Одяг як об'єкт архітектури. Федір Возіанов про свою виставку в Парижі в рамках проекту Путівник українського авангарду

5 жовтня 2018, 16:47

У Парижі розпочався Місяць українського авангарду, який триватиме до кінця жовтня. В рамках проекту відбудеться прем'єра фільму Дмитра Джулая Малевич. Український квадрат; презентація книги Казимир Малевич, київський період 1928-1930 видавництва Родовід; книги Ярослава Лешка Олександр Архипенко. Візія та спадкоємність.

Одна з головних подій - проект Федора Возіанова, натхненний роботами Малевича і Архипенко. Презентація, яку Возіанов представив в рамках проекту «Путівник українського авангарду» продовжує тему колекції Супрематизм 2.0. З початку жовтня проект Vozianov цілий місяць буде представлений в Парижі в якості основи українсько-французького проекту Ukrainian avant-garde: non-fashion guide.

Відео дня

Федоре, загальна рамка вашого бренду корелюється з архітектурними формами, з точними пропорціями, конструкціями.

Я б сказав, швидше, з дизайном середовища. Для мене одяг схожий на об’єкти, в тому числі й архітектурні, серед яких ми живемо.

Мій підхід до одягу, який я вважаю частиною мистецьких практик або дизайнерських, завжди конструктивний. Річ має приносити задоволення і виконувати головну функцію - бути одягом, як би авангардно вона не виглядала. Якщо мій концепт не втілився в одяг, який можна носити, значить, ми щось не додумали. Бо результатом будь-якого концепту повинен бути кінцевий продукт.

Ваша перша колекція за мотивами творів Казимира Малевича інспірована ззовні, чи не так?

Перша колекція за мотивами творів Малевича створена на замовлення мого друга Дмитра Антонюка, професора архітектури Національної художньої академії образотворчого мистецтва і архітектури. У 2009 році Дмитро зробив монумент Малевича, і для церемонії відкриття попросив зробити тематичну колекцію.

І вона була зовсім не супрематична. Фактично це були дві колекції в одній: спочатку виходили моделі в образах, схожих на історичні архетипи початку ХХ століття - революційний солдат, матрос, льотчик, медсестра, буржуа, і під час показу вони трансформувалися в актуальний урбаністичний одяг. Цікаво, що завершувала показ модель у білій українській юпці (народний верхній вкорочений одяг жінки) із вишитим чорним кольором першим рядком гімну «Ще не вмерла Україна». Я тоді ще не знав, що Малевич наприкінці життя повернувся до своєї української ідентичності, і для нього це було важливо. Інтуїтивно відчув, що цей образ має бути фінальним. А юпку я побачив на Андріївському узвозі, і вона мене вразила з точки зору конструкції - історичний костюм виглядав надзвичайно актуально. Ми зовсім трохи трансформували крій, і замість візерунку написали «Ще не вмерла Україна».

[Фото: facebook.com/teo.vozianov]

І першу юпку купили в Гонконзі на виставці дизайну люди, які не могли прочитати патріотічний напис?

Так, її купили викладачі університету дизайну з Південної Кореї, для них це був просто красивий декор. Я й хотів, щоб напис виглядав як декор, але якщо прочитати його, відкриється ще один сенс. Приємно, що і юпка, і сукні з цієї колекції продаються вже багато років - без усіляких знижок, по одній ціні, і попит не падає. І ми точно знаємо, що це не скінчиться навіть за мого життя, тому що ці лінії прошиті в нас на глибинному рівні.

Дизайнер зазвичай розробляє тему і йде далі, бо навколо стільки інших ідей для натхнення. Чому ви вдруге звернулися до Малевича?

Чорний квадрат повсякчас був на моєму дизайнерському бекграунді як подразник, до якого кортить повернутися. Я переконаний, що Малевич хотів, щоб чорний квадрат вийшов за рамки полотна - реально вийшов, не метафорично, а фізично. Тож коли через 100 років після показу «Чорного квадрату» ми зробили супрематичну колекцію, це й було продовженням і розвитком його ідеї - мистецтво спочатку переступило кордони, а потім розширило межі. І хто сказав, що мистецтво можна споживати, лише дивлячись на нього? Хто сказав, що людина не може стати частиною мистецтва?

У другій колекції ви використали три головні форми, знакові для Малевича - хрест, коло і квадрат?

Перша колекція була лише наближенням до Малевича, єдиний супрематичний елемент у ній – прапори із чорним і червоним квадратами, з якими виходили моделі в фіналі показу. Друга колекція, у 2011 році, була побудована на основі форми квадрата. А в колекції 2015 року до квадрату додалися коло і хрест. Спочатку я думав, що квадрат – цікава, поодинока самодостатня річ. З точки зору дизайнерського завдання я впорався з ним, та й потому. А коли я виконав такі самі завдання і з хрестом, і з колом, то зрозумів, що винайшов інший тип одягу. У традиційному одязі завжди є людське тіло. Сукня повсякчас конкурує з тілом, вона хоче бути довершеним тілом. І часто їй це вдається через довершені пропорції. А мій одяг співіснує з тілом як партнер. Він не хоче бути більшим і красивішим за тіло. І тоді на Ukrainian Fashion Week я зробив перформанс: повісив на щитах 13 великих картин із тканини, а потім знімав тканину і на моделі за допомогою трьох рухів перетворював її на куртку, пальто, сукню чи брюки. Це дало мені новий погляд на дизайн одягу.

Фото: facebook.com/teo.vozianov

Ви не вичерпали інтерес до абстрактного мистецтва?

Ця історія вийшла за межі Малевича і супрематизму, і спровокувала нові запитання. Це просто інший одяг чи не одяг взагалі, а мистецтво, яке з’явилося в наш час, і саме ось так його можна споживати? Коли ти не тільки дивишся, а можеш увійти у простір цього мистецтва, стати його частиною. І чому б тоді у майбутньому у музеях не поставити примірочні кабіни? Щоб людина ніби входила у простір картини. Це так, якби ми могли увійти в кімнату Ван Гога, наприклад, і там пожити якийсь час. Або якби попали під 9-й вал Айвазовського. Виходить зовсім інший спосіб контакту з мистецтвом - коли ти стаєш його частиною.

Минулого року ви зробили колекцію за мотивами творів Олександра Архипенка? Вас надихнув негативний простір?

Так, це колекція АРХІ - перші букви прізвища художника співзвучні слову «архітектура» і поняттю «архі» як найвищого ступеню ознаки. Цікавий експеримент із головним винаходом Архипенка - негативним простором, це ж просто дірки або нічого, а з їх допомогою ти можеш сконструювати неймовірно цікаві речі. Не має значення, якого року колекція, бо це концептуальні речі, які стосуються не конкретного сезону, не трендів, а одягу взагалі - яким він може бути, які прийоми можна використовувати при його конструюванні. Колекція Малевича – теж із цієї серії, тому ми й назвали проект «non-fashion», бо там немає моди - лише чистий дизайн. Це речі на межі арт-об’єкта і одягу. Закладена в них ідея дуже життєздатна і може трансформуватися до безкінечності. В цих речах я вирішував суто професійні завдання: як зробити одяг універсальним, який не має такого параметру як розмір, а в ідеалі не має й жорсткого фасону. Щоб все було настільки пластично, що як людина захоче, так ці речі і ляжуть, і щоб вони підходили зовсім різним людям. Ми робимо спідниці, сукні, в яких ви можете регулювати не лише розмір, а й наприклад, застібнути на будь-який бік - як на той, яким вважається чоловічим, так і на жіночий.

[Засновниця видавництва Родівід Лідія Лихач і Федір Возіанов. Фото: The Ukrainian Avant-Garde]

У чому секрет ваших конструкцій?

В крої. В технологічних рішеннях. Деякі речі ми патентуємо. У нас є зараз 2 патенти - на блискавку, яку ми використовуємо у круглих спідницях як спосіб адаптації до розміру, ніхто цього не робив досі. І в брюках вона трохи по-іншому вирішена. Сподіваюся, і «сукні Малевича» ми теж запатентуємо.

Концептуальні колекції ви робите в монохромних кольорах. Щоб не відволікатися від концепту?

У колекції, яку ми показуватимемо в Парижі, вперше експериментуємо з яскравими кольорами. Лише три предмети одягу залишаються монохромними. Я скористався цікавим прийомом, запозиченим з мистецтва –палімпсестом. Щоб зекономити на полотні, художникам часто доводилося замальовувати стару роботу і зверху малювати нову. А ми використовуємо палімпсест для нашого перформансу в Парижі: з однієї форми постане 8 картин, які перетворяться на 8 предметів одягу (сукні, спідниці, пальто) різних кольорів. Кожна річ включатиме в себе кілька різнокольорових тканин, з’єднаних між собою.

Що характерно, форма «картини» залежатиме від людського тіла, тому що усі лінії збігатимуться з необхідністю вдягати їх на тіло. Людина увійде в простір картини, а картина увійде в простір людини. Це і буде акт творення мистецтва просто на очах у публіки, нове мистецтво, не схоже на те, що було раніше.

Фото: The Ukrainian Avant-Garde

Ви не втомлюєтеся від постійного діалогу з художниками чи з його твором? Дизайнер в вас не вимагає необмеженої свободи?

Я працюю в кількох напрямках. Є лінія, пов’язана з мистецтвом, і є лінія чистого дизайну, в рамках якої я веду діалог з тими, хто буде це носити, з їх потребами.

Я чула, що ви хотіли ще попрацювати з творчістю Олександра Богомазова?

Мені загалом цікавить українське авангардне мистецтво. І Богомазов зокрема. У Богомазова-теоретика є цікава схема: об’єкт як коло і буква «О», хрест як художник і буква «Х», і квадрат як позначення арт-об’єкта, який художник створив після того, як подивився на об’єкт. У Богомазова є багато ідей, які, впевнений, наштовхнуть на цікавий дизайн.

2010 року на виставці White у Мілані італійський Vogue відзначив вас як одного 8 найперспективніших дизайнерів світу. В той період ви дуже активно брали участь у міжнародних проектах, зараз менше. Чому?

Так трапилося, що три роки - з кінця 2012 до 2015-го - марка Vozianov існувала окремо від мене. У 2016 році я повернув собі марку, і це зовсім нова історія, знову схожа на стартап. Це був корисний досвід, який дав можливість, вийшовши за межі системи, подивитися іншими очима на fashion індустрію. Зважити, що ти робиш не так, як усі або так, як ніхто в світі не робить, до чого ти прагнеш у цій галузі, що для тебе важливо - участь у міжнародних виставках, успіх, продажі в магазинах чи більш глибинні речі. Я впевнився в своєму шляху і готовий ним іти, навіть якщо не буде комерційного успіху, бо ніхто інший цього не зробить. Як на мене, такий підхід дуже важливий для всієї індустрії, і він здатний її міняти.

Інтерв'ю: Валентина Клименко

Читайте також: Мода не може без припливу свіжої крові. Ірина Данилевська про Ukrainian Fashion Week та молодих дизайнерів

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X