Додому. Хто зробив фільм, що представить Україну на 72-му Каннському кінофестивалі

12 травня 2019, 12:47

За нагороду в конкурсній програмі Особливий погляд 72-го Каннського міжнародного кінофестивалю, який почнеться 14 травня, побореться український фільм Додому режисера Нарімана Алієва.

НВ та Mastercard, офіційний партнер Каннського кінофестивалю, відкривають світ великого кіно, знайомлять з переможцями престижного фестивалю і розповідають про закулісся світських кіноподій.

У травні на нас чекає грандіозна подія — участь відразу двох українських фільмів у конкурсних програмах Каннського кінофестивалю 2019: Особливий погляд — фільм Додому кримськотатарського режисера Нарімана Алієва і конкурс короткометражних фільмів — Анна Декеля Беренсона, створений у копродукції України, Ізраїлю та Великобританії.

Відео дня

Додому, повнометражний дебют Нарімана Алієва, розповідає історію кримського татарина Мустафи. Двоє його синів поїхали до Києва після анексії Криму. Гине його старший син Назім, і батько вирушає до столиці, щоб повернути молодшого сина Аліма додому, а старшого — поховати в Криму згідно з мусульманськими традиціями. Майже чверть фільму знята кримськотатарською мовою. Назва фільму російською мовою — Домой, кримськотатарською — Evge. Головні ролі у фільмі зіграли Ахтем Сеітаблаєв і Ремзі Білялов. Разом з Наріманом Алієвим над сценарієм до фільму Додому працювала український режисер і сценарист Марися Нікітюк (Колі падають дерева). Крім нагороди конкурсу Особливий погляд фільм також претендує на Золоту камеру (за неї борються всі дебютанти фестивалю).

Кадр з фільму Додому (Фото: @ Facebook / Додому - Evge)
Кадр з фільму Додому / Фото: @ Facebook / Додому - Evge

У програмі Скажені пси на Радіо НВ режисер фільму Додому Наріман Алієв і його продюсер Володимир Яценко розкрили подробиці картини і розповіли про те, як Додому потрапив на Каннський кінофестиваль 2019.

Про те, як фільм потрапив до програми Каннського кінофестивалю

Наріман Алієв: За три дні до оголошення програми Каннського кінофестивалю нам прийшов лист із привітаннями. Слава Богу, що це було лише за три дні, а не за місяць. Коли я брав участь в Берліні з коротким метром, лист-підтвердження мені прийшов за місяць або навіть за півтора. Участь — це прекрасно, але, коли ти не можеш нікому про це сказати… Загалом, ці три дні були дуже важкими, але приємними.

Володимир Яценко: А директор Каннського кінофестивалю Тьєррі Фремо забув про нас згадати… Прес-конференція закінчилася, ми вже близькі до серцевого нападу… всі, хто був в курсі, нам пишуть: «А що ж? А як же?» та інше. І тут він виходить на сцену і каже: «Ах, так, ось ще фільм…» І робить гарне двохвилинне промо Додому, розповідаючи, яка це прекрасна картина. Ми не в образі, але понервувати. (Посміхається.)

Наріман Алієв, Марися Нікітюк і Володимир Яценко (Фото: @ Facebook / Додому - Evge)
Наріман Алієв, Марися Нікітюк і Володимир Яценко / Фото: @ Facebook / Додому - Evge

Про сюжет фільму Додому

Наріман Алієв: Додому — це історія про кримському татарина, батька двох синів. Після анексії Криму сини переїхали на материкову частину України, до Києва. Через якийсь час на материку гине його старший син, і батько приїжджає, щоб повернути молодшого додому, а старшого поховати на батьківщині за мусульманськими традиціями. У фільму кілька пластів, але ми намагалися в першу чергу розповідати частково чесно про кримських татар, показати менталітет, цінності, культуру народу і вибудувати захоплюючий сюжет, оскільки у фільмі немає яскраво вираженого антагоніста, а є конфлікт поколінь між батьком і молодшим сином.

Якщо батько — це людина, яка виросла в депортації і доклала багато зусиль, щоб повернутися до Криму в кінці 80-х, то молодший син — людина, яка народилася вже в незалежній Україні, не знає, що таке Радянський Союз, він бачить себе, своє майбутнє інакше, ніж його батько. І кожен із них як правий, так і не правий. В цьому і є суть будь-якої позиції, ти завжди в чомусь сильніший, а в чомусь слабкіший.

Ми намагалися створити в першу чергу універсальну історію, яка через взаємини сина і батька була б зрозуміла людям, які не знають контексту нашої країни, не чули про кримських татар.

Ми розповіли про базиси, на яких кримські татари виховувалися останні 70 років після депортації: вони в кожній родині виховуються і не обговорюються. Перше і основне для нас — це Батьківщина, друге — родина, вона безцінна, і третє - робити все, щоб їх ніколи не втратити.

Ці базиси абсолютно не агресивні, це меседжі, які нагадують нам, що ми на своїй землі, ми маємо право на це і це, ми поважаємо в першу чергу себе, всіх інших навколо, але хочемо, щоб нас визнали, відновили права, які ми маємо і ми готові за це боротися не насильно, планомірно, поступово, незалежно від будь-якої ситуації.

Наріман Алієв, режисер фільму Додому (Фото: @ Facebook / Наріман Алієв)
Наріман Алієв, режисер фільму Додому / Фото: @ Facebook / Наріман Алієв

Про коньюнктуру і квоту Канн на екзотичні фільми

Володимир Яценко: Насправді зійшлися дуже багато силових ліній, і в тому числі те, що кримські татари зараз багато в чому розділений народ і народ-вигнанець. Канни, мені здається, теж оцінили той факт, що кримські татари — мусульмани, які живуть в абсолютно православній країні; люди, які вдруге за останні 100 років втратили насильницьким чином Батьківщину. Є дуже багато речей, які просто зійшлися в одній точці, і ця паралель у фільмі проведена.

Ця історія з одного боку, як правильно сказав Наріман, досить специфічна, тому що це конкретний народ, у якого є свій конкретний менталітет і обличчя, а з іншого боку вона абсолютно універсальна: дорослішання молодого хлопця, його світоглядний конфлікт з батьком, тому що син — людина зовсім іншого покоління з іншими цінностями.

І Канни, власне, хочуть показувати унікальність чогось з одного боку, і універсальність — з іншого боку. Мені здається, в цьому і є особливість фільму Додому, яку помітив кінофестиваль, тому що дуже часто фільми, які знімаються у нас, не можуть піднятися над виключно нашим менталітетом і нашими особливостями.

Володимир Яценко, Наріман Алієв і Антон Фурса на зйомках фільму Додому, Арабатська стрілка (Фото: @ Facebook / Володимир Яценко)
Володимир Яценко, Наріман Алієв і Антон Фурса на зйомках фільму Додому, Арабатська стрілка / Фото: @ Facebook / Володимир Яценко

Про Ахтем Сеітаблаєва, виконавця ролі батька

Наріман Алієв: До ідеї запросити на роль Ахтема Сеітаблаєва (Хайтарма, Чужа молитва, Киборги. — Прим. Ред) ми дійшли не відразу, я переживав, що він не погодиться, тому що минулий рік був у нього дуже насиченим. Спочатку ми запропонували йому зіграти другорядну роль на три знімальні дні. Але він набрався сміливості і сам попросився пройти кастинг на головну роль. Ми проводили кілька раундів кастингу, оскільки у мене були свої побоювання, але вони не виправдались.

Володимир Яценко: На знімальному майданчику Ахтем Сеітаблаєв поводився максимально коректно.

Наріман Алієв: Він професіонал. Він жодного разу не влазив у режисуру, в кіно, він максимально довірився і прислухався. І коли вже до кінця зйомок я зрозумів, що він жодного разу не приходив подивитися на плейбек, і підійшов тільки один раз, коли я його попросив, я зрозумів, що людина абсолютно довіряє. Він в матеріалі, переживає, але він був на майданчику як актор, і для мене це було дуже добре.

Кадр з фільму Додому (Фото: @ Facebook / Додому - Evge)
Кадр з фільму Додому / Фото: @ Facebook / Додому - Evge

Про виконавця ролі сина, двоюрідного брата Алієва — Ремзі Білялова і стосунках у родині

Наріман Алієв: Не те, щоб я любив знімати непрофесійних акторів, я люблю родичів. Це люди, які зроблять для мене все.

Я вдячний Ремзі, бо це він мені зробив послугу, а не я йому. Йому це в принципі абсолютно не потрібно, бо нецікаво. Ремзі - 21 рік, у нього свій бізнес в Криму, він розвивається як може.

Мої дядьки, батьки, брати завжди готові були мені допомогти протягом усього мого становлення в режисурі. Всі короткі метри я знімав у Криму за їх допомоги. Вони завжди повторювали: «Якщо тобі щось треба, ми для тебе це зробимо».

На зйомках фільму Додому (Фото: @ Facebook / Володимир Яценко)
На зйомках фільму Додому / Фото: @ Facebook / Володимир Яценко

Я подзвонив своєму дядькові і кажу: «Мені потрібен Ремзі для зйомок». Бо у нас в родині вирішується все через старших. Він каже: «Коли? Як надовго?» Через десять хвилин Ремзі пише мені в месенджер: «Ти серйозно?» Кажу: «Так, збирай речі». Більше Ремзі мені жодних питань не задавав. Його не цікавило де, скільки, з ким і навіщо.

Зніматися Ремзі було досить складно, але оскільки у нього вже є досвід в короткометражних фільмах, він не боявся камери, що вже добре. Всі мої родичі звикли до камери, бо з другого курсу я з нею бігав за ними: знімав різні етюди і ще багато всього, тому вони вже не звертають на неї уваги.

Про сучасний Крим і стереотипи про кримських татар

Наріман Алієв: Я не можу оцінювати те, що відбувається в Криму. Є Конституція України, і я, як громадянин, її дотримуюся, я підтримую суверенітет нашої країни. Я нічого не можу зробити для того, щоб там щось змінилося, єдине, що я можу, як громадянин, мотивувати свою країну міняти цю ситуацію.

Крим — це сіра зона, територія певного страху, який невідчутний, невізуальний, але ти знаєш точно, що, якщо треба буде, на тебе знайдуть управу. І ти жодним чином не можеш прорахувати ці дії, захистити себе від них. Коли немає правосуддя, коли немає захисту прав громадян, ти не можеш ні в чому бути впевнений.

З точки зору кримських татар, для нас зараз дуже важливо, щоб Україна, в першу чергу, змінила Конституцію і прийняла статтю про національну Кримськотатарську автономію, для нас це певний сигнал визнання і віри в те, що кримські татари — союзники України і те, що ми за цілісність і суверенітет нашої країни.

Кадр з фільму Додому (Фото: @ Facebook / Додому - Evge)
Кадр з фільму Додому / Фото: @ Facebook / Додому - Evge

Велика проблема, що в Україні існує величезний стереотип про кримських татар. Почасти тому я знімаю таке досить побутове кіно, бо про кримських татар постійно говорять в політичному контексті. А ми не починаємося і не закінчуємося політикою, це один з інструментаріїв для вираження нашої позиції - ненасильницького відновлення наших прав і свобод.

Є кримськотатарське слово «сабир», що означає терпіння. Цього терпіння у нас повно, і ми готові триматися. У нас є своя мета, за яку ми будемо боротися. Мої батьки, бабусі і дідусі жили набагато важчих умовах, коли були депортовані в Середню Азію. Зараз не той етап, на якому варто або здаватися, або опускати руки. Це певний етап, ми віримо в краще майбутнє, і зараз для нас головне, щоб наш стратегічний партнер, Україна, підтримував нас теж, і не тільки словами, а й діями.

Дивіться повне інтерв'ю:

Читайте всі новини про Каннському кінофестивалі в спецтемі НВ Style

72-й Каннський міжнародний кінофестиваль пройде з 14 по 25 травня. В рамках фестивалю традиційно буде працювати міжнародний кіноринок Marché du Film, який в цьому році святкує своє 60-річчя. Україна на кіноринку буде представлена Національним павільйоном. Український павільйон працюватиме під номером 102, з традиційним слоганом #UkraineIsYourDestination.

Слідкуйте за найцікавішими новинами з розділу НВ STYLE в Facebook

Редактор: Юлія Найденко

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

poster
Підписатись на щоденну email-розсилку
матеріалів розділу Life
Залишайтесь в курсі подій з життя зірок, нових рецептів, краси та моди
Щосереди
Показати ще новини
Радіо НВ
X