«Для України розвиток науки є питанням самозбереження». Математикиня Олександра Антонюк про жінок-вчених та європейський досвід

15 травня 2021, 13:21
Вы также можете прочесть этот материал на русском языке

Як зараз почуваються жінки, які займаються наукою, чи існує в цій сфері гендерний дисбаланс і як прискорити рух України в Європу. Олександра Антонюк розповіла журналістці Мирославі Макаревич.

Сьогодні, 15 травня, в Україні відзначають професійне свято наукових працівників — День науки. Серед держав Європейського Союзу в Україні найвищий відсоток присутності жінок у науці - понад 40%. У STEM-галузях українок понад 34%. Українські дослідниці успішно працюють не лише в Україні, але й за кордоном. А ще вони керують й втілюють амбітні плани з інноваційного розвитку рідної країни, відхиляючи пропозиції працювати у більш комфортних умовах у високорозвинених країнах.

Відео дня

Що робити Україні, щоб стати по-справжньому багатою та незалежною? Відповіді на ці питання з математичною точністю знає доктор фізико-математичних наук, завзятий популяризатор науки серед молоді, заступниця директора з наукової роботи Інституту математики НАН України, заступниця директора з розвитку та інновацій Київського академічного університету (КАУ) та керівниця Інноваційного центру КАУ Олександра Антонюк.

Математикині в Україні

Напевно, я щаслива, бо поки не відчувала дискримінації за гендерною ознакою. Був один момент під час навчання в університеті, але він не вартий уваги. Нинішнє молоде покоління жінок-вчених, наприклад математикинь, дуже активне. За останні десятиліття їх стало набагато більше. Із 141 наукових співробітників нашого Інституту — 44 жінки, тобто понад 30%. І перед ними відчуваю відповідальність показати, що це можливо, щоб вони не боялися й не думали, що це щось надзвичайне, що чимось треба жертвувати.

Ще до пандемії наш інститут проводив масштабні всеукраїнські заходи, присвячені жінкам у математиці. Головна мета — популяризація математики серед дівчат, зменшення гендерного дисбалансу в цій сфері, надання можливості школяркам і студенткам встановити особисті контакти з успішними жінками-математиками. В Україні багато дівчат, які полюбляють математику, та студенток, які навчаються на математичних спеціальностях, однак відсоток дівчат, які продовжують навчання в аспірантурі, стають викладачами й науковицями, суттєво менший. Тож, переконані, що такі зустрічі у минулому та офлайн сьогодні були та будуть надихаючими для дівчат.

Створення науково-технологічного парку «Академ.Сіті»

Питання інноваційної діяльності мене турбує давно. Шанс України вибратися із злиднів — побудувати економіку знань. Для мене — це як математична задача, яка потребує розв’язання у заданих, досить складних «граничних умовах». Кінцева мета проєкту «Академ.Сіті» — змусити науку і бізнес, дві свободи, співпрацювати. Зрозуміло, вони скрізь у світі розмовляють різними мовами. І ми нашою невеликою командою докладаємо зусиль, аби вони знайшли спільну мову. Своїми ресурсами регулярно проводимо інноваційні дні, під час яких науковці мають можливість представити свої розробки, а бізнес вислухати, і, можливо, взяти до роботи.

Берлінський «Адлерсхоф» як джерело натхнення

А все розпочалося у 2016 році, коли у складі великої української делегації я як президент українського Гумбольдт клубу, взяла участь у конференції, в рамках якої нас познайомили з технологічним парком «Адлерсхоф» у Берліні. По суті, «Адлерсхоф» був створений на основі реформованої східнонімецької академії наук на початку 90-х й на сьогодні є одним із найуспішніших майданчиків для високих технологій у Німеччині та одним із найбільших медіацентрів Берліну. І тоді я зрозуміла, що це абсолютно наша ситуація, що й нам варто таке зробити. І почала займатися дипломатичною роботою (Усміхається.): шукати німецьких партнерів, вести переговори, шукати відповідні інструменти, бо це — великий інфраструктурний проєкт. Нас підтримало Федеральне міністерство освіти і науки Німеччини й процес було розпочато.

Олександра Антонюк (Фото: з власного архіву Олександри Антонюк)
Олександра Антонюк / Фото: з власного архіву Олександри Антонюк

Німецький досвід життя-роботи

Ми з першим чоловіком, який пішов у засвіти, навчалися в аспірантурі інституту математики. Й щоб не переказувати довгу історію, скажу так: розв’язання нетривіальної задачі в одному дослідженні відкрило нам з чоловіком наукову Німеччину. По приїзді до цієї європейської країни відразу на побутовому рівні пережила шок. В Україні тоді був суцільний дефіцит, не можна було знайти навіть зубної пасти. А там було абсолютно все. Ми жили й працювали у Білефельді, у Західній Німеччині. І коли роздивилася навколо, замислилася: невже ми настільки гірші? Вони все це змогли собі зробити, а ми не можемо?! Ми з перервами, з маленькою донькою, сукупно прожили у Німеччині близько чотирьох років. Нам було комфортно з німцями. Мені дуже близька їхня ментальність. Але я добре усвідомлювала: ніколи не зможеш бути німцем краще, ніж німець. Вони будували країну для себе. Я спостерігала за дуже багатьма нашими успішними колегами, які вирішили лишитися, й часто помічала смуток в очах… А я не хотіла відчувати таке саме. На мою думку, дуже важливо побудувати свій український дім затишним, процвітаючим і комфортним.

Українці мають підняти самооцінку

Впевнена, бо, переконалася: ми, українці, себе не дуже цінуємо. Часто-густо посипаємо голову попеплом, коли цього не треба робити. Які наші позитивні риси? Це прислів'я начебто про українця «моя хата скраю» — зовсім не відповідає дійсності. Для мене показовою стала Революція гідності: людей об'єднали зрозумілі європейські цінності й вразила спонтанна самоорганізація людей. Цього не було раніше. Це означає, що прийшов час для цього етапу. Українці можуть об'єднуватися й створювати щось нове разом. Можуть бути дуже креативними у частині творення держави.

Це правда, що Україна має рухатися набагато швидше, щоб наздогнати інші європейські країни. Встигнути за тими, хто вже попереду. Але в абсолютних величинах, ми насправді рухаємося дуже швидко. Але погано, коли чогось досягаємо, а потім здаємо наші напрацювання.

Уроки 2020 року

Мені подобається, що слово «криза», написане китайською мовою, складається з двох ієрогліфів: один означає «небезпека», інший — «можливість». Ми прямо зараз відкриваємо по інтернету україно-американський семінар з функціонального аналізу. Зручно. Зараз за один тиждень може пройти шість конференцій. (Усміхається.) Життя стало ще щільнішим та насиченішим.

А уроки бачу ось в чому: як показала нинішня ситуація з пандемією COVID-19, наша держава не може поставити на порядок денний питання про створення й виробництво вакцини. Не через брак фахівців, які б могли цим займатись, а тому, що в Україні немає жодної відповідно обладнаної лабораторії з належними ступенями захисту. Унікальні фахівці є, а устаткувань, умов — немає. До науки в Україні зараз ставляться як до чогось зайвого, непотрібного. Необхідно сформувати систему, в якій справжні вчені почувалися б затребуваними й оціненими. Допоки у нас у науку не вкладають кошти навіть на мінімально необхідному рівні, ми й далі пастимемо задніх. Це до питання: чи хочемо ми бути господарем у своєму домі чи залишимося провінцією. Для України розвиток науки є питанням самозбереження.

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

poster
Підписатись на щоденну email-розсилку
матеріалів розділу Life
Залишайтесь в курсі подій з життя зірок, нових рецептів, краси та моди
Щосереди
Показати ще новини
Радіо НВ
X