Життя після смерті. Дружина загиблого добровольця розповідає, як їхня родина скористалася послугами кріобанку

26 грудня 2022, 06:45
Наталія та Віталій Киркач-Антоненко (Фото:Наталія Киркач-Антоненко via facebook)

Наталія та Віталій Киркач-Антоненко (Фото:Наталія Киркач-Антоненко via facebook)

Боєць ТрО Віталій Киркач-Антоненко загинув на війні у листопаді цього року. Перед цим скористався послугами кріобанку, щоб у майбутньому його дружина Наталія змогла народити від нього. В інтерв'ю НВ вона розповідає, як наважилися на такий крок і чому іншим військовим варто подумати про цей шлях.

9 листопада 2022 року під час виконання бойового завдання в Луганській області, на Сватівському напрямку загинув Віталій Киркач-Антоненко — доброволець територіальної оборони.

Відео дня

Віталій — родом із Донеччини. З 2008 року був членом місцевого осередку ВО Свобода, вів активну громадську діяльність. Після початку війни на Донбасі займався волонтерською діяльністю.

Всередині лютого 2022-го, напередодні повномасштабного вторгнення, вирішив піти на фронт, адже розумів, що початок великої війни — не за горами. До війська його взяли не відразу — Віталій мав так званий «білий квиток», проте намагався його анулювати, аби стати придатним до проходження служби. Під час однієї зі спроб звернувся до територіальної оборони Слов’янська. 24 лютого, в перший день повномасштабної війни з ним зв’язалися і запросили приєднатися до лав ТрО. Уже за два дні після цього, 26 лютого, Віталій Киркач-Антоненко, позивний Красівий, приступив до виконання бойових завдань як стрілець.

Віталій Киркач-Антоненко на фронті (Фото: Віталій Киркач-Антоненко via facebook)
Віталій Киркач-Антоненко на фронті / Фото: Віталій Киркач-Антоненко via facebook

У вересні 2022 року Віталій дізнався, що його дружина Наталія — вагітна. Ця вагітність для них була довгоочікуваною, адже протягом подружнього життя вони завжди мріяли про спільних дітей.

Вже після загибелі чоловіка Наталія Киркач-Антоненко написала у своєму фейсбуці пост, де розповіла, що Віталій встиг скористатися послугами кріобанку. Він заморозив свій генетичний матеріал, щоб навіть у випадку його смерті дружина змогла завагітніти від нього та народити спільних дітей.

Репортерка НВ Саша Горчинська поспілкувалася з Наталією Киркач-Антоненко про її чоловіка, довгоочікувану вагітність, а також про те, чому українським захисникам та їхнім родинам варто замислитися над майбутнім заздалегідь. Далі — її розповідь у форматі монологу.

Кохання тривалістю у 18 років

Ми зі Слов’янська. Я народилась і виросла в цьому місті, а Віталій — у селі Майдан Слов’янського району.

Зі своїм майбутнім чоловіком я познайомилася у Донецьку в 2004 році, під час виборів. На той момент я саме навчалася у Донецькому національному університеті. Віталій же тоді вступив на біологічний факультет ДонНУ. Ми відразу закохалися один в одного. Після закінчення навчання — одружилися.

Після навчання у Донецьку повернулись до Слов’янська й ніколи не планували переїжджати. Разом займалися підприємницькою діяльністю: виготовляли прикраси ручної роботи з фарфору і кераміки та реалізовували їх на закордонних торговельних майданчиках.

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів NV
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

Після того, як у 2014 році на Донбасі почалася війна, займалися волонтерською діяльністю. Так допомагали військовим підрозділам, які базувались у Слов’янську.

Разом прожили 18 щасливих років у суцільній любові та повазі один до одного.

Війна, вагітність і смерть на полі бою

Ми з Віталієм мріяли про велику родину. За рік до повномасштабної війни почали готуватися до вагітності. На момент повномасштабного вторгнення я була на сьомому тижні — вагітна нашою першою дитиною, але через місяць втратила її. Для нас із коханим це стало страшним ударом.

З першого дня повномасштабного вторгнення мій коханий чоловік Віталій пішов боронити нашу країну. Воював на Костянтинівському, Слов’янському, Лиманському та Сватівському напрямках. У травні 2022-го, коли вони разом з побратимами копали окопи під Слов’янськом, випадково натрапили на археологічні знахідки — жорна, кераміку, знаряддя праці. За попередніми висновками краєзнавців, ці екземпляри датуються IX-XIII ст. Знахідки було передано у Слов’янський краєзнавчий музей.

Віталій брав активну участь у звільненні міста Лиман — власне, в день, коли це місто було звільнене, їх перекинули на Сватівський напрямок.

В кінці літа я їздила до чоловіка і мені пощастило завагітніти. Ми були дуже раді: планували, як будемо виховувати цю дитину, сподівалися, що вона народиться у мирній Україні.

На початку листопада Віталію дали довгоочікувану відпустку — першу з 24 лютого. Тоді ми провели разом кілька щасливих днів. Сходили на скринінг — на той момент я саме була на 12 тижні. Там побачили, що в нас буде гарненька дівчинка.

Віталій загинув через п’ять днів після тієї зустрічі — 9 листопада 2022 року, під час бойового завдання на Сватівському напрямку на Луганщині. В той день були дуже важки бої і наступи акупантів на цьому напрямку. Але побратими все ж змогли винести його тіло з поля бою.

Коли мій чоловік виходив на зв’язок востаннє, сказав мені: «Пам'ятай. Що б не сталось, на першому місці — малеча, яка живе у тебе під серцем». Тоді я розуміла, що він говорить про свою смерть.

Після загибелі чоловіка я вирішила назвати нашу доньку на честь батька. Вже зараз називаю її Віталіною. Наразі їй 18 тижнів і, як показує УЗД, це гарненька здорова дівчинка.

Складна тема

Ми з чоловіком біологи за освітою. Усе життя дуже цікавились медициною та її можливостями, тому для нас це рішення не було складним. Усі ці роки у нас були дуже гарні стосунки, наповнені коханням, тому для мене було так важливо народити діточок саме від нього.

Ми дуже чекали на відпустку і можливість Віталія виїхати з фронту хоча б на пару днів. Як тільки він приїхав до Києва, разом з ним одразу відвідали репродуктивну клініку. Як я вже розповідала, на той момент я вже була вагітна. Та ми зробили це, бо для нас важливо мати більше однієї дитини. Також не були впевнені, що я не втрачу цю вагітність, якщо трапиться найгірше.

Зберігши біологічний матеріал, ми подбали про можливість народити від нього й інших спільних дітей. Він вирішив зробити це, цілком усвідомлюючи: якщо мені доведеться скористатися цією послугою, це означатиме, що він цих дітей вже не зможе обійняти і поцілувати.

Віталій та Наталія Киркач-Антоненко тримають в руках знімок зі скринінгу, на якому видно зображення їхньої дитини (Фото: Наталія Киркач-Антоненко via facebook)
Віталій та Наталія Киркач-Антоненко тримають в руках знімок зі скринінгу, на якому видно зображення їхньої дитини / Фото: Наталія Киркач-Антоненко via facebook

У клініки доволі жорсткі правила про нерозголошення будь-якої інформації, тож я можу поділитися тільки окремими моментами. Отже, спочатку треба здати аналізи, щоб перевірити наявність тих чи інших захворювань. Потім лабораторія оцінює якість і заморожує генетичний матеріал. Після цього треба відвідати нотаріуса і підписати всі необхідні документи.

Зберігати матеріал в клініці можна стільки, скільки клієнт готовий за це платити. Середня вартість — приблизно 100 доларів на рік. У подальшому слід консультуватися з лікарями, які нададуть всі рекомендації щодо використання матеріалу. Є певні обмеження за віком, тож на це слід зважати.

Ця тема — морально дуже складна. Люди про це не говорять відкрито. Адже щоб піти на такий крок, потрібно спершу прийняти той факт, що війна — це про підвищені ризики отримати тяжкі травми або загинути. Після того, як мій коханий чоловік загинув на війні, я розумію, наскільки це рішення було важливим.

Якщо у бійця є така можливість, краще робити цю процедуру в клініці у великому місті. Вартість послуги — приблизно 10 тис. грн. Я би радила звертатися до крупних клінік, які мають хорошу репутацію на ринку.

В країні триває війна. Щодня наші чоловіки ризикують своїм життям та здоров’ям. Тому я і написала свій пост, щоб пари, яким дуже важливо народити діточок, зробили цей крок, не відкладаючи. Хочу додати, що для жінки це — дуже непростий шлях. Проте коли військовослужбовець іде на війну, він та його родина повинні усвідомлювати ризики.

На війні ніхто не є у безпеці. Тож якщо родина дуже хоче народження спільних дітей, краще про всяк випадок підстрахуватися і відвідати репродуктивну клініку. Я закликаю не відкладати це рішення «на потім».

Показати ще новини
Радіо NV
X