Як фінансують українське кіно і як забороняють російське. Інтерв'ю з головою Держкіно Пилипом Іллєнком

15 квітня 2018, 20:40

Голова Держкіно Пилип Іллєнко в авторській передачі Олексія Тарасова Скажені пси на радіо НВ.

Буквально протягом останніх кількох років ми бачимо велику кількість нових українських фільмів, які стають рекордсменами прокату, вони заробляють дуже велику касу, збирають велику кількість глядачів, конкурують з голлівудським продуктом.

Відео дня

Щодо конкуренції з Голівудом, на жаль, поки що це відбувається тільки на локальному українському ринку, але великий плюс, що вже є дуже добрі показники з цього приводу.

Я б хотів, щоб наші слухачі і читачі зрозуміли, як влаштована робота Держкіно в плані того, які фільми отримують фінансування і тому у мене кілька запитань, які можуть здатися банальними, але я б хотів, щоб ви відповіли. Тобто, я правильно розумію, те, який фільм отримає фінансування, держпідтримку, вирішує певна комісія?

Так, саме так. При Держкіно є комісія, яка оцінює конкурс кінопроектів. Це відбувається максимально відкрито, його навіть можна подивитися онлайн, а можна прийти і бути присутнім, це абсолютно вільна історія.

Тобто, будь-який охочий може прийти просто з вулиці?

Якщо фізично буде вільне місце, як правило, в залі їх вранці займають і учасники, групи підтримки, і журналісти, але теоретично, якщо є вільне місце, то немає жодних проблем, немає жодної перевірки документів тощо.

І дрес-коду немає?

У межах суспільної моралі.

Зрозуміло, добре, в купальниках не можна. Скажіть, а сам голова Держкіно які повноваження має? Я маю на увазі таке наївне дитяче запитання: голова Держкіно може сказати: "Я хочу, щоб ось цей фільм отримав фінансування"?

Ні. Єдине, що я можу зробити, коли присутній на пітчингу, розповісти членам комісії якусь інформацію, яку вважаю за потрібне, про того чи іншого учасника, але, як правило, це все і так загальновідомі факти і моя участь в ухваленні рішення відсутня, я тільки організовую як голова Держкіно логістику процесу. Результати, формування програми виробництва здійснює теж не Держкіно, це здійснює Міністерство культури на засіданні своєї колегії. Саме вони формують програму виробництва, а в подальшому це буде робити знову рада з питань кінематографії.

Фінансування вже затвердили, але чи затвердили точну суму, якою Держкіно зможе розпоряджатися? Є якийсь прогноз?

Це не прогноз, це точна цифра - понад 505 млн грн, з них безпосередньо на виробництво фільмів піде 480 мільйонів. Решта - це фінансування центру Олександра Довженка, Спілки кінематографістів. Також це гранти Президента молодим діячам у галузі мистецтва і також 20 млн грн на проведення заходів щодо просування та популяризації українського кінематографа як в Україні, так і за кордоном.

Що ви думаєте про заборони на деякі російські фільми? Якщо ми дійсно забороняємо ті фільми, в яких беруть участь актори або режисери з антиукраїнською позицією. Це дійсно працює і який ефект ми від цього отримуємо?

Це гарне запитання, дійсно є багато різних точок зору на це. Ні у кого не викликає зараз дискусій питання про необхідність заборони фільмів, які містять пропаганду. Питання про участь осіб актуально і для мене, в першу чергу, відповідь на це запитання лежить у прямій цитаті, спробую зараз по пам'яті згадати, актора, фільми якого заборонило Держкіно одними з перших - Івана Охлобистіна, який приїхав до Донецька і фотографуючись з Мотороллою заявив: «Я приїжджаю сюди, тому що я публічна особа, тому що мене знають усі і таким чином я даю вам свою публічну підтримку і буду використовувати свою публічність для вашої підтримки». А його публічність залежить від його присутності в українському ефірі. А оскільки він був учасником кількох дуже рейтингових серіалів, які на той момент йшли щовечора на одному з провідних каналів, очевидно, що він це все робив абсолютно свідомо. І в такому випадку дійсно, мені здається, рішення про те, що потрібно заборонити - правильне.

Тому на сьогодні законодавство робить виняток для фільмів, створених до 1991 року. Ми ж узагалі не маємо такого права заборонити або дозволити. Ми або даємо прокатне посвідчення, або не даємо. Без прокатки не можна показувати по телебаченню і в кінотеатрах. В інтернеті, наприклад, можна дивитися все.

Зараз дуже багато кінематографістів, коли дивляться на плани Кабміну щодо фінансування кіно, їх лякає формулювання "патріотичне кіно". Займатися ним, якщо я не помиляюся, буде Міністерство культури, там окрема, якщо я теж не плутаю, сума в 500 мільйонів гривень.

Так, за цією бюджетною програмою передбачено для Міністерства культури як головного і безпосереднього розпорядника цих коштів рівно 500 мільйонів гривень.

Я знаю, що вам неодноразово ставили це запитання і є кілька ваших цитат про те, що патріотизм - це більшою мірою моральна категорія, а не юридична категорія і що, наприклад, фільм Марисі Нікітюк, який потрапив до Берліна в одну з конкурсних програм Берлінського кінофестивалю - це теж патріотичне кіно, хоча воно не говорить про якісь питомо українські цінності або не описує війну.

Воно якраз говорить. Саме тому, що патріотизм не має визначення з погляду юридичного або мистецтвознавчого, це етична, моральна категорія, кожна людина по-різному може вкладати певний обсяг речей у це поняття. Тут неможливо провести чітку лінію, я знімаю патріотичне кіно, а ви - не патріотичне або навпаки. Я глибоко переконаний, що всі фільми, які профінансував Держкіно, принаймні за моєї каденції, вони всі патріотичні, тому що це національне українське кіно, яке формує український культурний простір і український культурний контекст. Саме український культурний простір є основою формування національної самоідентифікації, формування сучасної української нації, що б ми не вкладали в поняття нація. Ми можемо і щодо цього питання мати різні бачення, але, думаю, абсолютно всі погодяться, що саме культурний контекст є одним з головних, однією з основ будь-якої нації і українське кіно, незалежно від того, воно за темою стосується, наприклад, війни, або воно стосується якихось важливих історичних подій, або персон, або воно просто є якоюсь комедією, яка запропонує певний архетип, сформує певний мем, жарт, який ми почнемо цитувати, ось відштовхуючись від цього я переконаний, що будь-яке національне кіно є патріотичним апріорі і це навіть не потребує доказів, це для мене аксіоматично.

Я тоді поставлю ще одне некоректне запитання: виходить, що якщо є 505 мільйонів гривень, які виділені Держкіно і 500 мільйонів, які виділені Міністерству культури, українському глядачеві пропонують таку схему: ось ви дивитеся на 505 мільйонів якихось фільмів українського виробництва і ще на 500 мільйонів патріотичних українських фільмів. Звучить дуже дивно.

Як я вже сказав, очевидно, що і ті, і ті фільми будуть патріотичними, тим більше, що Держкіно профінансувало такі фільми як Кіборги і Червоний, і на історичні теми і на теми сучасної московсько-української війни, тому я думаю, що це умовний поділ. Своє особисте бачення патріотизму в кіно я висловив, а далі все буде залежати від процедури, від того як це все буде відбуватися. У другій половині року нам вдасться провести новий конкурсний відбір, але тут виникає питання такого порядку, що, очевидно, переможці цього конкурсного відбору зможуть отримати фінансування вже наступного року, бо на цей рік гроші, які у нас є, вже розподілені і навіть існує певний дефіцит.

Ох, думаю, зараз, усім продюсерам, режисерам, кінематографістам було боляче це дізнатися.

Ми боремося і шукаємо шляхи зменшення цього дефіциту, консультуємося з міністром культури. На ті фільми, за якими вже укладено контракти, дефіциту немає, це щоб трохи заспокоїти всіх.

Ви з кінематографічної родини, ваш батько - чудовий режисер Юрій Іллєнко, його фільми "Білий птах з чорною ознакою", "Молитва за гетьмана Мазепу". Двоє дядьків, один - Михайло, як і раніше, займається кіно, він зняв фільм "Той, хто пройшов крізь вогонь". І ось цікавий факт: водночас ви закінчили Інститут міжнародних відносин і якщо я нічого не плутаю, у вас, зокрема юридична освіта. Чому не в кіно? Ви не вірили в те, що там є перспективи в той момент, коли були студентом чи з якої причини?

Абсолютно правильно. Найімовірніше, саме це. Я багато думав про те, щоб вибрати кінематограф як професію з самого початку, але у 1994 році, коли я вступав до університету, стан, в якому опинився український кінематограф навіть станом не можна було назвати, це був повний колапс. Повний колапс був узагалі в принципі в житті нашої країни, але в кіно все було набагато гірше, ніж у середньому по лікарні. Для мене було абсолютно очевидно, що я просто ризикую залишитися на довгі роки безробітним і віри в світле майбутнє українського кіно в той момент у мене не було. Можливо, ті люди, які вступали в той самий рік (а в той самий рік, до речі, мій батько набирав режисерську майстерню у Карпенка-Карого), можливо, вони не були занурені в ситуацію і у них були інші уявлення про стан розвитку, більш ідеалістичні. У мене, мабуть, не вистачило любові до мистецтва, я все-таки думав про своє майбутнє, тому я вибрав Інститут міжнародних відносин, міжнародне право, про що я не пошкодував потім. Але вже у професійній юридичній практиці дуже швидко виявилося, що сферою моїх професійних інтересів є питання, пов'язані з інтелектуальною власністю, з авторським правом у галузі кіно, телебачення і телекомунікацій. Тобто, все це разом, це зараз дуже пов'язані речі і так потроху це мене повернуло назад у кінематограф. До речі, більшість продюсерів, які зараз досить успішні, у минулому юристи.

А як ваші родичі, ваші друзі переживали цей період занепаду українського кіно? Тому що дійсно ваш батько, чудовий режисер Юрій Іллєнко не дожив до моменту ренесансу, який ми спостерігаємо сьогодні.

На жаль, так. Цей період тотального безробіття і безперспективності, відсутності його самореалізації в головній справі його життя, коли він перебував на піку творчої форми після двох призів у Каннах за фільм "Лебедине озеро. Зона", він фактично 11 років не з'являється на знімальному майданчику. Потім "Молитва за гетьмана Мазепу", після якої відбувається грандіозний скандал, пов'язаний з мистецтвом, пов'язаний з політикою, з ідеологією і це дуже серйозно вплинуло зокрема на його здоров'я.

Я думаю, що Юрій Іллєнко був би дуже радий, якби він знав, що зараз відбувається в українському кіно.

Я в цьому впевнений

Авторська програма Олексія Тарасова Скажені пси виходить в ефірі радіо НВ щосереди о 21:00 - 22:00

Фото: facebook.com/philip.illienko

Читайте також: Коли ми вирішили будувати кіностудію на Троєщині, нам сказали, що ми хворі. Сергій Созановський про успіх українського кіно і про проекти на сотні тисяч глядачів

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X