«Допомагаю за покликом серця». Волонтери розповідають, як підтримують українців під час війни — 3 щемливих історії

7 грудня 2022, 07:24
Волонтери розповідають, чому підтримують українців під час війни (Фото:Gres Todorchuk)

Волонтери розповідають, чому підтримують українців під час війни (Фото:Gres Todorchuk)

З початком російського вторгнення тисячі українців не змогли стояти осторонь біди, що прийшла на нашу землю, і відтоді самовіддано допомагають усім, хто чинить спротив окупантам разом із ЗСУ.

Українські волонтери не лише забезпечують технікою та амуніцією наших захисників, а й допомагають їжею, одягом та іншими необхідними речами цивільному населенню, закуповують медикаменти для лікарень та рятують з-під обстрілів тварин. Сьогодні наш волонтерський рух — це справжні Гуманітарні сили України.

Відео дня

Розповідаємо про трьох волонтерів, яким вручили Відзнаку Гуманітарним силам України з нагоди Міжнародного дня волонтера. Їх номінували українці шляхом найбільшої кількості згадок на сайті проєкту. Це, зокрема, вчителька з Миколаєва Олена Дьоміна, медик з Кременчука Артем Марченко та інженер з Дніпра Алім Бодня.

Відзнаку започаткувала «Гуманітарна пошта України» — проєкт Нової пошти, що з 2014 року допомагає перевозити гуманітарні вантажі Україною коштом компанії.

Олена Дьоміна

Я працюю вчителькою географії у миколаївському ліцеї № 55. А також понад десять років займаюся благодійністю. Весь цей час мої колеги-вчителі, учні та їхні батьки активно допомагали мені в моїй праці.

Якось я побачила, як люди викидають на смітник ще зовсім нові іграшки, і подумала: «Скільком дітям вони могли б подарувати радість». Відтоді їжджу по дитячих будинках та інтернатах, привожу їм найнеобхідніші речі, подарунки, смаколики. Також маю власну туристичну агенцію, з якою до війни організовувала вільні екскурсії Миколаївщиною для дітей з інвалідністю.

Після повномасштабного вторгнення один із трьох моїх синів пішов на передову. Я вирішила, що не стоятиму осторонь і допомагатиму гуманітаркою йому та іншим військовим.

Тоді я написала у фейсбуці про своє бажання волонтерити. У коментарях друзі порадили мені звернутися до волинської ГО «Станція добра», що якраз шукала волонтерів на півдні України. Відтоді відповідаю в організації за гуманітарну допомогу ЗСУ на херсонському та миколаївському напрямках.

Завдяки «Гуманітарній пошті України» ми маємо можливість безплатно надсилати гуманітарні вантажі з технікою, їжею та ліками нашим захисникам. Часто самі возимо допомогу під обстрілами. Буває, їдеш, а в тебе над головою ракети літають. Але зупинятися не можеш, бо ж пообіцяла хлопцям прибути якнайшвидше.

Чому я допомагаю українцям? А хто, як не я? Люди мені довіряють, і я використовую свій потенціал на повну. Волонтерство — це поклик серця. Інакше не буває.

Артем Марченко

Д о російського вторгнення я працював медиком у Кременчуці. У лютому 2022-го отримав через знайомих партію інсуліну (препарат, що знижує рівень глюкози в крові. Показаний при цукровому діабеті — ред.) і написав у себе на фейсбуці, що безплатно віддам його всім, кому він потрібен. За короткий час під дописом назбиралося більш ніж три тисячі коментарів із запитами. Так почалася моя волонтерська діяльність.

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів NV
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

Я починав працювати сам, але невдовзі зібрав команду і зареєстрував свій благодійний фонд. Упродовж одного дня допомогу від нас отримують від 300 до 500 людей з Кременчука і прилеглих населених пунктів.

Перш за все, ми забезпечуємо дитячим харчуванням та підгузками сім'ї з дітками до 5 років. Також надаємо гуманітарну допомогу переселенцям із гарячих точок, яких у Кременчуці вже понад 50 тисяч, людям поважного віку, малозабезпеченим і багатодітним родинам. Крім того, ми єдиний у місті фонд, що надає безплатну інсулінову допомогу.

Підтримуємо і ЗСУ. Зараз збираємо кошти на зимове взуття для українських захисників на харківському напрямку. Ми відправляємо гуманітарні вантажі на передову завдяки «Гуманітарній пошті України» і вдячні проєкту за те, що він оплачує їхню доставку, допомагаючи волонтерам у такий непростий для України час.

Якщо ми не будемо робити свою справу, хто допомагатиме військовим чинити опір окупантам? Хто допомагатиме лікувати та вдягати українців, які постраждали від війни? Зараз у нас одна задача — підтримувати одне одного та робити все задля перемоги.

Алім Бодня

У дитинстві я мріяв бути військовим. Рік провчився у військовому училищі, а потім закинув — зрозумів, що це не моє. Хто ж знав, що воно мене ще наздожене?

У 2014-му багато моїх друзів пішли на передову і часто просили мене їм щось надіслати. Я втягнувся в цю справу і почав активно допомагати військовим з гуманітаркою. Займався цим до 2016-го, після чого переключився на допомогу притулкам для тварин. А 24 лютого 2022 року зрозумів, що треба повертатися у звичну стихію.

Я працюю інженером на дніпровському телебаченні. Мій графік: доба через три, тож часу на благодійність вистачає.

До гуманітарних вантажів я завжди додаю щось несподіване. Наприклад, смаколики. Або жовто-блакитні прапори. Тільки уявіть: український воїн заходить у звільнене місто чи село і вішає там свій прапор. Тобто, буквально свій! Таке він не забуде ніколи.

Я народився і виріс у Радянському Союзі. Добре знаю, що це таке, і назад не хочу. До повномасштабної війни я встиг поїздити Європою і побачив, як люди можуть жити гідно і з повагою одне до одного. Тому зараз найбільше мрію про те, щоб Україна здолала російських ворогів і квітнула та розвивалася після нашої перемоги.

Також читайте першу й другу частини спецпроєкту про 30 системних та ефективних фондів, які отримали Відзнаку Гуманітарним силам України, допомагаючи Україні в найвідповідальніший час в її історії.

Редактор: Кіра Гіржева
Показати ще новини
Радіо NV
X