Творча пауза на час війни. Три історії про те, як популярний музикант, відомий кінорежисер та поважний письменник узяли до рук зброю

24 березня, 20:05
Ексклюзив НВ
Учасники груту Антитіла у лавах ТрО: соліст Тарас Тополя (посередині), клавішник Сергій Вусик і гітарист Дмитро Жолудь (Фото:Антитіла)

Учасники груту Антитіла у лавах ТрО: соліст Тарас Тополя (посередині), клавішник Сергій Вусик і гітарист Дмитро Жолудь (Фото:Антитіла)

Автор: Наталія Роп

Музикант Тарас Тополя, режисер Ахтем Сеітаблаєв та письменник Віталій Капранов розповіли НВ про власний досвід перекваліфікації з митця на захисника батьківщини

Після початку війни до лав оборонців України записалось багато людей, які у мирному житті не мали безпосереднього відношення до зброї та армії. Зокрема, йдеться і про представників творчих професій, серед яких є й чимало відомих людей.

Відео дня

НВ поспілкувався з трьома з них — музикантом Тарасом Тополею, письменником Віталієм Капрановим та режисером Ахтемом Сеітаблаєвим, аби дізнатись, чого вони навчились і що пережили за місяць війни.

Тарас Тополя, соліст гурту Антитіла

«Ми працюємо, як евакуаційна бригада, — розповідає про свою нову реальність музикант Тарас Тополя. — Наше завдання — виїжджати за пораненими, надавати першу домедичну допомогу, стабілізовувати і максимально швидко доставляти до реанімації, чи хірургії. Залежить від типу поранення».

Фронтмен Антитіл ще з 2014 року допомагав військовим у якості волонтера. А у 2022-му разом із іншими членами гурту Антитіла пристав до лав територіальної оборони (ТрО) Києва.

При чому Тополя вступив до цього різновиду Збройних сил України (ЗСУ) за два тижні до війни. І проводив активну піар-кампанію щодо ТрО. «Ми готували до випуску ще один ролик [про вступ до лав тероборони] і тут почалась війна», — розповідає він.

Зранку 24 лютого музикант зібрав свою родину і відправив на автомобілі на Західну Україну. Сам тим часом сів на велосипед і поїхав до центру комплектування ТрО, щоб отримати зброю. Від того часу разом із колегами по гурту — Сергієм Вусиком і Дмитром Жолудем — захищає Україну.

Уже у перші дні повномасштабного вторгнення Тополя разом із своїм підрозділом потрапив у бойове зіткнення. «По нашому штабу працювала диверсійна група. На наступний день потрапили під обстріл снайперів, — розповідає він. — Не буду лукавити, — це неприємний досвід».

Тополя зізнається, що будь-яка цивільна людина відчуває тривожні стани, коли вперше потрапляє в таку ситуацію: «Але це все було на початку. Зараз уже 23 день війни [18 березня] і ми адаптувалися до нових реалій».

Музикантові-тероборонівцю вже доводилось надавати першу домедичну допомогу: лікувати приступи епілепсії, розірвані руки та інші поранення.

Тополя жпереконаний: війна завершиться перемогою і він зможе повернутись до творчої діяльності. Однак і лави ТрО не збирається покидати: «Антитіла продовжать бути резервістами сил тероборони. Але до того, як ми переможемо, будемо нести службу в тій формі, яка є найбільш зручною і корисною для нашого командування».

Ахтем Сеітаблаєв, актор і режисер

Ахтем Сеїтаблаєв (другий зліва) разом із акторками Катериною Степанковою та Адою Роговцевою і Юсуфом Куркчі, ексзамміністром з питань окупованих територій (Фото: via Facebook Ахтем Сеітаблаєв)
Ахтем Сеїтаблаєв (другий зліва) разом із акторками Катериною Степанковою та Адою Роговцевою і Юсуфом Куркчі, ексзамміністром з питань окупованих територій / Фото: via Facebook Ахтем Сеітаблаєв

Український актор та режисер кримськотатарського походження Ахтем Сеітаблаєв долучився до лав тероборони Києва у перші дні повномасштабного вторгнення. «Ми з моїм другом особливо і не розмірковували. Посиділи, випалили по цигарці і вирішили їхати», — спокійним голосом розповідає він.

Режисер пригадує, що тоді стояли великі черги із бажаючих долучитись до лав ТрО, а скрізь було чутно, що зброї наразі немає. Однак місце все ж вдалось знайти у 206-му батальйоні ТрО Києва, з яким одразу ж відправились у саме пекло війни. «Ми приїхали, стали в чергу, підписали контракт, отримали зброю, і того ж вечора вирушили під Гостомель. Там ми були дві ночі і майже три доби», — розповідає режисер.

Сеітаблаєв раніше не служив: у 1990-х в Криму йому відмовили від строкової через походження. «Кому? Татарину в руки зброю? Я не зійшов з розуму», — переповідає режисер сказані йому тоді у військкоматі слова.

Режисер особливо і не сумував із цього приводу, «хоча мріяв бути в тому числі військовим».

Та попри це зброєю він володіє добре, адже понад 10 років знімає кіно, яке так чи інакше пов’язане із бойовими діями. Один із найвідоміших його фільмів — «Кіборги» — про оборону Донецького аеропорту під час війни на Донбасі.

«Я не можу сказати, що я спеціаліст [щодо використання зброї], — каже режисер. — Це така справа, якої ти маєш вчитись постійно. Але так майже скрізь».

Кожен підрозділ ТрО очолює досвідчений ветеран війни чи військовий в запасі, розповідає Сеітаблаєв. Вони ж визначають рівень підготовки кожного військовослужбовця і розподіляють завдання.

«Ми були в другій лінії і це правильно, — каже режисер. — Тому що професійну роботу мають робити професіонали. Ми скоріше були тими, хто [знищить] тих, хто прорветься, або не допустить заходу якоїсь диверсійної групи».

Окопуватись Сеітаблаєву також уже доводилось. «Вистачало різноманітних пригод», — сміється він.

Та найскладніше, що пережив за цей час — це «втрата друзів», каже режисер і замовкає.

А потім зізнається, що його внутрішній режисер поки спить: «Майже все, чим ти займався, зараз на стопі. І ти займаєшся і вчишся займатися, з одного боку, зовсім іншою справою, але в неї там є певна частина, яка тобі знайома, і ти намагаєшся розмежувати ці нові знання».

Після війни Сеітаблаєв хотів би повернутись у кіно: «Принаймні до того, як це розпочалося, планів було багато. Роботу запущено, сподіваюсь, що буде бажання і можливість продовжувати це робити».

Віталій Капранов, письменник та блогер

Віталій та Дмитро Капранови (Фото: via Facebook Брати Капранови)
Віталій та Дмитро Капранови / Фото: via Facebook Брати Капранови

«Ми дуже злякались і пішли в [полк МВС] Азов», — напівжартома пояснює НВ Віталій Капранов причину, яка привела його разом з братом-близнюком Дмитром до війська.

Письменники долучились до лав Азову у перші дні війни, адже не могли читати у соцмережах дописи «все пропало», «моліться за Маріуполь» і тому подібні. «Не витримали б нерви», — каже Віталій Капранов. І додає: коли у тебе в руках зброя, а поряд — бойові товариші, це вже інша справа. «Ворога треба зустрічати зі зброєю в руках. Це значно спокійніше і ефективніше, ніж без зброї», — впевнений письменник.

Брати не мають воєнного досвіду. Однак тримати зброю в руках вміють, адже навчалися в інституті на військовій кафедрі і є офіцерами протиповітряної оборони. Крім того, з 2014-го вони їздили з виступами до військових на передову, де потрапляли під обстріли, — і тому знають, що це таке.

Капранов зізнається, що служба у 54-річному віці дається не так легко, як для 20-річних. Але попри це відпрацьовувати тактику і освоювати зброю вдається. Письменники уже навчились застосовувати і ручний протитанковий гранатомет РПГ, і протитанкові ракети NLAW.

«РПГ-75 — це взагалі шикарна штука, — каже Капранов. — Це така штука типу макогона, тільки вона танки стріляє. Кожна господиня повинна мати на кухні таку. Там прямо на трубі намальований комікс, як нею користуватись. І можна підбивати танки прям зі своєї квартири».

Окрім засвоєння зброї, для письменників також цікавим виявився досвід служби серед своїх читачів і глядачів. «Ми потрапили у середовище, де нас знають і поважають. Але при цьому ти мусиш виконувати розпорядження хлопця, який ровесник твого сина, тому що він — командир відділення. Так сталося. Треба йти в караул — йдеш туди і робиш все на рівні з усіма», — каже Віталій Капранов.

Крім того, служба, на його думку, вчить не звертати увагу на побутові речі. Адже за останні 10 років усі розслабились: то їжа не така, то крісло не тої форми, то сонце на монітор не з того боку падає. Теперішні ж умови вчать «всі свої хотілки і погані звички цивілізації віддаляти від себе і відкладати на час після перемоги». А натомість — підпорядковуватись команді.

Зараз письменники виконують резервну функцію на другій лінії оборони, здійснюють караули, охорону. Також вони працюють над іміджем полку Азов.

Після перемоги, каже Віталій Капранов, брати повернуться до письменницької діяльності: «Тому що Сковорода сказав, що сродна праця — це те, що у тебе найліпше виходить і найбільше тобі подобається».

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X