Прихисток № 1. Як живе Львів, чиє населення з початку війни збільшилося на 200 тисяч людей — інтерв'ю НВ із мером Андрієм Садовим

21 квітня, 20:16
Ексклюзив НВ
Андрій Садовий розповів, як змінилося життя міста з початку повномасштабної війни в Україні (Фото:Reuters / Matthias Williams)

Андрій Садовий розповів, як змінилося життя міста з початку повномасштабної війни в Україні (Фото:Reuters / Matthias Williams)

Мер Львова Андрій Садовий розповідає, як львів'яни уживаються з переселенцями зі всієї України та як підприємці з інших міст заново будують тут свій бізнес

Від початку війни понад 6,5 млн співвітчизників вимушено стали внутрішніми переселенцями. Близько 200 тис. з них знайшли прихисток на близькому до кордонів із країнами НАТО і ЄС заході України, зокрема у Львові.

Відео дня

Однак і тут звучать сирени повітряної тривоги, а околиці зазнають ракетних ударів російських окупантів.

Про те як живе під час війни західна столиця України, чиє населення тепер значно збільшилось, НВ розпитав Андрія Садового, міського голову Львова.

— Яка нині ситуація у Львові, які настрої?

— Щонайперше, нас усіх охоплюють емоції від бомбардування, що сталося 18 квітня. Тому що загинуло семеро ні в чому не винних людей, ще 11 осіб отримали поранення, серед яких маленька дитина, й двоє перебувають у критичному стані. Останнім зробили складні операції, й є шанс, що вони виживуть.

Усі в напрузі, адже бомбардування сильно міняє сприйняття реальності. Люди бачать реальну ситуацію й розуміють, що всі міста є мішенню для агресора. Але це реалії, і з цим треба жити.

Водночас прибуває дедалі більше людей, які тікають від бомбардувань з інших регіонів країни. Із огляду на це, 19 квітня у Львові за участі прем'єр-міністра Польщі Матеуша Моравецького й міністра розвитку громад та територій України Олексія Чернишова ми відкрили перший кампус для проживання [переселенців] на 350 осіб. Це таке чудове містечко в парку, обладнане всім необхідним для проживання. Це вже перший крок, щоб дати людям щось своє.

Нове житло: Андрій Садовий разом із польським прем'єром Матеушем Моравецьким та міністром Олексієм Чернишовим вітає новоселів перших модульних будинків для вимушених переселенців у Львові (Фото: ЛОДА)
Нове житло: Андрій Садовий разом із польським прем'єром Матеушем Моравецьким та міністром Олексієм Чернишовим вітає новоселів перших модульних будинків для вимушених переселенців у Львові / Фото: ЛОДА

Річ у тім, що для поселення співвітчизників, які приїхали з інших регіонів, ми переобладнали школи. Зрозуміло, що жити в школі можна якийсь час, а в такому містечку (ми їх, до речі, на першому етапі плануємо збудувати три) люди вже матимуть певну приватність, і там хоча б півроку можна прожити. Сподіваємося, що такі містечка будуть актуальні до початку опалювального сезону.

Крім того, мені приємно, що чимало переселенців уже думають про роботу й намагаються знайти заняття, яке дасть можливість почуватися їм більш впевнено. Тому що на допомогові кошти далеко не проїдеш.

— Як ви прокоментуєте ракетні удари РФ по військовим, інфраструктурним та цивільним об'єктам Львова, де фактично немає активних бойових дій?

— Ще до початку російської інтервенції 24 лютого ми всі мілітарні об'єкти вивели за межі міста. Тому коли росіяни наносять бомбові удари по Львову, то бомбардують цивільні об'єкти. Так, 18 квітня ворог розбомбив кілька воєнних складів, але вони були порожні. Розбомбили станцію обслуговування автомобілів, де загинули люди й знищено 40 авто, а поруч повилітали вікна готелю, в якому живуть українці з інших міст.

Насправді Росія банально вбиває людей, це — геноцид. Так вони собі вирішили. Це така політика Росії: залякувати, вбивати й нищити. Вони інакше не можуть.

Якщо порахувати матеріальні збитки навіть від бомбардування 18 квітня, то це десятки мільйонів гривень. Але найбільша втрата — це люди, їх уже не повернеш.

Я не знаю, які були цілі у російської армії, куди вони там хотіли влучити, але те, що вони зробили — це велика біда. Хоча, звісно, це важко порівнювати з тим, що ми бачимо в Маріуполі чи Харкові. Там узагалі катастрофа.

До цього агресор знищив у Львові літакоремонтний завод, розбомбив велику нафтобазу й ще одне велике підприємство машинобудівної галузі. Але тоді були лише поранені, не було вбитих.

— Після початку широкомасштабної війни Львів став своєрідним хабом для співвітчизників, які евакуювалися в безпечніші західні регіони країни та за кордон. За короткий час населення Львова та області збільшилося майже на чверть. Як це відбилося на загальних настроях львів'ян, чи справляється міська інфраструктура?

— Якщо брати Львів, то чисельність населення зросла більш ніж на 200 тис. осіб. Якщо брати область, то це ще 200 тис. осіб.

Як ставлять львів'яни до того, що сьогодні в місті багато людей зі всієї України? Ви знаєте, з повагою. Наприклад, нещодавно в Стрийському парку проходила велика школа писанкарства для дітей, які приїхали з Бахмута, Слов’янська, Краматорська. І це дуже цікавий момент, тому що багато з діток вперше в житті розмальовували писанки.

Ще один аспект — чимало львівських господинь запрошують господинь зі сходу, щоб разом пекти паски. І печуть, і плачуть, і одна одній розказують. Навіть моя дружина Катерина запрошувала до нас додому одну пані, й вони разом випікали паску. Це таке братерство на все життя.

Щодо інфраструктури, то ще за місяць до війни ми стали готуватися до можливого прийому українців. Ця готовність дала нам можливість працювати з першого дня широкомасштабного вторгнення, а перші співвітчизники з інших регіонів стали прибувати до Львова вже 25 лютого. Взагалі в перші тижні війни тільки через львівський вокзал щодня проходило 60 тис. осіб.

Зараз уже ситуація більш-менш спокійніша й налагоджена.

У школах організовано онлайн-навчання, а з 26 квітня відкриваємо 50 дитячих садочків, оскільки батьки йдуть працювати. Це садочки, де є спеціальні укриття, щоб можна було в разі атак мати прихисток.

Звичайно, Львів перебудував свою роботу. Навантаження дуже велике. Так, ніби ще одне місто приїхало до Львова. Буває складно. Але моїм колегам, мерам Миколаєва чи Харкова, набагато складніше, ніж нам.

Щодо безпеки, то, щонайперше, якісно працює поліція. Ми вибудували територіальну оборону плюс маємо добровольчі формування, у місті відбувається постійне чергування. Крім того, Львів достатньо якісно оснащений системою відеоспостереження, а вночі маємо вуличне освітлення. Тому з точки зору безпеки Львів перебуває на досить високому рівні, але з точки зору можливих бомбардувань усі міста знаходяться в однаково небезпечному становищі. Тому, коли звучить сирена, звичайно, треба йти в укриття.

— Мабуть, не всім львів'янам подобається, що мешканців їхнього міста побільшало, не всі переселенці поводяться так, як заведено у Львові, можливо, дехто розмовляє російською. Чи є конфлікти з цього приводу і як вирішуються ці проблеми?

— Конфліктів немає. Але я бачу цільову роботу ворогів в плані дезорієнтації. Ви ж розумієте, є війна, а є інформаційна війна. І я бачу спеціальні вкидання різних фейкових матеріалів. Ми їх перевіряємо і, як правило, це на 99% фейки. Наприклад, про завищення цін на житло чи про якісь нестандартні ситуації. Звичайно, є емоції, але це поодинокі випадки. І в цілому у більшості львів'ян є повага, розуміння й підтримка. Що сьогодні дуже важливо.

— У мережі жартують, що іноземні посольства повертаються зі Львова до Києва, бо не тягнуть більше львівську оренду. Чи реально було задокументовано випадки, коли львівські готельєри та орендодавці поплатилися за завищення цін на житло?

— Були поодинокі випадки, але системи такої немає. Ми скерували всю таку інформацію до правоохоронних органів та військової адміністрації. Водночас робимо публічною інформацію про тих, хто завищує ціну, і називаємо їх мародерами. Це дає ефект.

Думаю, навіть на законодавчому рівні буде ухвалено відповідне рішення, що дозволить вилучати таке майно й безоплатно надавати його переселенцям та родинам наших військових.

— У вас багатодітна сім'я. Чи залишились ваші діти й дружина у Львові, чи ви відправили їх подалі за кордон?

— І дружина тут, і менші діти тут. Тому що всі мої дітлахи навчаються. Я казав Катерині, мовляв, їдь, можливо, там буде спокійніше. Але вона категорично відмовилася кудись виїжджати.

— Чи багато мешканців Львову виїхали в евакуацію?

— Ну, як в евакуацію: тут же кожна родина має когось у Чехії чи в Польщі. Кожен переживає. Спочатку, справді, їхали, а зараз бачу, стали повертатися. І що мені особливо приємно, за останній місяць більше 400 тис. чоловіків повернулися в Україну з-за кордону. Це дуже великий плюс.

— За вашими спостереженнями, за останній час у Львові, приїжджих стало більше чи менше? Яка динаміка?

— Зараз в середньому щодня прибуває 2,5 тис. осіб: 1 тис. лишається у Львові, 1 тис. їде за кордон і ще 500 осіб залишаються в межах Львівської області.

Навіть якщо частково співвітчизники стали повертатися зі Львова до Києва, збільшується потік людей зі сходу України, з того ж Краматорська, Слов’янська тощо. І ще до Львова привозять дуже багато поранених, цілі медичні потяги. Тож надаємо їм допомогу у всіх наших медичних установах.

— Частина великого бізнесу переїхала з Києва до Львова. За вашими прогнозами, після війни всі повернуться до Києва чи хтось залишиться у Львові?

— Насправді, багато бізнесу має свої підрозділи у Львові, у Києві та в інших містах. І справді, на час активних бойових дій поблизу Києва чимало підприємців переїхали до Львова. Але зараз, коли в Києві стало спокійніше, вони повертаються.

Водночас є випадки, коли з міст, які зазнали серйозних бомбардувань, приїздять підприємці й намагаються тут організовувати свої бізнеси. Так, з Рубіжного приїхали власники панчішної фабрики й готові у Львові з нуля вибудовувати виробництво, бо там все знищено. Спільно з фондом ООН ми допомагаємо їм заново вибудувати це виробництво, оскільки вони не знають, коли зможуть повернутися назад.

Люди б з радістю поверталися, але як повернутися зараз, скажімо, до Харкова. Тому ми допомагаємо, чим можемо, зв’язуємо підприємців між собою. Наприклад, на сьогодні до Львова переїхало вже приблизно 100 різних підприємств, вони кооперуються з львівським бізнесом, починають працювати й виробляти продукцію в різних сферах.

У планах активізувати роботу по створенню наступних індустріальних парків у Львові. Це не проста робота, але Україні потрібна сильна економіка, економіка нового формату. З огляду на це, матиме активний розвиток військово-промисловий комплекс, підприємства харчової промисловості тощо, і Львів пропонує свої локації для цього.


Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X