«Набагато дешевше допомогти Україні». Сергій Притула — про поїздку до США, користь від супутника і дещо смачне росіянам на бавовну

24 грудня 2022, 10:32
Сергій Притула дав інтерв'ю Радіо НВ (Фото:@siryi.ua/Instagram)

Сергій Притула дав інтерв'ю Радіо НВ (Фото:@siryi.ua/Instagram)

Автор: Алла Кошляк

В інтерв'ю Радіо НВ ведучий і волонтер Сергій Притула розповів про свій нещодавній візит до США та враження від нього, користь від покупки супутника і найактуальніші на сьогодні збори.

У грудні Сергій Притула у складі делегації українських волонтерських організацій відвідав США і виступив у Конгресі. «Волонтерський рух України — абсолютна безпрецедентна подія в світовій історії», — наголосив Притула, розповідаючи, чому і з якою метою його та його колег запросили до США в інтерв'ю Радіо НВ. В розмові телеведучий і волонтер поділився враженнями від поїздки, розповів, про що був його виступ у Конгресі, розмови в кулуарах та на зустрічах і злагоджену співпрацю з волонтерськими організаціями.

Відео дня

Також він прокоментував постійні домисли про купівлю супутника і прокоментував його користь, розповів про найнагальніші потреби фонду та українських військових, відповів, коли планує оголошувати новий великий збір і наголосив на силі маленьких донатів.

— Поділіться, будь-ласка, враженнями від цієї поїздки до США та виступу в американському конгресі.

— Враження насправді дуже приємні, позаяк це ж не ми ініціювали цю поїздку — нас туди запросили. Це такий дуже хороший сигнал про зацікавленість американської сторони на вищому рівні спілкуватися з українським громадянським суспільством. Тобто волонтерський рух України — абсолютна безпрецедентна подія в світовій історії. Вони це бачать, вони це розуміють, їм цікаво як це можливо: з чого зліплені всі ті люди в Україні, які так мужньо протистоять: і зі зброєю в руках на передовій, і в тилу, забезпечуючи міцну підтримку своїм захисникам. І тому вони покликали кілька фондів — Дору Хом’як з фонду Razom for Ukraine, наших литовських друзів Blue/Yellow for Ukraine, фонд Повернись живим, і, власне, нашу команду з Фонду Сергія Притули.

Мені дуже сподобалося як ми підготувалися до цієї поїздки, тому що була досить хороша комунікація між фондами, для того, щоб, я знаю, як всіх дратує це слово, але щось зараз замінника не знайду підходящого, щоб ми приїхали з правильною аджендою. Тобто щоб ми були і на одній сторінці усі, і щоб наші спічі містили певні посили, щоб ми не дублювали один одного, щоб ми, користуючись відведеними п’ятьма хвилинами для виступу у Конгресі, максимально поширили наші візії. І, власне, тому керівники фондів спілкувалися між собою. Власне, мій спіч більше стосувався права на справедливість.

— Ви ж поїхали всі разом з одним конкретним посилом — нам потрібно ще більше зброї. Усієї, яку ви можете нам надати.

— Це однозначно. І це було основне. Я завжди сам собі даю чітке розуміння, що, наприклад, я, як засновник фонду, представник громадянського суспільства, не повинен дублювати роботу Міністерства оборони. Тому що є міжурядова комунікація, є міністр оборони, є наша дипломатія. Тобто заходити на їх територію — це не зовсім правильно, тому що вони більше знають їхні потреби.

Але загальний посил полягає в тому, що ми — суспільство, яке потерпає від російської агресії, повністю підтримуємо запит України на новітні зразки зброї, на сучасну зброю, якомога більше зброї. Так, звичайно, це у нас червоною ниткою в виступах в усіх було. Але попри те, ми давали розуміння: чого Україна ще очікує від наших партнерів.

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів NV
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

Питання, наприклад, у створенні трибуналу для того, щоб всі російські злочинці понесли відповідальність за воєнні злочини, які вони здійснили. Починаючи з тих, хто віддавав команди у Кремлі, закінчуючи безпосередніми виконавцями, які вбивали українських мирних громадян; які катували, які ґвалтували. Тобто це те, що бринить в українському суспільстві, і ми хочемо цієї справедливості. І власне світове співтовариство — вони здатні на це [справедливість], і Америка грає у цьому сенсі ключову роль, звичайно.

— Як раз нещодавно завершився один з етапів розслідування війни 2008 року в Грузії. І було дуже велике сподівання саме на міжнародний кримінальний суд, що вони притягнуть якомога більше людей до відповідальності. А зрештою — тільки двоє чиновників військових середньої ланки, і навіть не російських, а з окупованої території Грузії притягнули до відповідальності. Як ви відчуваєте по розмовах з конгресменам, чи розуміють зараз в США, що ми на таке не згодимося.

— Мені зараз не виглядає етичним порівнювати масштаб трагедії, яка трапилася в наших грузинських братів, і те, що відбувається зараз в Україні. Смерть — вона не має якогось виміру масштабування. Смерть навіть однієї людини — це велика трагедія. Проте те, що відбувається зараз в Україні - на це неможливо, умовно кажучи, закрити очі чи не хотіти когось дратувати. Все. Тут уже пройдено всі точки неповернення, рубікони перейдені. Я переконаний, що справедливість обов’язково буде.

Плюс, знаєте, дуже цікаво, у своїй промові я закликав виключити Російську Федерацію зі складу Ради безпеки ООН. Проходить п’ять днів, і конгресмен Коен, який був заявлений на цих слуханнях, подає до розгляду в Конгрес у партнерстві ще з одним конгресменом постанову про виключення Росії з Ради безпеки ООН. Я розумію, що це сталося не тому, що я про це сказав на слуханнях в Конгресі. Але підозрюю, що це була ще одна крапля, яка оцю чашу заповнила, і питання, умовно кажучи, дозріло.

Тому вкрай важливо спілкуватися з ними. Вкрай важливо доносити наші бажання і сподівання. Вкрай вважливо, щоб вони розуміли, що вони в Україні можуть спілкуватися не тільки з владою, а й з громадянським суспільством, і для них це також є велика цінність. Тому що в демократичних державах громадянське суспільство стоїть в центрі уваги всього, що тільки відбувається.

Так само колеги з інших фондів: хтось робив більше акцент на мілітарну складову у своїх виступах. Хтось, пояснював, як наприклад, Дора Хом’як з фонду Razom (американка українського походження), що не потрібно американським політикам боятися надавати усесторонню і більшу підтримку Україні, тому що це насправді відповідає очікуванням їхніх виборців. Бо середовища достатньо різні у Сполучених Штатах Америки. І я, наприклад, був здивованим, коли мені вказували на певні ком’юніті, які підтримують Путіна.

Наприклад, є там певні релігійні середовища, які не хейтять Путіна, попри те, що він веде війну в Україні. Вони його називають єдиним світовим лідером, який не толерує, наприклад, ЛГБТ, відстоює традиційні цінності. Це консервативні крила певних релігійних спільнот, і це достатньо великі спільноти і серед католицької церкви, і в протестантів. Їм типу таке «ок». Тобто через це вони з ним по один бік барикад. І ми розуміємо, щоб схиляти їх з одного боку на інший, щоб ці шальки терезів переходили на наш бік — нам потрібно поглиблювати цю комунікацію.

І тому, коли ми зараз обговорювали наступний візит, нам зразу кажуть «давайте думати, коли ви наступного разу будете приїжджати, нам цікаво з вами спілкувати».

Я розумію, що на наступний візит команду потрібно буде розширювати. Тому що нам потрібно везти з собою тих людей, які з цими ком`юніті можуть говорити однією мовою. Якщо нам потрібно умовно переконати протестантів в тому, що Путін — це зло, то мені потрібно знайти протестантського пастора з України і привезти туди для того, щоб він розказав своїм братам і сестрам по вірі, що роблять росіяни на окупованих територіях. Як вони вбивали і катували протестантських пасторів ще в 2014 році. Як вони кидають на підвал священників Української православної церкви. Як вони в принципі зачищають всю територію, де не залишається нічого окрім філіалів ФСБ російської православної церкви. Тому це дуже цікавий для нас досвід.

І ми дуже щасливі, що була представлена двопартійна історія на цих слуханнях, адже у нас є багато нарікань в певних колах на республіканців, але там не всі такі, як про них кажуть, що вони нібито нас не супортять. Насправді серед демократів також є люди, які не надто переймаються нашим питанням, і вважають, що більше акценту потрібно робити на внутрішню американську політику. А вже потім, у приватних бесідах, коли ми відвідували інші недержавні організації, фонди Heritage чи Маршала, чи Atlantic Council, нам багато хто пояснював: «Ви розумієте, цьому конкретно взятому конгресмену важливіше ці гроші дати не українцям на боротьбу, а віддати на розвиток інфраструктури в його штаті, щоб його виборці потім за нього на наступний рік проголосували».

— Чи є в американців розуміння того, що ця підтримка України зараз далеко не лише про Україну? Що, якби ми не оборонялися, а так, як планували росіяни, Київ взяли би за три дні, то, можливо, російська армія вже стояла десь в Польщі, або в країнах Балтії. І як члени НАТО, вони мали б захищати.

— Власне, це якраз те, на чому я робив акцент під час свого виступу, і про що ми потім комунікували на всіх можливих і неможливих зустрічах і рівнях. Ці бюджети, які зараз виділяються на підтримку України, вони є достатньо суттєвими, якщо дивитися на них з України. Якщо дивитися на них із самих Сполучених Штатів Америки — це не якісь критичні суми. І зрештою, вони також працюють все одно на розвиток економіки Сполучених Штатів Америки, тому що зараз американський військово-промисловий комплекс оживився. Я навіть читав, що завод, який випускає стінгери, повернув на роботу пенсіонерів, щоб масштабувати виробництво і була достатня кількість кваліфікованих працівників.

Навіть в моєму виступі у Конгресі була чітка фраза, що набагато дешевше для платників податків Сполучених Штатів Америки буде зараз допомогти Україні — і вже сьогодні виграти цю війну, аніж, якщо, б боронь Боже, Україна впала. Скільки б вам коштувало воювати з росіянами у Польщі або у Литві, які є країнами членами НАТО? Очевидно, що мова вже йшла б не про десятки мільярдів, а про сотні мільярдів доларів. Це, якщо ми говоримо тільки про фінансовий вимір. Але, як я потім казав вже в приватних бесідах, кажу: я думаю, ви зможете пояснити своїм платникам податків, виборцям, чому ви зараз допомагаєте Україні. Як ви їм потім будете пояснювати, якщо ваші американські солдати будуть гинути у Польщі? Ви маєте розуміти, що Путіну України недостатньо. Якщо вони будуть гинути у Польщі, як ви їм поясните, чому ви не зупинили Путіна в Україні? І це заставляє їх трошки переосмислювати потім свою публічну комунікацію.

— Всіх цікавить, а як там супутник, на якій всі скидувались?

— Я відверто дуже здивований частотою подібних запитань. Мені здавалося, що комунікація була достатньо добре пропрацьована ще у вересні місяці.

— Це питання дуже часто задається у зв’язці з історією про ваші персональні політичні амбіції.

— Якби я заявляв про свої амбіції, я би ще міг зрозуміти. Коли ми закрили цей кейс із супутником і доступом до бази супутникових знімків усього сузір'я супутників компанії ICEYE, ми як Фонд вже не є власниками цього супутника. Ми його віддали. Наш end-user, згідно контракту — це Головне управління розвідки Міністерства оборони. Якщо когось цікавить, як відбувається ця робота, то будь-ласка, не обов’язково до Кирила Олексійовича Буданова звертатися, але можете в коментарях в Facebook у них запитувати.

Але і того не варто робити з двох причин. Перша — десь це був, мабуть, кінець жовтня, чи кінець вересня, коли Олексій Юрійович Резніков вийшов у паблік з великим дописом, в якому подякував українцям, які фінансово забезпечили придбання цього супутникового кейсу. І для мене це була велика радість, що міністр відзначив роботу і фонду, і тих людей, мільйонів людей, які забезпечили це придбання. І він тоді вказав, що за буквально пару днів роботи фонду, було виявлено і знищено 60 одиниць російської техніки. Це було дуже супер. Це дуже пришвидшує передачу супутникових знімків безпосередньо бригадній артилерії чи іншим.

Минулого місяця Головне управління розвідки зробили великий допис у Facebook на своїй офіційній сторінці про результати двох місяців роботи цієї бази даних і самого супутника, вказавши кількість — 2600 одиниць ідентифікованої російської техніки, частина з якої була знищена. Ось це результати роботи того, що всі українці спільно забезпечили розвідку власної держави.

Це знову ж таки безпрецедентна подія в історії світу. Ніколи в житті ще цивільні люди, в жодній державі, не скидалися для того, щоб забезпечити очі з космосу для своєї розвідки. Українці в цьому сенсі перші і унікальні. Але все одно є якісь люди у суспільстві, яких ані мої слова, ані слова Міністра оборони, ані слова керівника Головного управління розвідки, не переконують. І не знаю як ще цих людей в чомусь можна переконати. Залишається тільки один варіант — щоб вийшов Шойгу і сказав, що «украинцы нас убивают благодаря вот этому всему», от тоді може…

— Це буде хороше визнання, яке допоможе Фонду зібрати ще коштів на якісь актуальні потреби. Розкажіть, які зараз найактуальніші?

— Так, є речі, запит на які не впаде до кінця війни. Насамперед — це колісний транспорт. Тобто техніка, яка, на жаль, є таким самим розхідним матеріалом, як і багато чого іншого на фронті. Зараз ми зробили акцент — збільшили кількість закупівлі тепловізійної оптики і акумуляторів до дронів. Тому що зараз морози сильні пішли, і, якщо дрон влітку може провести в повітрі, скажімо, 35 хвилин, то зараз через морози батареї набагато швидше розряджаються, і тому їх потрібно частіше міняти, щоб дрон завжди був в повітрі.

Зараз ми чекаємо, знову ж таки на велику партію і Mavic 3, і Matrice, і Autel. Частина з тепловізійною оптикою, частина — зі звичайною. Дуже активно зараз закуповуємося такмед засобами, далі - тренуємо людей силами нашого інструкторського корпусу. На навчання зараз ми почали витрачати гроші, тому що майже чотири місяці тому ми підписали меморандум з військовою школою Боривітер. Завдяки нашій підтримці вони змогли масштабувати свою роботу і випускати кожного місяця сотні курсантів. Тобто, чим більше людей навчених працювати, наприклад, із засобами радіоелектронної розвідки чи людей, які будуть орієнтуватися в топографії (там багато різних курсів), чим більше їх буде на передовій, тим в принципі той чи інший підрозділ буде мати більше шансів на те, що він буде збережений у повному складі. Робота робиться.

@siryi.ua/Instagram
Фото: @siryi.ua/Instagram

— А які найактуальніші збори саме на зиму? Чи зараз актуально збирати окремо на військову форму, можливо, якісь грілки. Чи ви займаєтесь якимись більшими, масштабнішими, і краще орієнтуватися ще на менші фонди, які закривають інші потреби.

— Сегментація, очевидно, присутня. Наприклад, ми ще десь в квітні чи травні відмовилися від контрактування амуніції. Тому що Міністерство оборони почало справлятися із цим, якщо порівняти, коли в березні чи в квітні місяці волонтери закривали 50 відсотків, наприклад, потреби у бронежилетах, то в серпні чи вересні таке питання вже давно не стояло.

Щодо теплої форми, то я знаю, що в суспільстві було дуже багато нарікань, але я не зустрічав прикладів, коли зимової теплої форми не вистачало в підрозділах, які мали їх почати отримувати після 15 жовтня. У нас досить хороша комунікація з передовою — там її мали всі. Більше того, в кінці вересня, коли ми зустрічалися з міністром оборони, я йому ставив це питання напряму. Я питав, чи потрібно допомогти державі з контрактуванням теплої форми? Мені показали цифри, скільки було законтрактовано на пошив ще влітку — і воно шилося, і, мабуть, зараз плюс. Тільки за моїми оцінками те, що виходило в публічну площину: наші партнери, союзники пообіцяли десь в районі 0,8 мільйона комплектів зимової форми — це і Канада, і Британія, і всі інші. І цього насправді із запасом вистачає одягнути всіх. Але для розуміння, в один день всім роздати — це неможливо. І наскільки я пам’ятаю, то була певна пріоритетність, тобто — передова і вже від неї умовно кажучи, на захід і на північ це все роздавалося.

Останні пару місяців ми закупляли дуже багато генераторів, обігрівачів, різного типу елементів живлення. Зараз у нас, наприклад, є окремий супутній проєкт в рамках Фонду — допомога нашим героїчним ППО. Це не той випадок, коли ми можемо купити ППО чи якусь там ракету, чи ще щось. Але ми можемо зробити все, щоб наші люди, які нас захищають, наші бійці ППО, відчували себе максимально комфортно під час несення бойового чергування.
Тобто, ми дізналися, що, наприклад, мобільні групи, які захищають Київ, Вінницю, всю Україну, в лісі, в полі живуть в палатках, а зараз морози пішли. От сьогодні зранку якраз приїхали хлопці, які позавчора позбивали трохи тих шахедів, які летіли на Київ — великі молодці, ми їх дуже любимо — забрали у нас будиночки на колесах. Ми почали скупляти по Європі будиночки на колесах.

— Це такі кемпери для подорожі?

— Саме так. Ми беремо їм будиночки на колесах, ставимо там обігрівачі і наші хлопці, дівчата подекуди — в теплі, а не на морозі, мають можливість між бойовими чергуваннями нормально відпочити, перекусити. Плюс, ми забезпечуємо великими потужними прожекторами наші мобільні підрозділи, зв’язок, якщо треба Starlink і так далі. Тобто це один з тих напрямків, які вже у нас брунькувалися по мірі того, як розвивався Фонд.

Також у нас повним ходом йде ремонт, відновлення трофейної техніки. Ми вже скоро до двох десятків, мабуть, дійдемо відремонтованої і переданої назад на передову техніки. Найбільше ми ремонтуємо російських Т-72, які трофеять наші. Ми їх ремонтуємо і віддаємо за принципом: хто затрофеїв — тому і повертаємо. Більше того, у нас зараз на відновленні стоїть не тільки бронетехніка — БТРи, БМП і танки. Ми зараз відновлюємо ракетну систему залпового вогню Ураган для одного героїчного підрозділу, який зараз вивели на ротацію, частково на відновлення і поповнення. Сподіваємось, що коли їх будуть повертати, ми якраз встигнемо їм його передати.

— Коли ви плануєте оголошувати наступний великий збір на щось грандіозне?

— Зараз поки що не плануємо, тому що нам насамперед потрібно закрити до кінця питання по тих зборах, які ми вже зробили. Тому, що у людей так само там багато запитань: що там зі Спартанами, які, хтось вважає, що ми мали купляти втридорога. Вони, звичайно, будуть коштувати дорого. Ми вже законтрактували певну кількість, але ще не до кінця. Скільки їх буде і за скільки — я, як і обіцяв, розкажу, коли останній перетне кордон України.

Так само ми зараз вже закінчуємо перемовини по контрактуванню дечого смачного, що має робити росіянам бавовну. Це ще з тих коштів, які залишалися зі зборів на помсту, яку ми робили з Сергієм Стерненком. Коли ми людям відзвітуємо про це, тоді в нас буде, умовно кажучи, можливість замахнутися знову на якийсь великий бюджет.

Дякую за підтримку всім, хто донатить українським волонтерам, безвідносно до того, як називається фонд, якому ви донатите. Ви абсолютно правильно сказали, що немає поняття маленький донат — є можливість. От з тої можливості, з якою ви можете підтримувати український волонтерський рух, робіть це. Тому, що ми вже маємо досить добре прокачані скіли: ми знаємо, де купити, ми знаємо, що купити, ми знаємо кому і як передати.

https://www.youtube.com/watch?v=ATjEGl6hzp4
Показати ще новини
Радіо NV
X