«Моя мрія — вчитися далі». Як докторка філософії Лора Клімчик у 60 років стала волонтеркою онкоцентру

2 жовтня 2021, 09:01
Лора Клімчик, 61 рік (Фото:Сергій Сараханов)

Лора Клімчик, 61 рік (Фото:Сергій Сараханов)

НВ спільно з Фондом Життєлюб і брендом Zhernov Artifactory в межах проєкту Ніколи не пізно публікує історію докторки філософії Лори Клімчик, яка у 61-річному віці стала волонтеркою в онкоцентрі.

Це — друга з 11 розповідей, приурочених до Міжнародного дня людей похилого віку, про людей-життєлюбів віком 60 років і старше. Вони передали в майстерню Сергія Жернова артефакти, з якими пов’язані особливі моменти їхнього життя, а фотограф Сергій Сараханов провів для них фотосесію.

Відео дня

Л ора переважно розповідає про те життя, яким живе зараз, про волонтерську роботу, про п’ять онуків, про час, який проводить в онкодиспансері з дітьми: «Я дуже люблю вишивати, і одного разу зв’язала 86 пар шкарпеток. Розмірковувала, куди прилаштувати, щось онуки забрали в школу, там збирали посилки для хлопців в АТО, а щось залишилося, то я вирішила віддати в онкоклініку, — розповідає Лора, — шкарпетки, звісно, не прийняли, але завдяки цій історії я познайомилася з фондом Таблеточки і стала їх волонтером».

Сергій Сараханов
Фото: Сергій Сараханов

Наступного тижня Лора закінчує курси лікарняного клоуна, і попереду її чекає перший клоунський дебют. Тепер вона — та людина, яка вестиме дитину на операцію. Каже, що це дуже відповідально, і компанія хороша, і вона ніяк не могла пропустити таку можливість: «До цього я просто проводила час з дітьми, які перебувають у лікарні місяцями: ліпила, шила з ними, займалася українською і математикою. А тепер матиму змогу робити і те й інше».

Лора залюбки розповідає про кожну дитину, з якою познайомилася в онкоцентрі. Часом ледь стримує сльози. На питання, чи хоче повернутися до школи, категорично відповідає «ні». Каже, що школа в її житті була вже давно, зараз у неї на це бракує і сил, і терпіння. Розповідаючи про своє минуле, згадує, як поєднувала школу з журналістикою, писала дисертацію, народжувала по ходу дітей. «Трохи було почуття провини, що мама весь час зайнята, але що ж поробиш, якщо я така активна по життю».

Розповідаючи про мрії, Лора знизує плечима: «Живу сьогоденням, але завдяки моїй новій роботі у мене виникла необхідність в певних навичках. Наприклад, я б хотіла грати на якомусь музичному інструменті. Уявіть, як добре було б лікарняному клоуну на чомусь грати. Хочу навчитися малювати. Я б могла навчати цьому дітей. Ще відчуваю велику прогалину в комп’ютерних іграх, адже я сама в них не граю, тому постійно телефоную доньці, розпитую її, у що зараз грають діти, що їм цікаво, яку музику слухають. Ось такі у мене зараз мрії — вчитися далі».

На Лорі прикраса, створена Сергієм Жерновим з фрагмента давньої люстри радянських часів. Відбитки зірочок з кришталю повторюються на ланцюжку, розповідаючи історію з минулого.

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

poster
Підписатись на щоденну email-розсилку
матеріалів розділу Life
Залишайтесь в курсі подій з життя зірок, нових рецептів, краси та моди
Щосереди
Показати ще новини
Радіо НВ
X