«Я зрозумів би кожного, хто покинув місто». Глава Миколаївської ОВА Віталій Кім розповів, яким має бути ефективний керівник
Глава Миколаївської ОВА Віталій Кім (Фото:Дом)
Гостем нового випуску проєкту Тихий вечір з Оленою Кравець став глава Миколаївської обласної військової адміністрації Віталій Кім. Він розповів про єдність миколаївців у перші дні війни, рішення чинити опір ворогові та роботу без бар'єрів.
Від початку війни фраза Віталія Кіма «Доброго вечора, ми з України!», його короткі позитивні розповіді про те, як Миколаївщина тримається та чинить опір російським окупантам стали психологічною підтримкою для багатьох українців і зробили голову Миколаївської ОВА народним улюбленцем.
Скажу чесно, ви єдина людина, яка заспокоювала мене на початку вторгнення і яка досі залишилася на посаді. Мої діти називали вас "заспокійливим": "Мам, увімкни Заспокійливого"... Є таке відчуття, що Миколаїв вистояв, бо ви вистояли, бо все починалося з вас. І у вашому обличчі ми хочемо передати миколаївцям від усієї України: ми разом, ми дуже вдячні за вашу стійкість та вашу незламність.
В інтерв'ю Віталій Кім розповів, якими для нього були перші дні війни, наскільки важливим для всіх було внутрішнє рішення українців не поступитися агресорам і боротися за свою країну. Це дуже згуртувало всіх мешканців Миколаївської області.
Більшість українців 24 лютого ухвалили рішення, що вони відстоюватимуть державу кожен на своєму місці, кожен думав, що готовий робити для своєї країни. Я пишаюся тим, що українці здебільшого сказали: „Ні, ми цього не приймаємо. Ми відстоюватимемо Україну там, де ми зараз“. Після цього рішення все змінилося. З'явилася додаткова мотивація, додаткові інструменти, всі бар'єри знялися. Як кажуть, скасували дрес-код. Тобто є лише мета, що треба зробити, і неважливо, як ти цього досягнеш.
Кім усвідомлював, наскільки важливим для громади є особистий приклад керівника, який залишається на своєму робочому місці, бо це дає людям відчуття, що влада в регіоні є. Віталій поділився спогадами про те, як зібрав своїх колег та відверто сказав, що зрозуміє кожного, хто вирішить виїхати з Миколаєва. Зрештою, вся команда залишилася у місті.
Мій партнер у минулому якось сказав: коли керівник біжить навіть у запасний пункт (у нас він був) і його немає на своєму робочому місці, люди сприймають це як "все, влади немає в регіоні". Не можна було цього робити, попри те, що я знав — це підвищена небезпека. Першого дня війни я зібрав свою команду (заступників і апарат), і ми поговорили. Я сказав, що все розумію, у всіх сім'ї, діти, я тупотіти ногами не буду, і їм ніхто нічого не скаже, бо рішення за нами — їхати до резервного пункту, виїжджати чи інше. Команда пішла порадитись і всі залишилися. Хоча це рішення для деяких було непросте, вольове. Але зараз вони через це рішення дуже круті!
