Сорок воїнів-мучеників Севастійських. Історія і традиції свята
Сорок мучеників Севастійських — свято, що не переходить (Фото:unsplash)
Сорок мучеників Севастійських — неперехідне свято, яке традиційно відзначається в один і той же день — 22 березня за новим стилем.
Сорок Севастійських мучеників — воїни-християни з міста Севастії (територія сучасної Туреччини), які прийняли мученицьку смерть за віру в Христа.
Історія свята
У 313 році святий Костянтин Великий видав указ, згідно з яким християнам дозволялася свобода віросповідання, і вони зрівнювалися в правах з язичниками. Але його співправитель Лікіній був язичником і в своїй частині імперії вирішив викорінити християнство.
У той час у вірменському місті Севастії одним з воєначальників служив Агріколай, також прихильник язичництва. Під його керівництвом була дружина з сорока каппадокійців, хоробрих воїнів, які виходили переможцями з багатьох битв. Всі вони були християнами.
Коли воїни відмовилися принести жертву язичницьким богам, Агріколай заточив їх у в’язниці. Воїни віддалися ревній молитві і одного разу вночі почули слова: «А хто витерпить до кінця, той спасеться».
Під час суду святі попросили: «Візьми не тільки наше військове звання, а й життя наші, для нас немає нічого дорожчого за Христа Бога». Тоді Лісій велів побити святих мучеників камінням. Але камені летіли повз ціль; камінь, кинутий Лісієм, потрапив в обличчя Агріколаю. Мучителі зрозуміли, що святих захищає якась невидима сила. Їх катували холодом, перебили їм гомілки, змучені святі вмирали.
Коли Мелітон, наймолодший воїн, помер, мати поклала його на колісницю поряд з тілами його святих сподвижників. Тіла святих були спалені на багатті, а обвуглені кістки кинуті в воду, щоб християни не зібрали їх.
Через три дні мученики з’явилися уві сні блаженному Петру, єпископу Севастійському, і веліли йому поховати їх останки. Єпископ з декількома кліриками вночі зібрав останки славних мучеників і з честю поховав їх.
Сорок мучеників Севастійських: традиції і заборони
Раніше, в дохристиянській Русі, цей день вважався остаточною датою початку весни. Тоді пекли печиво «жайворонки», закликаючи весну. Такими виробами пригощали дітей і сусідів. Деякі ж виходили в сад і розвішували спечених птахів на деревах. Жайворонки також символізували душі померлих мучеників, а підкидаючи їх у небо, слов’яни відправляли почесті Богу.
Інші в свято воліли готувати вареники в тій же кількості або навіть пироги. Варениками дівчатами пригощали юнаків. Діти ж приносили своїм учителям бублики за кількістю шанованих мучеників.
Прикмети на 22 березня
- Якщо на сороки буде тепло, то воно пробуде ще сорок днів, а холодно — чекай сорок холодних ранків-морозів;
- якщо на Сорок святих сонце в колах, то влітку буде відмінний урожай;
- якщо сороки і галки прилетіли на Сороки — до тепла;
- чайка прилетіла — скоро лід піде;
- якщо на Сорок святих опади і мало сонця — не буде весняної повені, влітку не очікується тривалих проливних дощів, а осінь видасться сухою та погожою.
Вважалося, що народитися 22 березня в день Сорока севастійських мучеників — особлива удача, адже за долю і душу людини будуть молитися одразу 40 святих.
