Літературний прогноз на 2018 рік від видавця Віктора Круглова

22 січня 2018, 14:35
PR
Вы также можете прочесть этот материал на русском языке

У 2018 році читати книжки українських видавництв буде модно, а книжковий ринок очікує відчутний ренесанс.

Такий прогноз на 2018 рік Віктором Кругловим (співзасновником та генеральний директором видавництва «Ранок», членом асоціації книговидавців і книгорозповсюджувачів України, членом Європейської асоціації освітніх видавництв)

Важко знайти в Україні батьків, які б не купували для своєї малечі дитячі книжки, шкільні підручники та посібники від видавництва «Ранок». Яскраві, насичені корисною інформацією, професійно зроблені видання «Ранку» знають усі, в тому числі й у нашій редакції. Тому, коли випала нагода поспілкуватися з директором видавництва Віктор Кругловим, ми довго не розмірковували. Тим більше, що Круглов знає про український книжковий ринок усе або майже все, і він охоче поділився інформацією з читачами.

Уже рік, як в Україні діє обмеження на ввезення друкованої продукції з РФ. Чи виграв від цього вітчизняний книжковий ринок?

Обмеження стосується книжок з РФ, що мають антиукраїнський зміст. Узагалі я проти будь-яких обмежень, особливо якщо це стосується культурного продукту — книжок тощо. В ситуації з Росією це був вимушений крок, спрямований передусім на підтримку української книги та культури в цілому. Важко сказати, який з чинників найбільше стимулював вітчизняний книжковий ринок, адже на нього впливає багато чинників. Але можна стверджувати, що вподобання українців за останній період змістилися в бік книги, виданої українськими видавництвами. Крім того, сьогодні вимальовуються чіткі контури ренесансу вітчизняної книги. Якщо недавно деякі «книголюби» стверджували, що українською нема чого читати, то зараз уже ніхто не посміє сказати подібного. Гарних, змістовних, якісно оформлених і надрукованих книжок з’явилося багато. Є дуже достойні видання, які можна сміливо презентувати на світовому рівні. А ще книга — це мало не єдиний вітчизняний продукт, роздрібна ціна на котрий набагато нижча, ніж у Європі. це також враховують поціновувачі книги, розставляючи свої пріоритети.

Як відомо, в Україні сьогодні все більше поширюється контрафактна та піратська книжкова продукція. Які методи боротьби з цією проблемою застосовуються зараз?

Хочу сказати, що піратство в Україні існувало завжди. Але зараз це явище увійшло в активну фазу. Паперові книжки копіюються та підпільно друкуються в офіційних типографіях. Але більш глобальна проблема — це електронне піратство. Воно стало набагато технологічнішим. Сьогодні навіть створюються спеціальні канали в соцмережах, наприклад на сервісі Telegram, де користувачі збирають кошти та поширюють піратські електронні книжки. І якщо методи боротьби з паперовими піратськими виданнями нам зрозумілі, то «електронні злодії» поки що залишаються безкарними. Обмежити їхні дії непросто, але можливо. Наприклад, у Німеччині за другу спробу використання піратського продукту призначається покарання майже таке саме, як в Україні за зґвалтування, — від 5 до 7 років позбавлення волі. Загалом у багатьох країнах світу авторське право дуже шанують, а за його недотримання належить суворе покарання. Авторське право — основа розвитку сучасного суспільства. Ми живемо в епоху інформації та наукових знань, коли цінність інформаційного продукту переважає над матеріальними благами, а його захист є запорукою еволюції. Сьогодні у світі більша частина валового продукту створюється на основі інтелектуального складника.

Експерти стверджують, що завдяки звільненню ніші перекладної літератури, яка багато років постачалася в Україну з Росії, цей сегмент ринку помітно зміцнився. Як ви це прокоментуєте?

Як я зазначав раніше, кількість українських видань, у тому числі перекладних, збільшується саме за рахунок того, що на ринку створився свого роду вакуум та виріс попит на вітчизняні книжки. Нещодавно я спілкувався з закордонним літературним агентом, який продемонстрував мені неймовірну статистику: за останній рік, кількість угод на переклад зарубіжних авторів українською збільшилася на 300–400 %. Але при цьому оголилася інша проблема. Раніше в Україні існувала потужна перекладацька школа. Фахівці, які працювали з угорськими, данськими, турецькими, фінськими текстами, пішли. А за відсутності потреби нова генерація не з’явилася (за винятком окремих перекладачів). Цього року ми витратили багато зусиль на пошук перекладачів для фінськомовних творів. Водночас сьогодні між видавцями йдуть дуже серйозні конкурентні війни за право перекладати та видавати достойні твори. При тому ціни на ліцензії сягають космічних висот.

Цікаво. А видавців не засмучує суттєве збільшення собівартості видань та, як результат, вартості кінцевого продукту?

Засмучує. Єдиним рецептом зменшення вартості може бути лише збільшення накладів книжок. До речі, приємно, що це відбувається. Не так швидко, як хотілося б, але цього року, наприклад, середній наклад виданих в Україні книжок збільшився на 30 %.

Здається, індексом ринку перекладної літератури в України є кількість викуплених та проданих авторських прав на Франкфуртській книжковій виставці? Чи не розповісте, якою цьогорічна подія була для видавництва «Ранок»?

У цьому сезоні «Ранок» працював перш за все на продаж авторських прав на наші книжки. Задля реалізації завдання ми замовили великий, окремий від загального українського, стенд, на якому були представлені наші найкращі видання. Результатом стало підписання десятків контрактів на продаж ліцензій із перспективою перекладу книжок «Ранку» багатьма мовами. Вже наступного року ці книжки побачать світ. Цьогорічна виставка для нас була дуже продуктивною. І не тільки з комерційного погляду. Передусім я радію за те, що «Ранок» робить свій внесок у поширення українського слова у світі. Але, на жаль, загальна ситуація не дуже добра. При тому, що Україна продукує геніальних авторів, вона не дбає про їх популяризацію. Крім того, в нас досі немає потужних літературних агенцій, які б могли просувати книжки українських авторів за кордоном. У результаті багато років зберігається тенденція, коли німецькою, французькою та англійською мовами перекладають і видають твори тих самих авторів. Нові імена майже не з’являються. Приємно, що новостворений «Український інститут книги» у своїй програмі на 2018 рік планує запровадити програму фінансової підтримки перекладів книжок вітчизняних видавництв іноземними мовами. Але я вважаю, що потрібна більш агресивна кампанія. Зазвичай українська видавнича делегація державним коштом щороку бере участь у франкфуртській події. Але в Європі працює ще багато важливих книжкових подій та салонів, що організовуються в Польщі, Австрії, Словенії, Британії, Чехії тощо. Участь у цих ярмарках є важливим способом просування вітчизняної літератури. От, до речі, під час мого нещодавнього спілкування з Владом Троїцьким (засновником арт-фестивалю «Гоголь-Фест») я почув дуже цікаві висновки про те, що навіть українські політики не можуть назвати імена, які складають сучасний культурний код нації. Що тоді казати про поширення цього «коду» за межі України. А книжкові події завжди відвідують політики, депутати місцевих рад, парламентарі та інтелігенція загалом. Саме там поширюються «культурні коди» країн-учасників.

Які, на вашу думку, сегменти книжок відсутні на ринку або страждають від браку уваги читачів?

Я бы отметил, что больше всего страдают издания, очень необходимые нашей стране. Это научно-популярные, художественные книги, историческая и документальная проза. Эти издания не пользуются широким спросом, хотя стоят от 200 до 300 грн в среднем. Вот детских произведений кажется очень много. А научно-популярных книг, где рассказывается о том, откуда взялся мир, почему мы видим и слышим, как происходит производство автомобилей и как они двигаются, почти нет. Когда я учился в школе, литературы на эти темы появлялось много и книги охотно покупали. Они развивали любознательность и расширяли кругозор, воспитывали будущих инженеров. Сейчас инженеров почти нет. Как по мне, эта профессия очень важна для развития новейших технологий. А воспитывать будущих специалистов мы должны с детства. В издательстве «Ранок» есть несколько интересных детских научно-популярных серий, таких как «Мир кибернетики», «Удивительная астрономия», «Увлекательная физика», «Мир теории относительности». И хотя подобная литература не пользуется слишком большим спросом, мы будем продолжать ее печатать. Считаем, что это наша гуманитарно-социальная миссия. Тем более, что мы лично убедились в дефиците инженеров во время переоборудования Змиевской бумажной фабрики. Нам не удалось найти квалифицированных специалистов и пришлось привлекать к проекту чехов и поляков.

Як сьогодні працюють державні програми, спрямовані на підтримку вітчизняної книги?

Новостворений «Український інститут книги» за нетривалий термін свого функціонування організував багато заходів, обговорень, присвячених проблемам вітчизняної видавничої справи. Однією з проблем, яку виділили експерти й фахівці галузі, є відкритість і систематизація даних, пов’язаних з виходом нових видань. Відомо, що інформація від Книжкової палати поширюється з запізненням, не містить даних про наклад, ціну, оформлення книги. Врешті учасники обговорень дійшли висновку про необхідність створення інформаційної платформи, яка накопичуватиме дані про книжки та представлятиме їх у формі каталогу. Але поки що немає бачення, як вона функціонуватиме. Крім того, не помітно рухів Інституту в напрямку лобіювання інтересів видавців на законодавчому рівні. Я давно не бачу заходів від держави, спрямованих на пропаганду читання. А ще сумно, що програма «Українська книга», якою раніше опікувалося Держкомтелерадіо і яка нині перейшла до «Інституту книги», цього року не працювала. Міністерство культури реалізувало власну програму-конкурс на видання книжок державним коштом, але у видавців до неї дуже багато претензій. Інших програм, здається, не з’явилося.

До речі, прокоментуйте ситуацію, пов’язану із поповненням бібліотечних фондів.

На тлі сказаного вище важливим залишається питання поповнення фондів бібліотек. Зараз держава виділяє менш як 1 % від необхідних обсягів. Із такими темпами фонди оновлюватимуться впродовж 400–500 років. Крім того немає процедури закупівлі книжок, яка задовольняла б і видавництва, і бібліотеки, і управлінців. Скарги, про які я вже казав, щодо закупівлі книжок Мінкультури — яскравий тому приклад. Сьогодні бібліотеки функціонують винятково за кошти, що виділяються з місцевих бюджетів, а їх вистачає лише на покриття комунальних послуг та зарплатню працівникам. Хоча, з іншого боку, я особисто знаю бібліотеки, які дуже активно працюють із видавництвами, міжнародними фондами та регулярно отримують книжки в подарунок і кошти на закупівлю нових видань у межах грантових програм. І ще я вважаю, що одним із джерел фінансування бібліотек можуть бути спонсорські та меценатські кошти. Народні депутати й депутати місцевих рад, із якими я нещодавно зустрічався, вже підтримали ідею співпраці з бібліотеками та працюватимуть над її реалізацією.

Видавництво «Ранок» у 2017 році видало книгу фінського педагога Пасі Салберга «Фінські уроки 2.0». Розкажіть про цей проект, будь ласка.

«Фінські уроки» вперше ми презентували на «Форумі видавців» у Львові. До речі, ця книга здійснила революцію в міжнародній освіті. «Фінські уроки» було перекладено сорока мовами світу. Цікаво, що міністр освіти України Лілія Гриневич радила її читати в рамках флешмобу «Читаємо українською», про що написала на своїй сторінці у Фейсбук. Було несподівано приємно! Загалом це дуже корисне видання, адресоване шкільним адміністраторам та педагогам, які мають бажання змінити методику викладання відповідно до сучасних умов. А ці умови дуже швидко змінюються. Уявіть собі, першокласники, що цього року сіли за парти, вийдуть на роботу за 10–15 років. За цей період багато зміниться, деякі професії, що існують зараз, узагалі зникнуть. Сучасний світ потребує мобільної системи освіти, а відповіді, як до неї прийти, є в книзі Пасі Салберга. Весь цивілізований світ вкладає в освіту приблизно 6–7 % ВВП. Це більше, ніж державні інвестиції в оборонну систему. Україна за бюджетною програмою на наступний рік теж заклала такі цифри. Але важливим є те, наскільки ефективно ці кошти використовуватимуться. Крім того, я вважаю, що в першу чергу Україна має опікуватися середньою освітянською ланкою, бо вона базова.

А які питання, на вашу думку, має вирішувати система загальної середньої освіти?

Ви знаєте, що рівень освіти будь-якої країни завжди відповідає рівню її економіки. І навпаки. Тому в країнах із розвинутою економікою сьогодні ставлять і вирішують інші освітні завдання, ніж в Україні. Наприклад, освітяни Великої Британії усвідомлюють, що сьогодні до школи йдуть діти, які вийдуть на пенсію у 2075 році. Яким буде тоді світ? Чого і як треба навчати дитину, щоб вона могла бути корисною впродовж усього активного соціального життя? Важко спрогнозувати майбутнє, але можна чітко сказати, що найбільш затребуваним буде вміння вирішувати складні завдання (Complex Problem Solving). Ця компетенція посідає перше місце й сьогодні, але вчені прогнозують, що через 10 років потреба в спеціалістах, спроможних такі завдання вирішувати, зросте вдвічі. Навички відбору та осмислення інформації стають запорукою успіху або провалу як окремого фахівця, так і компанії. Крім того, зросте потреба в креативних спеціалістах, які можуть приймати нестандартні рішення. Сьогодні в найкращих школах Великої Британії вчать учнів робити… помилки. Яким буде результат, якщо зробити все правильно, вже відомо. Але що вийде, коли порушити правила, вийти за межі відомого? У таких школах вчать не боятися помилки, бо шлях до будь-якого відкриття лежить через сумніви в правильності своїх знань, намагання перевірити їх помилкою.

А що ви скажете про сучасних та майбутніх учителів?

Сьогодні вже неможливо бути вчителем у тому розумінні, у якому це слово вживали 20 років тому. Учитель перестав бути джерелом інформації. Учителів треба замінювати «освітніми технологами», завданням яких є не надати інформацію, а налагодити процес навчання кожної дитини. Такі технологи повинні вміти оцінювати когнітивні можливості дітей, добирати методи навчання для кожної дитини. І практики (наприклад, розвиток критичного мислення), і методики у світі вже існують, і за ними майбутнє. Чи може виховувати креативних учнів наляканий учитель? Чому наляканий? Тому, що його контролюють на кожному кроці, численні звіти забирають час, який учитель повинен віддавати дітям, а віддає чиновникам від освіти.

Як відомо, з початком нового навчального року вступила в дію Реформа середньої школи, заявлена Міносвіти як дуже прогресивна ініціатива. Вона викликала дискусію серед педагогів. Чи можете ви прокоментувати цю подію?

Насправді я дуже радий, що цього року ВР нарешті ухвалила Закон про освіту, який надає шкільним адміністраторам та вчителям багато можливостей і свободи. Скасовуються атестація шкіл та інспекції районних відділів освіти. Хто проходив такі перевірки, той зрозуміє. Об’їзди шкіл перед першим вересня закінчилися. Крім того вчителю гарантовано свободу творчості та невтручання в навчальний процес. Можна навчати дітей навіть за власними програмами та методиками. Є пряма заборона педагогам брати участь у політичних заходах. У законі прописана можливість для вчителя самостійно вибирати, як і де підвищувати кваліфікацію. Можна вчитися там, де цікаво та корисно. Години навчання будуть зараховані до робочого часу. Навіть річна творча відпустка гарантована вчителю. Це дуже круто насправді. А ті, хто почав негативні дискусії, просто не бажають рухатися вперед... Я думаю.

У зв’язку з реформою середньоосвітньої школи, яким ви особисто бачите розвиток ринку навчальної літератури в Україні? Яким він буде вже наступного року?

Зараз діти навчаються за технологіями навіть не XX, а XIX століття. Школи XXI століття мають бути інакшими. Погляньмо, як відбувається навчальний процес у більшості наших шкіл. Дошка, крейда, вчитель пише, учні слухають його неуважно. Вони навіть не можуть дискутувати під час уроків, не можуть вибрати предмети, які їх більше цікавлять. До речі, крім усього іншого треба працювати й з батьками, змінювати їхній світогляд. Мені відомий приклад, коли вчителька середньої школи на уроці математики працювала з дітьми на свіжому повітрі. Вони вивчали арифметику, складаючи листочки та камінці. Водночас, контактуючи з довкіллям, діти навчалися досліджувати природні явища. А дехто з батьків на неї скаржився… Насправді є багато педагогів, яким подобаються інновації. Я особисто, як людина прогресивна, не розумію, чому люди сахаються змін. Хочу зазначити, що видавництво «Ранок» сьогодні працює як волонтер в освіті. Ми надіслали в 100 пілотних шкіл, які задіяні в першому етапі впровадження Реформи, безкоштовні експериментальні підручники та посібники й чекаємо на зворотній зв’язок, щоб зробити наші книжки ще кращими. Нам цікаво, як діти та педагоги сприйматимуть нову форму подання матеріалів, нові інтегровані та інтерактивні підручники. Впевнений, що підручники мають змінюватися. Але тут іще багато проблем, пов’язаних із санітарними нормами та шкільними програмами, які обмежують використання багатьох технологій. На мій погляд, у підручниках має бути представлено багато практичних завдань, які передбачають розрахунок складних відсотків, наприклад банківських депозитів із перспективою отримання умовного прибутку.

Я знаю, що «Ранок» та ви безпосередньо опікуєтесь екологічними програмами. Розкажіть про це.

О! Коли я дізнався про те, що майже 7 % України вкрито смітниками, то був настільки вражений, що вирішив зайнятися впровадження міні-екопрограм. Розпочав з нашого видавництва. Наприклад, у Швеції майже 95 % сміття переробляють, сміття для переробки навіть закуповують з кордоном. Мені б дуже хотілося, щоб ми всі прийшли до роздільного збору сміття. Це ми доволі давно робимо нашою командою, відокремлюємо органіку від синтетичних матеріалів та шукаємо шляхи для переробки. Ми маємо дбати про майбутнє наших дітей, учити їх екологічно ставитися до довкілля. Мені дуже приємно, що в Українській академії лідерства вже стоять роздільні контейнери.

Вікторе Володимировичу, назвіть, будь ласка, ТОП-5 найуспішніших проектів ваших та видавництва «Ранок» у 2017 році.

Залюбки! Це:

1. Випущені цього року шкільні підручники європейського формату в м’яких обкладинках, що набагато легші за підручники в палітурках, дешевші за виробництвом та екологічніші.

2. Книжка про ведмедика Паддінгтона англійського письменника Майкла Бонда. Діти від неї в захваті. Коли понад 50 років тому Бонд написав свою першу книгу про ведмежатко Паддінгтона, він навіть гадки не мав, що пригодами його героя захоплюватимуться діти в усьому світі, книжки видаватимуть багатомільйонними накладами, а його самого вважатимуть класиком світової дитячої літератури. Згодом історії про ведмежа Паддінгтона були перекладені 31 мовою, а тепер він нарешті заговорив українською!

3. Українська академія лідерства. Це програма особистісного та суспільного розвитку, основним елементом якої є 10-місячний інформаційний курс для випускників середніх шкіл, що базується на основі цінностей та виховання лідерських якостей і навичок. Я входжу до опікунської ради і є одним зі співзасновників і керівників Академії. Вона функціонує з 2015 року за сприяння інвестиційного фонду Western NIS Enterprise Fund, діє за підтримки Адміністрації Президента, Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти, Міністерства освіти і науки України та партнерів на локальному рівні. Але цього року нам вдалося відкрити ще декілька філій в Україні.

4. Вихід у світ революційного видання Пасі Салберга «Фінські уроки».

5. Кілька днів тому закінчився дитячий книжковий фестиваль «КнигоПодорож» від видавництва «Ранок», у якому взяли участь більш як 11 тисяч дорослих і дітей з усієї України. Це було триденне свято, наповнене майстер-класами, зустрічами з авторами і читанням.

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

poster
Підписатись на щоденну email-розсилку
матеріалів розділу Life
Залишайтесь в курсі подій з життя зірок, нових рецептів, краси та моди
Щосереди
Показати ще новини
Радіо НВ
X