Не граю в кіно, бо ні з ким не бухав. Олег Скрипка про долю Країни мрій, Євробачення, музику в політиці і вино

28 січня 2019, 21:36

Український рок-музикант, засновник фестивалю Країна мрій Олег Скрипка випустив свіжий кліп Лазня – ВВ, а також серйозно зацікавився становленням культури споживання українського вина.

Про тренд на український фольклор після 2014 року, роль держави в розвитку культури, Євробачення і спінери, дітей, що люблять пограти на фортепіано зранку і заважають спати, і про нове захоплення – розвиток українського виноробства Олег Скрипка поговорив у програмі Напіввечір з Михайлом Шамановим та Євгенією Гончарук на Радіо НВ.

Відео дня

Про фестиваль Країну мрій і тренд на фольклор

Перший фестиваль Країна мрій пройшов у 2003 році. З фестивалем відбулася приблизно така ж історія, як із гуртом ВВ – ми започаткували новий фольклорний рух, і зараз бачимо, як він в Україні процвітає, бо після 2014 року в Україні фольклор у сучасних піснях став трендом, зараз вже дуже багато цікавого роблять в цьому напрямку, хоч і не все воно якісне. Коли ж ми починали, то і в ВВ, і в Країни мрій не було конкуренції. Фольк був екзотикою. Зараз же люди відкрили для себе свою історію, любов до своєї пісні, культури. Я звик працювати за відсутності конкуренції. Тепер треба або звикати працювати в умовах конкуренції, або прокладати нову лижню. Мені здається, що це вже стало моєю місією. А фестиваль у тому вигляді, в якому він був започаткований уже, нажаль, не існує, через велику конкуренцію та нестачу коштів.

@facebook
Фото: @facebook

Про вплив на суспільство

Якщо обирати напрямки культури, то найкращий мистецький вплив на суспільство справляє, безумовно, кіно. Акцент, зроблений державою на кіно сьогодні абсолютно правильний. Інше питання – якість того кіно ще поза критикою. І, безумовно, ми, музиканти, ревнуємо, бо до музики поки що не дійшла черга.

Про кіно

Після Вечорів на хуторі біля Диканьки щось не багато пропонують. Мені здається, що у Україні, як власне і в моєму житті, все вирішується на рівні кумівства. В гарному розумінні. З одного боку це добре, бо в такому разі ти працюєш з людьми, яких знаєш. Я думаю, ті люди, які грають у кіно, просто якось зустрілися з режисером, попили непогано горілочки і «а давай ми знімемо фільм?!» Десь так воно і відбувається. А я людина не дуже тусовочна і не потрапляю, мабуть, в кіно, тому що не побухав із кимось. Я дуже хочу знятися у великому кіно, але, може, треба дійсно почекати, щоби це велике українське кіно з'явилося.

@facebook
Фото: @facebook

Про становище української музики

Зараз квоти животворящі зробили свою позитивну справу для української музики. З'явилося багато різних цікавих україномовних творів. Ефіри не гумові: раніше вони були забиті російськомовним продуктом і україномовному було важко пробитися, а тим артистам, яким це вдавалося, конкуренції не було. Ми співали українською, зокрема, і в російських ефірах. Це було нашою фішкою, ми дуже оригінально виглядали. А тепер різного україномовного матеріалу дуже багато, і треба боротися за місця під сонцем.

Наскільки я розумію, музичні редактори все одно опираються на думку суспільства. Тут якесь замкнуте коло: люди, що слухають, те й обирають, а ті, хто пропонують, думають, що люди хочуть оце слухати. У суспільстві ж заборонені наркотики і порнографія. Якщо провести метафору, то серед пісень також є порнографія і наркотики і вони не заборонені. Чи ще одна метафора: в супермаркеті не пропонують шкідливі продукти, а в музиці – пропонують. А те, що музика більше впливає на людей, ніж продукти харчування, забувають. Але якщо хімічний склад ми можемо дослідити і сказати: оця хімічна речовина шкідлива, і ми її забороняємо, то виявити шкідливість музичного продукту дуже важко, тому воно так і залишається.

Проблема лубка була всі віки. Завжди. Але людство якимсь чином перетравлює лубок, і в історії залишається найкраща музика.

@facebook
Фото: @facebook

Про Євробачення

По молодості я, коли тільки Євробачення стало в нашій країні таким мегапопулярним, порахував, що за бюджет проведення одного Євробачення міг би 100 років робити Країну мрій. 100 років!

Спочатку я намагався критикувати українців: «Що вас цікавить?!» Але ідуть роки, а істерика на ім’я Євробачення в Україні продовжується. І це рівень України, на жаль. І артисти Євробачення знайшли свій ринок в Україні. Тому чекаємо кращих часів, коли українці виростуть вище рівня Євробачення, чи відбудуться якісь мегаподії в Україні, альтернативні Євробаченню, бо з погляду маркетингу Євробачення зроблено правильно.

Сподіваюся, з Євробаченням відбудеться те, що відбулося зі спінерами. Якщо у вас є діти, ви мене зрозумієте. Євробачення – це такий собі мистецький спінер. У мене вдома багато спінерів, бо у мене багато дітей. Чому вони цікаві дітям – досі для мене загадка, і чому вони так швидко набридли – для мене теж загадка. Сподіваюсь, це станеться і з Євробаченням.

Про музику в політиці

Мені здається, що політтехнологи стали говорити своїм кандидатам, з якими вони працюють, що малоефективно використовувати під час виборів музикантів. Бо українці наїлися. Пояснюю чому. Зараз концертів багато, нікого їми не здивуєш. Раніше ж рок-музика була як недооцінена валюта. Люди любили українську рок-музику, але вона була недосяжна. Ющенко виграв якраз на хвилі рок-концертів, на його підтримку було зіграно багато рок-концертів українських україномовних музикантів. На сьогодні українські україномовні музиканти - це вже не екзотика. Але може воно так і не спрацює, і я помиляюся.

Про роботу і відпочинок

Ми, українці, придумали собі довгі зимові свята. Святкуємо два Різдва, Новий рік, Старий Новий рік, Водохреща. Я вважаю, що це дуже добре, тим паче для мене як для артиста, чим більше свят, тим більше роботи. (Сміється.) Ми робимо впродовж року ще різні події, наприклад, дитячий благодійний бал французьке кабаре, бал бароко, Середньовічний бал.

Ми, артисти – люди дивні. Звичайні люди настільки втомлюються від роботи протягом року, що потім на корпоративах відриваються так, щоби було соромно дивитися колегам в очі… (Сміється.) А для артистів робота – це щастя. Коли ми їдемо на роботу, очі моїх колег світяться щастям, тому що наша робота – це суцільний корпоратив.

Дійсно з роботою нам пощастило. Мені теж вдається відпочивати, і дуже часто цей відпочинок теж пов'язаний із роботою. Коли є можливість, я беру родину з собою: вони приходять на концерти, а мій молодший син Устим іноді співає зі мною на сцені.

Про батьківські хитрощі

Діти встають рано, десь о шостій – пів на сьому, а о восьмій вони йдуть до школи. Дітей на відміну від дорослих вони встають бадьорими, енергії багато. Вдома в залі стоїть фортепіано. Я вибрав це місце, бо там гарна акустика. Ми іноді розважаємося, роблячі домашні концерти. Але ж я не думав, що діти будуть зранку грати на цьому фортепіано у той час, як я ще сплю. А Устим – ще й поспівати, бо ж зранку він уголосі, знову ж таки на відміну від мене. Зі свого досвіду я знаю: чим більше я співаю на сцені, тим менше співаю у побуті. І я став брати Устима частіше на сцену, щоби він співав для людей, співав по роботі… І менше вдома. І мій сон став кращим. (Сміється.)

Олег Скрипка із сином Устимом (Фото: @facebook)
Олег Скрипка із сином Устимом / Фото: @facebook

Про вино

Все, чим я займаюся – чи роблю фестивалі, чи музику, чи гастрономією, чи виноробством – це все о культура. Бо культура споживання алкогольних напоїв також є частиною нашої традиційної української культури. Якщо українці звикнуть і будуть пити власне українське вино, якісне, високоякісне, яким можна пишатися і пригощати гостей-іноземців, ми будемо себе поважати і це стане складовою розбудови нової України, про яку ми мріємо.

Ми можемо швидко наздогнати втрачені внаслідок сухого закону, принятого в Радянському союзі, позиції, але якщо традиційно не буде допомоги держави, то наздоганятимемо повільніше. Свіжий приклад державної програми – успіхи виноробних господарств Молдови і Грузії. Обидві країни потужно представлені на світових виставках вина. Але нам держава не заважає, і слава Богу.

@facebook
Фото: @facebook

Поступово українці починають споживати все більше вина, і я вважаю, це і є правильна боротьба з алкоголізмом: не вирубувати виноградники і забороняти споживання алкоголю. Ми вже знаємо, до чого призводить такі рішення на прикладі Радянського Союзу, Америки, Скандинавських країн. Коли Петро і Василь десь на селі, випивши гарне розе, будуть не видирати штахетини з паркану й битися, а вестимуть розмови про високе, здоров'ю це піде тільки в плюс.

Дивіться повне інтерв’ю:

Читайте також:
Всі подвиги і злочини робляться мовчки. Сергій Бабкін про альбом, українську мову і громадянську позицію
Актори випивають, тому що випивають теслі, або Пан недобрий. Михайло Єфремов про акторство, радянське мажорство і вік

Слідкуйте за найцікавішими новинами з розділу НВ STYLE в Facebook і Instagram

Редактор: Юлія Найденко

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X