Родина засновників UFW. Володимир Нечипорук поділився історією кохання із Іриною Данилевською, що триває вже 37 років

14 лютого 2021, 13:30

Володимир Нечипорук (генеральний продюсер Ukrainian Fashion Week) та Ірина Данилевська (співзасновниця та голова оргкомітету Ukrainian Fashion Week) разом вже 37 років, вони взяли участь у спецпроєкті HB Life до Дня Святого Валентина — Love Story.

До Дня Святого Валентина HB Life запропонував українським зірковим парам згадати історію свого знайоства, зізнатися, чи було це кохання із першого погляду і поділитися рецептом міцного шлюбу.

Відео дня

Всього ми зібрали 10 відвертих і зворушливих історій, які можна почитати за посиланням Love Story. Українські зіркові пари розповіли НВ, з чого починалися їх історії кохання, але кожна ця пара унікальна і їхня історія варта окремої уваги.

Розповідає Володимир Нечипорук

Ми познайомилися у вересні 1981 року, бо разом вчилися на першому курсі факультету журналістики Київського державного університету.

Я б не сказав, що це було кохання з першого погляду. Я не знаю, як Іра мене сприймала, але для мене це була «дєвочка с писклявым таким голоском» і дуже тонко вищипаними бровами, які щось мені не дуже подобались, м’яко кажучи. До того ж ми вчилися в різних групах, і тільки десь під кінець другого курсу почали один на одного звертати увагу. На третьому вже ходили на здибанки.

Мене в ній вразило те, що зараз заведено називати емпатією. Тоді ж для мене це була якась соціальна активність, яка у нас на все життя і збереглася з Ірою. Вона ніколи не була байдужою до всього довкола неї. Там, де можна було промовчати чи пройти повз, вона все одно включалась: взятися за якісь громадські роботи, допомогти людині в магазині чи на вулиці, підказати дорогу тощо. І це не вдаване. У неї такий діагноз душі, і це, мабуть, найбільше приваблювало.

А ще Ірине волосся. Воно і досі мене приваблює. Коли вже з віком Іра почала вкорочувати волосся, я, сміючись, сказав, що закохався у дівчину, в якої коса була до копчика, а тепер що? Але розумію, чим дорослішою пані стає, тим коротшим в неї волосся має бути.

Ірина Данилевська та Володимир Нечипорук із донькою Даною (Фото: @пресслужба UFW)
Ірина Данилевська та Володимир Нечипорук із донькою Даною / Фото: @пресслужба UFW

А зараз це її небайдужість і вміння зарядити на черговий проект, як на перший і водночас останній, бо на мене особисто, інколи нападає втома, і думаєш, як же цього разу почати з нуля чи почати підготовку до чергового тижня моди. У нас же не циклічне виробництво і кожного разу проект відбувається, а потім починається знову підготовка, і, як правило, вона з нуля. З новими ідеями, форматами… Тому інколи досить важко зібратися на черговий «подвиг», але Ірі це вдається, вона цим заряджає всіх, і мене в першу чергу, і команду, і ми вчергове робимо щось неможливе.

Спершу, звісно, варто мені добряче попрацювати, аби звернути Ірину увагу на себе. «Полювання» розпочалося із банального — на заняттях з плавання виліз на 5-метрову вишку. Бачив, як наш учитель фізкультури Петро Слабодян, сьогодні вже покійний, звідти стрибнув, і, думаю, я теж зможу. Якраз дівчатка там плавали внизу в басейні, зокрема й Іра, ось коли піднявся, ноги ледь відірвалися, ну, звісно, коли «солдатиком» то не комільфо, треба було ж красиво — «рибкою», але страшно було неабияк.

Другий важливий етап «полювання» був гастрономічний, бо шлях до серця і не тільки чоловіка, йде через їжу. Я працював на третьому курсі, якраз коли був найактивніший період залицяння, «нічним директором», а саме сторожем-вишибалою у ресторані Вітряк.

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів NV
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

Отже, вранці я приходив у гуртожиток, а в день — на пари з тим, що мені кухня віддавала. Як у фільмі Вокзал для двох: «Це не об'їдки, а залишки, різницю я вам вже пояснював». Тому у не найситніші студентські роки мої канапки і делікатеси були зацінені не тільки товаришами в гуртожитку, а й Іриною та її подружками. Вона ходила в компанії дівчаток, а я ж не міг тільки одну канапку принести, ну ось і годував їх усіх.

Руку і серце я запропонував по частинах. Спочатку серце, а з рукою — трохи пізніше. Серце було запропоновано у перший момент істинного спалаху почуттів. Я чекав на Іру з екскурсії в парадному з квітами, її довго не було, я просидів там години півтори. Нарешті дочекався. Вона сказала, що таку картинку давно собі малювала, що її буде хтось чекати біля дверей. І після цього, можна сказати, ми почали зустрічатися.

Отже, серце вже було віддане, а з рукою було все складніше, бо планували «про руку» після закінчення університету. Іра — киянка, я — «панаєхали» з Воркути. Хотів спочатку отримати роботу і розподіл до Києва, а потім вже одружуватись, щоб ніхто мені не міг дорікнути, що я одружився через те, щоб отримати київську прописку. Але тут приїхала Ірина тітка, яка жила і працювала на той час у Парижі, і сказала, що її не дуже цікавлять наші «розклади», у неї скоро буде відпустка, тому «давайте раз все одно все йде до одруження, то прискоримо цей процес». Слово тітки, яку Іра дуже любила і поважала, та її допомога, були важливими аргументами. І у вересні 1985 року, якраз на п’ятому курсі, ми одружились.

У 1985 році ми одружилися, зустрічатись почали у 1983 році, а тому можна рахувати будь-який стаж. Більше ніж половину свого життя ми провели разом. Наші проекти — то таке, надлаштування, а основні базиси — це дочка. Я завжди любив казати, що це моя найбільша творча удача. І троє онуків, яких нам дочка подарувала. Це базис. А проекти, вони якось так склалися, легко, їх багато…

Ірина Данилевська та Володимир Нечипорук із донькою Даною та онуками (Фото: @пресслужба UFW)
Ірина Данилевська та Володимир Нечипорук із донькою Даною та онуками / Фото: @пресслужба UFW

Треба розуміти, що шлюб і взагалі людські стосунки, кохання, дружба чи стосунки в колективі — це постійний живий організм, який змінюється, який не можна один раз законсервувати, скажімо, стоячи на шлюбному рушнику, і ти думаєш, що ти в цьому захоплено-піднесеному стані проживеш все життя. Будеш тільки метеликів в животі мати, і ніжку підіймати, і чмокі-чмокі, і шоколадно-шампанський період, чи як там він називається. Ні, подружнє життя — це і сварки, в яких не можна переходити межі, це і вміння пробачати, і розуміти, що головне, що неголовне, і однакові цінності, і повага…

Редактор: Юлія Найденко
Показати ще новини
Радіо NV
X