«Ми — покоління останніх романтиків». Історія 59-річної Тетяни, яка стала стажистом в зоряному українському стартапі

9 жовтня 2021, 08:45

НВ спільно з фондом Життєлюб і брендом Zhernov Artifactory в межах проєкту Ніколи не пізно публікує історію 59-річної Тетяни Заражевської, яка після того, як пішла з роботи, спробувала свої сили в зоряному українському стартапі.

Це одна з 11 розповідей про людей-життєлюбів старшого віку, що передали в майстерню Сергія Жернова артефакти, з якими пов’язані особливі моменти їхнього життя.

Проєкт дозволив їм по-новому поглянути на вік: кожна з переданих речей отримала не тільки нове життя, але набула абсолютно нового змісту. Фляга стала підвіскою, пробка від керамічного барильця перетворилася на прикрасу, простий китайський браслет з яскравими камінцями став частиною артоб'єкта, який демонструє народження феї. Кожна з речей зажила своїм новим, іншим життям, як і більшість людей, які, виходячи на пенсію, починають шукати нові сенси і нових себе.

Відео дня

Кожна річ говорить нам про те, що в кожній дорослій людині її накопичений життєвий досвід, її історії, пам’ять і знання можуть стати початком абсолютно нового, ще одного життя, коли раптом здається, що найцікавіше вже давно позаду. Це відбилося і в фотопроєкті, знятому фотографом Сергієм Сарахановим.

Артефакт Тетяни — кулон, створений Сергієм Жерновим з переданої нею порцелянової статуетки.

Тетяна народилася в родині військових, багато переїжджала, змінювала школи, зустрічала нових людей. А потім вийшла заміж за військового. Працювала завідувачкою лабораторії у військовому шпиталі, розповідає, як усе життя додавала собі пару-трійку років для солідності. «Тепер уже нема потреби», — сміється вона.

Сергій Сараханов
Фото: Сергій Сараханов

З роботи пішла кілька років тому, бо почалися проблеми в родині і була потрібна її допомога. Тепер з’явилося трохи часу на творчість: «Люблю все робити своїми руками, займалася декупажем, валянням, виготовляла квіти з холодного фарфору, — розповідає Тетяна, — щось гуглила, чогось навчилася на заняттях. Там така атмосфера, що тільки заради неї варто було ходити».

А ще встигла побути стажистом в українському стартапі PetCube. Її там вразило все: «Вражень — безліч, — каже, — там зовсім інший світ. Я в таких офісах ніколи не працювала: люди приходять в зручний для них час, собаки прямо в кабінетах, все дуже демократично».

На питання «чи хотіла б народитися в іншому часі?», не замислюючись, відповідає — ні: «Ми — покоління останніх романтиків. Я люблю пісні біля багаття, люблю гітару, походи з наметами. Стільки теплих спогадів з того часу, — Тетяна робить паузу, — але ні, я не сумую. У кожному часі є свій позитив. Я завжди і в усьому намагаюся знайти щось хороше, і в цьому часі теж багато всього чудового».

Розповідає, що коли народився перший онук, вона щомісяця писала йому вірш, а потім їй допомогли видати книгу для нього, коли виповнився рік: «У мене, на жаль, тільки два сини. Якби я могла повернутися назад, у мене було би більше дітей, — каже Тетяна, — але час інший був».

Обговорюємо проєкт, і Тетяна зізнається, що всі ці фотографії і вся ця публічність їй важко дається: «У мене всі запитують: чому я на світлинах ніколи не посміхаюся. А я кажу, що це не так. У 2001 році нас із військовим шпиталем доправили з місією в Косово. Чоловік дуже переймався, там же війна, але я сказала, що не можу не поїхати. І ось там на всіх фотографіях я посміхаюся. У камуфляжі, в бронежилеті, погода похмура, зима, довкола руїни, а я посміхаюся. Мені так хотілося бодай частинку позитиву їм принести своєю усмішкою. Зігріти їх усіх. Ось тому і посміхалася».

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів NV
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

Розповідаючи про свою мрію, каже, що хоче, аби довкола було більше добра. І менше похмурих облич. Щоб люди передавали цей позитив один одному.

Показати ще новини
Радіо NV
X