Те, чим ми займаємося, - це місіонерська робота. Вікторія Тігіпко про Одеський кінофестиваль
На закритті Одеського міжнародного фестивалю ми поговорили з президентом ОМКФ і партнером-засновником венчурного фонду TA Ventures Вікторією Тігіпко про те, що значить особисто для неї цей фестиваль, як розвивається кіноіндустрія в Україні і чого не вистачає українському кіно
- Що змінилося в цьому фестивалі в порівнянні з попереднім?
- Ми вже рухаємося до 10-річчя, тому хочемо, щоб фестиваль був яскравим і красивим. Це унікальна подія, де можна подивитися ексклюзивні, в тому числі, і міжнародні прем'єри, більшість з яких не вийдуть в прокат в Україні. І це - фішка фестивалю, тобто ОМКФ - унікальна подія з ексклюзивними прем'єрами.
У цьому році у нас рекорд, фестиваль розвивається, можливо, ми ще довго будемо ставити рекорди. У 2017 році 911 заявок, і це рекорд за фільмами. У програму взяли 107 фільмів. З них 48 картин - українські, це теж перемога,адже ще недавно це взагалі було нереально. У програмах щороку щось нове відбувається. У минулому році стартував конкурс європейських документальних фільмів. Ми належимо до глядацьких кінофестивалям, на які відбираються художні фільми, зрозумілі широкій аудиторії, з хорошою інтелектуальної складової. Ставка робиться на це. Плюс, Потьомкінські сходи! Завжди добре, коли маєш якусь монопольну перевагу. Наша монопольна перевага - Потьомкінські сходи. Побудована вона перспективно, і це сам по собі унікальний архітектурний витвір. Вона вміщує 15 тисяч чоловік. Але в наступному році ми хочемо збільшити кількість глядачів нашого спеціального чорно-білого ретро-показу, які зможуть дивитися кіно, сидячи в барах, ресторанах, просто прогулюючись.
- Ви вперше цього року презентували фільм на Потьомкінських сходах, які ваші відчуття?
- Так, перший раз. З великою аудиторією у мене завжди все нормально, але відчуття цікаве. Відчуття задоволення правильністю обраного для спецпоказ об'єкта, нашого мегаоупенейра. Мене так тішило, що ми придумали Потьомкінські сходи перетворити на величезний відкритий кінозал! Ми взагалі любимо експериментувати. Тобто у нас вже і раніше був ряд експериментів. Одеський симфонічний оркестр - раз. Майкл Найман зі своїм міні-оркестром, це теж класно спрацювало. В цьому році ми вперше залучили оперну співачку, меццо-сопрано Софі Фурньє, це було неймовірно красиво. Але будемо експериментувати далі. Можна і інструменти якісь додавати. В цьому році ми задіяли нову локацію - Зелений театр, куди перенесли покази з Ланжеронівського узвозу. Вийшла зона релаксу з перформансами і фільмами.
- Держава виділяє гроші на цей фестиваль чи ні?
- Виділяє, але три копійки, 5% -15% наприклад. Ось візьмемо ту ж Трансільванію, у них і фестиваль, і країна набагато менші, але він у них відсотків на 30 фінансується державою. Це теж говорить про те, як держава піклується про національну ідентифікацію та культуру. У них це 30 з гаком відсотків, у нас 5% -15%, цього катастрофічно недостатньо. Взагалі в Європі державою фінансується 50-70% фестивальних витрат. 30% - абсолютний мінімум. Одеський кінофестиваль - це страшні витрати: почнемо з того, що треба привезти на літаку 300 осіб міжнародних кінопрофесіоналів, які представлять 107 фільмів, поселити, нагодувати всіх. Ну і помножити все це на кількість днів. Додаємо сюди облаштування Потьомкінських сходів, екрани всі, музику, звук, світло, облаштування Зеленого театру, перетворення Театру музичної комедії в кінотеатр і т. д. Це вже забагато. 4 тисячі професіоналів, 300 іноземних гостей, преса. Страшні цифри! Тому це серйозна подія має підтримуватися державою. Поки у нас головний партнер - це ТАСкомбанк, так як це наша ініціатива і відповідальність, тому більше ніж на 50% спонсор - це ми самі. Плюс приєднуються багато партнерів.
- Ви людина бізнес-сфери, навіщо цей фестиваль, що він дає вам особисто?
- Я дуже любила свого часу дивитися кіно, зараз дивлюся менше. Тому що часу вже ні на що немає. Просто завжди подобалося кіно, тому було прийнято спонтанне рішення робити цей фестиваль. Якби я знала, що це таке, то не впевнена, що взялася б. Це важка робота і великий захід. Ти жертвуєш свій час заради розвитку кінокультури в Україні. Те, чим ми займаємося, - це місіонерська робота. Спочатку здавалося, все буде по-іншому: думали, що ми будемо проводити якісь невеликі артхаусні фестивалі. А потім воно раз, і понеслося. Перші два роки були дуже важкими, потім вже всі повірили, що ми можемо, і нам стало легше. А спочатку це було таким подарунком країні. Але напевно, це потрібно, тому що результати ж видно. Індустрія розвивається. Кількість фільмів збільшується, і українських в тому числі.
- Як ви думаєте, чого не вистачає українському кінематографу, крім грошей?
- Йому не вистачає хорошої освіти і нетворку. У нас немає альтернативної комерційної освіти. Це могла б бути хороша платформа для невеликих нішевих бізнесів. На кіно можна заробляти, це нормальні комерційні проекти. Можна робити комерційні школи навіть без брендів провідних європейських кіношкіл. Хоча ми ведемо переговори з кіношколами Берліна і Лондона, щоб вони читали у нас курс лекцій і проводили краш-курси.
- У рамках кінофестивалю?
- Ні, не в рамках. Це окремий навчальний проект, окрема програма протягом року, курси кіноіндустрії, акторська школа, ми плануємо робити тижневі курси, коли приїжджають викладачі на тиждень і повні 7 днів йде інтенсивне навчання за основними напрямами кінобізнесу, за якими нам потрібна допомога. Операторська школа у нас сильна, документальна теж. Вони мають свій імідж, свою ідентифікацію. Потрібно вивчати саме кіноіндустрію. Як робити бізнес на кіно: продаж, дистриб'юторство, маркетинг. Акторів потрібно вчити, сценаристів. Це основні речі, в яких ми просідаємо.
В цьому році ми заснували кінопремію «Золота Дзиґа» - це потужний старт для української кіноіндустрії і об'єднуючий фактор, який був давно потрібен нашому кіно. Все це сприйняли добре. Мабуть, ще й тому, що є довіра до команди, є довіра до того, що ми не заангажовані, чітко бачимо ситуацію, і у нас все-таки більш комерційний підхід. Напевно, це все притягує до нас аудиторію. Це дуже важливо.
Команда ОМКФ: Вікторія Тігіпко, Анна Мачух, Юлія Синькевич
- На кінофестивалі є й інші заходи, наприклад, бізнес-клуб. З якою метою ви його проводите?
- Дуже важливо поєднати бізнес-еліти і культурні еліти, щоб вони познайомилися, знали один одного. Культурі потрібні меценати, партнери, спонсори, куратори. У всьому світі тільки так це і працює. Наші підприємці вже бачать перспективи і хочуть якогось контенту. І було б непогано, якби хтось із них взяв на себе шефство, кураторство, меценатство над різними: від маленьких до великих - культурними заходами. А для того щоб взяти, потрібно знати, потрібно долучатися, потрібно спілкуватися. Виникає таке правильне поєднання бізнес- і культурних еліт, і йдуть правильні процеси. Тому що кіно має бути бізнесом все-таки.
Ось, наприклад, сьогодні Україні не вистачає, як мінімум, тисячі екранів. Це повинні бути кінозали, кінотеатри, створені за принципом культурних центрів. Модні, сучасні мультизальників, 3-5 залів в залежності від кількості населення, де людина може і повечеряти прийти і цікаво провести час. Плюс там можуть бути майданчики-трансформери, де буде зручно і музичним групам виступати, і якісь театральні постановки робити, перформанси. Це все можна показувати і при цьому теж продавати квитки. Тут є простір для експериментів. Але важливо - це освітній великий проект. Бо куди піти людям в 100-тисячнику або в 200-тисячнику? Це повинно бути місце, куди всі ходять щодня. Як будинок культури, але сучасне, з хорошими інтерактивними, зараз вже недорогими, екранами, де можна і рекламу давати цікаву, правильну, і робити це яскраво, красиво, і бар повинен бути, і кафе.
Ми живемо в такий цікавий час, коли кіно трансформується в хороші комерційні проекти. Почалася комерціалізація, з одного боку, а з іншого боку - це дає поліпшення контенту, роблячи акцент на якісне кіно.
- Якщо говорити про стратегію, що ви плануєте надалі впровадити на кінофестивалі?
- Нам потрібні хороші кінотеатри, нам потрібен хороший один мультиплекс-мультизальник, 5-6-зальник в Одесі для проведення фестивалю, який би став його центром. В Одесі є кілька представників кінотеатральних мереж. Я знаю, їм є про що подумати. Начебто є плани будівництва. Нам би це дуже допомогло. Тому що новий хороший мультизальник - це збільшення можливостей для фестивалю і залучення іншої аудиторії, яка все-таки звикла до комфорту. Все інше змінюється, додається, тому що справа не в кількості, а в якості. Наприклад, у нас вже є програма «Арт-ОМКФ», яка відмінно стартувала в цьому році. Будемо щороку її робити, брати нового куратора. В цьому році це галерея Invogue. У наступному році буде інша галерея, інша програма. Але тема вже зрозуміла. Також ділова програма, вона вже почалася. Її теж будемо розвивати і розвивати. Є айдентика фестивалю. Тут навертати чогось більшого не потрібно. У нас вже багато всього. Зараз потрібно просто розвиватися. Потрібно більше бізнесменів, які б підтримували українське кіно і дивилися на нього як на бізнес. А меценати, куратори, партнери, спонсори розбирали і займались кураторством культурних, кінокультурних проектів, перформансів. Така бізнес-складова дуже потрібна нашому кінокультурному середовищу. Вона правильно вибудовує процеси.
Фото: ОМКФ
Читайте також: Я весь час провокую дітей задавати питання, щоб вони вчилися критично мислити. 10 правил саморозвитку від Вікторії Тігіпко
