«У мені було 5 отворів від куль». Оперний співак Сергій Іванчук розповів, як вижив після обстрілу під час евакуації людей з Харкова

Сергій Іванчук (Фото:Ivanchuk Sergey/Facebook)
Оперний співак Сергій Іванчук — один із тих українців, хто після після 24 лютого активно волонтерив. Спершу він розвозив гуманітарну допомогу, а потім почав евакуювати людей на власному авто. Одна з поїздок ледь не коштувала йому життя.
Війна Росії проти України — головні події 3 червня
З початку повномасштабної війни 29-річний співак з Полтави займався тим, що розвозив гуманітарну допомогу людям, а потім почав евакуювати їх з Харківщини, Охтирки та інших населених пунктів, які зазнавали обстрілів зі сторони Росії. Про це він розповів виданню Радіо Свобода.
«Все, що у мене було, це машина. Я не вмів воювати, стріляти, я не військовий, а оперний співак. Людей евакуювали з вокзалу у Харкові, але туди доїхати вони не могли. Таксисти брали по 3−5 тисяч, щоб просто довезти до вокзалу з якогось району Харкова.
У людей не було грошей. Банкомати не працювали. А вибратись якось треба було. Я їздив саме в такі гарячі райони і з кожним разом я заїжджав усе далі до кордону, де вже Росія захоплювала територію. Забирав людей і наступного дня чи через день в їхній будинок влітала ракета. Я усвідомлював, що роблю. Розумів, наскільки ризикую, але не міг цього не робити", — поділився Іванчук.

Під час однієї з поїздок, 10 березня, його автомобіль потрапив під обстріл ворожої ДРГ. У автомобіль влучило 30 куль, п’ять з яких потрапили у Іванчука — він був за кермом. Інші пасажири, у тому числі евакуйовані домашні тварини, не постраждали. Йому вдалося довезти людей до українського блокпоста, після чого він знепритомнів.
«Я допомагав виїхати медичній клініці з реабілітації спини з Харкова. Взяв великий причеп, який був наповнений медичним обладнанням і це стало для нас під час обстрілів «бронежилетом». Було вже темно, комендантська година. Почався обстріл, одразу автоматна черга, я звернув до гаражів і вони могли лише ззаду обстрілювати. Всі речі в причепі були діряві. Я розумів, що треба доїхати до українського блокпоста.
Коли виїжджав із гаражів, у мене влетіло. Відчував усі кулі: дві потрапили у ноги, одна в спину, легені, печінку. Бачив момент, коли мені відстрілило пальці. Це дуже страшно, коли бачиш, що у тебе щось відривається на очах. У мене в голові було одне — довезти людей до блокпоста. Зупинився там і відключився. Лише встиг сказати, що куля потрапила у спину. В машині була медичка Вікторія і вона встигла мені рукою закрити дірку в спині. Бо буквально п’ять вдихів -видихів і я міг померти, вона мене врятувала. Майже нічого не пам’ятаю, думав, що помер, із життям попрощався. Це було 100% відчуття смерті", — розповів співак.

Пораненого Іванчука відправили до харківської лікарні, де прооперували. 16 днів він перебував у реанімаційному відділенні. Лікарі зазначили, що те, що співак вижив з такими пораненнями — диво. Згодом рідні Іванчука перевезли його з Харкова до Полтави — за приватне авто швидкої допомоги довелося заплатити 10 тисяч гривень. Звідти його перевезли до Дніпра, де Сергія під свою протекцію взяли Лікарі без кордонів та власним коштом відвезли до Львова, де він перебуває зараз — проходить лікування.
«Половину мізинця на лівій руці ампутували, а я — лівша. Прооперували мені печінку, легені. Куля, яка потрапила мені в спину, влетіла кілька міліметрів від хребта. І це чудо. Кулі, які повлітали мені в ноги, не зачепили кісток і суглобів. А міг бути інвалідом. Ніхто в машині, окрім мене, взагалі не постраждав, навіть коти. Нас коробки врятували, які притримали багато куль, нас врятувало, що в якийсь момент ми всі пригнулись і в цей момент прилетіло багато куль, які мали голови всім пробити. У машині було більше 30 кульових отворів, у мені — 5. З людьми все добре — це реально це чудо», — каже Сергій. Його стан оцінюють як стан середньої тяжкості.

Сергій Іванчук навчався в Італії і збирався підписати контракт із одним з італійських театрів, але повернувся до України, оскільки планував перечекати тут карантин. Він зізнався, що спочатку шкодував про поверення, але після 24 лютого його думка з цього приводу змінилася: «Шкодував, що виїхав з Італії, але тільки до початку війни. Коли почалась війна зрозумів, чого я тут. Бо потрібно рятувати людей. Багато людей пишуть, щоб я повернувся до вокалу. Але на даний момент не дуже можу, бо мені пробило діафрагму і треба зачекати, поки все загоїться». Також він сподівається, що поранені пальці вдастся врятувати, адже окрім вокалу він професійно на фортепіано, бандурі, гітарі, а не лише співає в опері.

Нагадаємо, раніше ми розповідали історію жительки Маріуполя, яка понад два місяці провела у заблокованому місті. Дівчина розповіла, як їм вдалося евакуюватися та пережити напад чеченців.
- «Думали, що їдемо на розстріл». Автор фрази про «русский военный корабль» Роман Грибов розповів про російський полон та порятунок з нього
- Я народила дитину війни. Три українки діляться своїми історіями пологів
- «Я залишаюсь». Жителі Києва, які з початку війни залишилися в місті — історія Аманди Іроанья