирали в катівню хлопців — підлітків… Зараз я в Польщі, але легше мені не стало».

«За дітьми та батьками ми спостерігаємо з березня. Розгубленість батьків — найперше, що ми побачили. На просте запитання: „Як справи?“, мами просто починали плакати. Вони залишилися без звичного середовища, без звичного способу життя, їхні рідні далеко, і тепер вони є відповідальними за безпеку та життя дітей у чужій країні», — продовжує розповідь Вікторія Гнап. «Діти ж», — додає вона, — «перший час в основному ходили в капюшонах — не тому, що їм було холодно, а тому, що так намагалися захиститися від нового, „ворожого“, для них середовища».

Такі спостереження стали поштовхом для нової ініціативи — створення проєкту психологічної підтримки для батьків, а також — для вчителів з числа вимушено переміщених до Польщі осіб. Мета проєкту — стабілізувати їхній психологічний стан, щоб згодом вони могли допомогти також дітям, які переживають стреси та посттравматичні розлади не менше, ніж дорослі.

Психологиня Ольга Коба, одна з кураторок проєкту та тренерка курсу, наводить таке порівняння: перед злетом літака пасажирів зазвичай інструктують щодо правил безпеки та пояснюють алгоритм дій у разі надзвичайної ситуації. Одна з базових рекомендацій: у разі розгерметизації салону дорослому слід спочатку надіти кисневу маску на себе, а потім — на дитину або ж допомогти тим, хто поряд.

«Перш заа все, наше завдання — це стабілізувати дорослого. Коли дорослий — в ресурсі, він розуміє, що зараз відбувається з психікою дитини, може якось відреагувати та надати відповідну допомогу», — пояснює Ольга Коба.

Першочергово проєкт сфокусований на тому, щоб навчити дітей, вчителів і батьків говорити однією мовою. Це допоможе дорослим краще зрозуміти дітей, їхні переживання, реакцію на стрес і знайти способи вчасно допомогти.

«Важливо, щоби вчителі могли спілкуватися з батьками і навпаки. Ми бачимо, що це часто проблема: комунікація між ними або відсутня взагалі, або відбувається деструктивним способом», — зазначає Ольга Коба.

Вона каже: участь у групах підтримки допоможе вчителям знайти підходи у комунікації, налагодити стосунки з учнями та зрозуміти, як допомогти школярам пережити складний період. А також допомогти самим собі.

Фундація «Незламна Україна»

Фото: Фундація «Незламна Україна»

Травми війни

Наслідки війни відчувають усі українці і дорослі, і діти. Незважаючи на те, де застала їх війна, чи чули вони вибухи, чи були під обстрілами, наголошує психологиня Вікторія Любаревич-Торхова, ще одна спеціалістка, яка також вестиме групи підтримки. Немає жодної дитини, яка б не мала травми, пов’язаної з війною, додає вона:

Вікторія Любаревич-Торхова,

психологиня

«Травма завжди знижує психоемоційний вік дітей: вони починають поводитися так, ніби вони менші, ніж є насправді. Якщо це діти віком до 11 років, наслідками травми можуть бути постійні капризи, небажання вчитися тощо. Іноді поведінка дитини може лякати. Наприклад, коли дитина починає говорити, що вона — „тваринка“, а не людина. Або коли каже, що не хоче бути дорослою і завжди буде маленькою. Так діти хочуть уникати тривожних облич і цієї реальності, де вони опинилися», — пояснює Вікторія Любаревич-Торхова.

Батьки ж у таких випадках часто припускаються помилки: починають вимагати від дітей: вчитися, бути здоровими, не вередувати, не сидіти з гаджетами постійно.

Батьки очікують допомоги, партнерства, взаєморозуміння та взаємодії з боку дітей. Очікують, що підлітки будуть зібрані та діятимуть як дорослі, допомагатимуть у справах. А вони хочуть бути дітьми. У підлітковому віці багато сил йде на бунт і деструктивну поведінку, через що діти закриваються в кімнатах, одягають капюшони, не виявляють ініціативи, спілкуються лише у гаджетах, і на все чинять спротив. Батьки не завжди мають ресурси, щоб вирішувати і проговорювати це. І через власну розгубленість і стрес не помічають, коли у підлітків починаються аутоагресія (самоушкодження) та розлад харчової поведінки (переважно у дівчат).

«Якщо ми говоримо про дорослих, найчастіше йдеться про такі симптоми як роздратованість, поганий сон, хронічне почуття провини, розфокусування, погіршення пам’яті, збуджена нервова система, нестандартна поведінка в їжі: відсутність апетиту, або навпаки, постійний голод, — наводить приклади Вікторія Любаревич-Торхова. — Це теж зриви на інших дорослих та дітей. Люди можуть застрягнути у минулому. Життя ділиться на „до“ та „після“, це може бути постійний стан очікування — коли все повернеться і стане так, як було. Але так, як було, вже ніколи не буде».

Фундація «Незламна Україна»
Фото: Фундація «Незламна Україна»

Приводом для конфліктів усередині сім'ї може стати різне бачення майбутнього: наприклад, дуже часто саме діти-підлітки хочуть повернутися до України, а батьки відмовляють через небезпеку.

Вчителі часто теж мають травматичний досвід. Особливо якщо це люди, які виїхали з гарячих точок. Їм необхідно своєчасно надати допомогу та підтримку, щоб вони могли ефективно виконувати свою роботу, — додає Ольга Коба. А також мали можливість відреагувати на складні моменти у поведінці своїх учнів: проблемна поведінка на уроках, небажання виконувати домашні завдання, відсутність реакції на зауваження з боку педагогів.

«У таких випадках вчителі можуть більше спостерігати за дітьми, зменшувати робоче навантаження на них, давати менше завдань. На тих дітей, які максимально закриваються, звертати увагу та не залишати їх наодинці», — каже психологіня.

Фахівець, який лікує душі

Куратори груп підтримки кажуть: люди часто обирають не звертатися по допомогу, ба більше — навіть не шукають її. На це можуть бути різні причини: сором, страх, порівняння себе з іншими: мовляв, в інших все виходить без допомоги.

Є ще низка стереотипів щодо того, як проходять консультації у психолога, і що саме вони можуть змінити. Один із таких стереотипів — нібито консультації психолога обов’язково дорогі та не кожному по кишені. Це неправда, адже сьогодні є чимало безкоштовних консультацій, гарячих ліній, груп підтримки для українців та українок, які переживають травматичний досвід, пов’язаний із війною.

Або зворотна ситуація: звертаються лише до єдиної знайомої шкільної психологині, яка фізично вже не має часу допомогти всім повноцінно. Тому робота у групах — це саме те, що потрібно. Жінки бачать, що не одні з такими проблемами. Що знайти підтримку, не бути засудженими та висміяними людьми. Коли працює група — це зовсім інший психоемоційний фон. Вже під час таких груп жінки починають більше спілкуватися між собою, дізнаються щось нове. З’являються подруги.

«Потрібно розуміти, що не завжди розмова з подругою на кухні дає той самий результат, що й сеанс у психолога. Коли в нас болить зуб, ми йдемо до стоматолога. Коли зламана рука — до травматолога. Із психологом — той самий принцип. Це — лікар душі», — проводить аналогії Ольга Коба.

Вона наголошує також і на тому, що як індивідуальні консультації, так і групові зустрічі мають конфіденційний характер. Інформація, озвучена під час таких зустрічей, не виноситься на загал і не передається третім особам. Тому хвилюватися, що хтось дізнається про озвучені під час розмови з психологом страхи, не варто.

Проєкт психологічної допомоги українцям у Польщі стартує 24 січня 2023 року. Він включатиме сім зустрічей для батьків і дев’ять — для вчителів. Зустрічі проходитимуть онлайн через платформу Zoom двічі на тиждень. З детальною програмою можна буде ознайомитись на сайті. В рамках курсу для слухачів передбачаються домашні завдання. Їх виконання гарантує кращий результат.

Курс є абсолютно безкоштовним для всіх українців за кордоном!

Щоб приєднатися до проекту 24 січня, можна вже зараз приєднатися до telegram-канала Фонду «Незламна Україна» https://forms.gle/2qwqqXL1hKdsa3P4A та стежити за анонсами. За день до старту проекту буде створено спеціальний закритий канал.

Також можна приєднатися до інших соцмереж фонду (вся інформація буде у них):
Facebook: https://www.facebook.com/ICF.Flashlights
Instagram: https://www.instagram.com/foundation_nezlamna_ua/
Сайт фонду: https://nezlamna.org/ru/
t.me: https://t.me/osvita_ukraine

Вікторія Любаревич-Торхова
Нейропсихологія когнітивного розвитку (Ва, МSc, Essex), Психотерапевт для дорослих, а також для дітей та підлітків (УКУ, Еваст), Метод когнітивно-поведінкової терапії (КПТ/СВТ), сертифікована у подоланні травм війни для дітей, батьків та педагогів. 20+ років досвіду роботи з батьками з розвитку дітей, 10+ років досвіду у КПТ психотерапії.
Сайт: https://vlt.kiev.ua/
Instagram: https://www.instagram.com/lyubarevich_torkhova/

Ольга Коба
Акредитована КПТ терапевт по роботі з дітьми, підлітками та дорослими (УКУ, Еваст), Метод когнітивно-поведінкової терапії (КПТ), схема-терапії (ISST), емоційно-фокусованої терапії (ICEEFT), АВА терапія по роботі з дітьми, що мають аутистичний спектр розвитку (РАС)., сертифікована спеціаліст у подоланні травми війни для дітей, батьків та педагогів. 15+ років до світанку.
Сайт: https://www.prostirok.com.ua/index.html
Instagram: https://www.instagram.com/olga_koba.psychologist/

Проєкт реалізується за підтримки Дитячого фонду ООН — UNICEF та Міжнародної організації Save the Children International.

Діліться матеріалом




Радіо NV
X