Тренер — психолог, друг і мама: чому в спорті так важливий наставник

1 жовтня 2021, 11:08
Партнерський проєкт

Спортивний наставник — це не тільки тренер, а й друг для дитини, яка робить перші кроки у спорті. Він є провідником у світ спорту, допомагає справлятися з кризовими ситуаціями, мотивує і сприяє розвитку.

Саме тому міжнародний благодійний фонд Parimatch Foundation (PMF) у своїй програмі «Спортивний наставник» робить акцент на тренері — людині, від якої багато в чому залежить, чи полюбить дитина спорт. Президентка PMF Катерина Білоруська та олімпійська чемпіонка з художньої гімнастики Анна Різатдінова, яка стала наставницею програми для підопічних Фонду, поговорили про те, чому для успіху так важливий тренер.

Часто тренер стає для них єдиною людиною, яка в них вірить і допомагає самореалізуватися.

Комплексна програма «Спортивний наставник» допомагає дітям, незалежно від їхніх життєвих обставин, розвиватися фізично, плекати впевненість у собі й отримувати корисні соціальні навички за допомогою спорту. Діти, які потрапили в складні життєві обставини, потребують особливої ​​уваги. І в цій ситуації саме заняття спортом і підтримка наставника можуть вплинути на повноцінний розвиток дитини та зробити її в майбутньому повноцінним членом суспільства.

Катерина Білоруська

Президентка PMF

Катерина: Анно, під час твоєї професійної кар'єри в тебе були наставники, а тепер ти вже сама є наставником для дітей. Як ти вважаєш, чи правильно говорити, що без наставника, тобто тренера, спортсмен не зможе досягти високого результату?

Анна Різатдінова

Олімпійська чемпіонка з художньої гімнастики

Анна: Наставник у будь-якому виді спорту — це ключовий момент. Я дуже добре пам’ятаю: якщо мій тренер мене мотивував і був моїм другом, у мене був результат. Коли відносини з наставником не такі, то люди настільки затиснуті, що навіть бояться посміхатися в залі.

Катерина: Професійний спорт — це передусім дисципліна. Де проходить межа між м’якістю і суворістю?

Анна: У цьому й полягає майстерність справжнього наставника. До тренера має бути величезна повага. Якщо дитина поважає свого тренера і довіряє йому — тільки в такому тандемі дійсно будуть медалі. Але якщо спортсмен боїться зробити зайвий крок, не так подивитися або посміхнутися — успіху не буде. Ми з Іришею Блохіною (тренер Анни Різатдінової — прим. ред.) показали на Олімпіаді в Ріо, що можна досягати успіху не тільки через крик і докори, а й через діалог. Тренер може замінити і психолога, і друга, і навіть маму — як правило, спортсмени виростають далеко від батьків. До наставника можна звернутися, коли погано на душі. Наприклад, якщо гімнастці страшно виступати на змаганнях, вона повинна підійти до свого тренера й попросити підтримки. Для цього він і знаходиться поруч. Трапляється, що спортсмени бояться своїх тренерів і самі справляються зі стресовими ситуаціями.

Катерина: Програма «Спортивний наставник» розрахована на те, щоб допомогти дітям, які потрапили в складні життєві обставини, подолати емоційні бар'єри через заняття спортом. На твій погляд, наскільки спорт може сприяти соціалізації дитини?

Анна: Хочу почати з того, що я пишаюся тим, що я спортсменка. У моєму житті було багато періодів, коли я хотіла припинити тренування. У професійному спорті дійсно складно. Але зараз, оглядаючись назад, я з упевненістю кажу: «Дякую, що стала спортсменкою». Тому що це допомагає самореалізуватися і виховує характер. Після спорту в подальшому житті ставиш собі за мету — тільки золота медаль, і не важливо в чому: у танцях чи кулінарії. Ще людина стає самостійною, особливо коли починає їздити на збори й змагання. Завдяки спорту з’являються стрижень і дисципліна.

Катерина: Тобто спорт допомагає виховувати лідерів?

Комплексна програма «Спортивний наставник»
Фото: Комплексна програма «Спортивний наставник»

Анна: Так, однозначно. Дітей важливо виховувати з мотивацією. І я як мама вже знаю це не з чуток. Моєму синові зараз три роки, і я докладаю максимум зусиль, щоб залучити його у спорт. Не змусити, а направити, щоб у дитини з’явилася мета в житті й вона пішла правильним шляхом. Заняття спортом — це правильна дорога.

Катерина: Ми глибоко віримо в те, що спорт для дітей, які потрапили в складні життєві обставини, — це зміна фокусу на щось більш приємне, де можна тимчасово не думати про свої проблеми й реалізувати себе. Але також розуміємо, що за межами спортзалу в дітей залишається непросте життя. Чи віриш ти в те, що, відволікаючи дитину і направляючи її енергію в корисне для неї русло, можна якось змінити її життя?

Анна: Для таких дітей спорт — це порятунок. Я бачила багато прикладів, коли дитина тікала до зали, щоб відволіктися від домашніх проблем, і як змінювалася саме на тренуваннях. Також я спостерігала ситуації, коли в дітей не було фінансової можливості займатися гімнастикою. І хоча діти були дуже талановиті, вони були змушені кидати спорт.

Катерина: Напевно, це найболючіший момент — коли немає можливості продовжувати, а для дитини це був важливий стимул.

Анна: Так, коли дитина мріяла потрапити на Олімпійські ігри, це справді для неї горе. Тренування для дітей — це світ, який робить їх кращими, дає можливість виїжджати на змагання, ділитися тим, що вміють, і демонструвати певні досягнення. У нашому суспільстві трапляється так, що до дитини, наприклад, із незаможної родини, можуть ставитися менш приязно, ніж до інших дітей. Але завдяки спорту її почнуть поважати і звертати на неї увагу. Якщо дівчинка вміє сідати на шпагат завдяки гімнастиці, на неї всі дивляться вже по-іншому, думаючи: «О, вона вже щось вміє». Спорт допомагає дітям самоствердитися.

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X