«Війна кожного зачепила». Модель Сергій Какула розповів про свій шлях з подіуму до армії та про ставлення до вечірок під час війни

20 вересня, 12:12
Сергій Какула (Фото:instagram.com/sergiykakula/ колаж НВ)

Сергій Какула (Фото:instagram.com/sergiykakula/ колаж НВ)

Війна повністю змінила вид діяльності Сергія Какули. Він — хлопець зі Львівщини, який три роки працював із відомими брендами. З початком повномасштабного вторгнення вирішив захищати Україну.

До повномасштабного вторгнення росії в Україну 26-річний Сергій Какула успішно займався моделінгом, співпрацював з брендами Lacoste, Riot Division, Ruslan Baginskiy, Stone Island, Saucony та іншими. А після 24 лютого хлопець пішов з подіуму в лави Збройних Сил України.

Відео дня

Наша інтерв'юерка Маша Грушева поспілкувалася з Сергієм, більш детально — у відео.

https://www.youtube.com/watch?v=KLR4x_vTyjA&ab_channel=%D0%9D%D0%92

Д о війни я працював моделлю, але це тільки останні три роки. До цього займався обробкою граніту, тобто виготовленні та встановленні гранітних, мармурових виробів, типу каменяр.

Потім мені запропонували [моделінг], побачили мої фотографії в інстаграмі, запитали, чи мені таке цікаво — я сказав, що так. І ми зустрілися з агенцією, поговорили тоді на тестовій зйомці. Так потрохи почав їздити на зйомки. Були для Lacoste, Riot Division, Ruslan Baginskiy, Stone Island, Saucony… Багато різних.

Побратими до моєї діяльності до війни ставляться нормально. Добре сприймають, запитують, як воно було і тому подібне. Спочатку я не розказував [ким працював], але пізніше розказав комусь одному, а цей — іншому, і так далі.

Я дізнався, що почалася війна, бо тато мені зателефонував зранку і сказав: «Почалося». Вже почали обстрілювати Київ, почали обстрілювати у Франківську тоді вже вдень, і в Луцьку стріляли — і так я дізнався.

Спочатку я був у місцевій самообороні, так сказати. А тоді вирішив, що трошки замало роблю, можу щось більше. І пішов у військкомат. Мені виписали повістку, і я пішов на службу. Я був в місцевій самообороні, ходили патрулювали. Але бачу, що з того не дуже багато сенсу в нас на Заході України, тому зрозумів, що треба йти служити в армію.

Зараз я не на фронті, а на Заході України — в Національній Гвардії. В нас навчання проходять. Ми час від часу на стрільби їздимо, навчання, тактика і тому подібне. Їздимо на варту, охорону об'єктів різних. Тобто певний підрозділ має свій об'єкт і охороняє. І в наряди ходимо. Чекаємо, дехто з хлопців вже поїхав, і з їхнього підрозділу залишилося тільки декілька осіб живих. Вони обоє поранені, але, слава Богу, легкі поранення, зараз в госпіталі.


На фронт ми готові. Тільки буде наказ, що треба — і ми їдемо.

До війни [під час зйомок] я місяць часу жив з одним хлопцем з Росії, з Москви. Топова модель. Ми нормально, добре з ним спілкувалися, не було ніяких конфліктів на політичному фоні. Але зараз я не бачу від нього ніяких… Він жодного разу мене не запитав, як в нас і тому подібне, не бачив, щоб він в інстаграмі щось взагалі на рахунок війни поширював, обговорював. Я від нього відписався…

Спілкуватися я не бачу сенсу. Він бачив, всі бачили, що і як відбувається. Він не живе в Росії, він по Європі подорожує. Тобто він в курсі всього і мовчить.

Маша Грушева

інтерв'юерка

  • Кілька тижнів тому багатьох обурила тусовка в київському клубі, де люди танцювали та розважалися під «Вова, їб*ш їх бл**» — як ви ставитеся до того, що люди під час війни розважаються таким чином?

Мені дуже неприємно таке бачити. Я не можу сказати, що «всі йдіть воювати, всі йдіть волонтерити й тому подібне». Звичайно, є люди, які хочуть відпочивати в горах, кудись на тусовках… Але, при цьому, хоч не виставляйте це на показ. Це моя така думка. Звичайно, неправильно взагалі зараз веселитися і ходити по клубах, але якщо вже пішли, то я думаю, що це не є ситуація, якою можна гордитися, ще і показувати всім, от як мені зараз класно, як я відпочиваю. Треба згадати всіх людей, яким важко.

  • А як особисто ви ставитеся до чоловіків, які не зробили так, як ви — не пішли у військкомат, а дехто пробував виїжджати, чи хтось навіть виїхав?

Що можу сказати? Не кожен готовий воювати. Не кожен готовий побачити те, що бачать люди на передовій. Не кожен витримує, навіть дуже багато хлопців розказували, що ті, хто думали, що вони підуть, і все буде нормально, зламалися психологічно. Навіть коли вони живі-здорові, але психологічно вони не витримували. Тому не можна сказати, що от всі повинні йти воювати, але просто кожен допомагає, як може. Хтось, можливо, може перераховувати гроші, хтось може інше… От в моєї дружини мама — швачка, весь час вона якісь замовлення робила, кікімори для снайперів, шила рукавиці. Їй просто давали матеріал, давали розміри й вона просто шила. Кожен допомагає як може. Хтось навіть в тому самому інстаграмі може поширити, що потрібні пауербанки й тому подібне, а хтось, може, знає, де є. Хто як може, так допомагає.

  • А друзі ваші чи колеги, можливо, з України… хтось виявив теж бажання воювати, як ви?

Є, багато, дуже багато знайомих. В мене з села більше, напевно, що ніж десяток людей. Мій дядько воює, моєї мами рідний брат воює. Дуже багато моїх знайомих, друзів.

Є в мене знайомі, які, на жаль, там загинули. Навіть одного чоловіка знаю, якого не привезли, тому що він був танкіст, і не було що привозити додому. Є поранені теж. Є мій знайомий, який просто психологічно зламався і на реабілітації був. Теж є з моєї родини людина, що ще або у 2016, або у 2017 році загинув. Я думаю, що зараз війна кожного зачепила, в кожного є або знайомі, або друзі, або хтось з близьких людей, які так чи інакше від цього постраждали.

  • Що потрібно Україні для перемоги? Якими мають бути дії людей і військових, і тих, хто не на службі в армії?

Самі люди? Зараз дуже змінилося ставлення, але ще є багато людей, які до цього ставляться трошки байдуже. «Мене не зачепило, ну і добре». На жаль, не цінують… Не дуже вдячні військовим за це. Бачу дуже багато відео, що навіть маршрутники деякі не хочуть брати військових. Звичайно, що людей таких мало є, але вони є.

Треба, щоб ті люди трошки більше усвідомили, наскільки військові [ризикують], що треба допомагати та що треба робити. Хтось допомагає чим може. Не напряму, то якимись коштами, якимись пожертвами. Не кожна, наприклад, жінка може допомогти, не може кожна жінка піти воювати. Так само і не кожен чоловік зможе воювати, тому що, можливо, в когось здоров’я не дозволяє. Тобто не може навіть бронежилет носити… Але він може ходити на роботу і так само чимось допомагати.

  • І ви особисто після війни плануєте повертатися в моделінг, в цю сферу? Які маєте взагалі плани, мрії після війни?

Дай Боже, давайте чим швидше ми виженемо цю напасть з нашої землі…

А мрія… На самому початку моєї кар'єри я зробив тільки одну зйомку в Україні - пам’ятаю, перша зйомка була для кросівок Saucony. І мені одразу надіслала агенція контракт з Лондону, найкрутіша агенція Англії, і мене підтвердили на шоу Burberry, на ексклюзив. Це для будь-якої навіть топової моделі дуже і дуже престижно. А я був тоді new face, це було для мене прям бум! Шоу мало бути в понеділок. Я подав на візу пришвидшену, з Києва кур'єра замовив. Мені прийшла смс, що в четвер зранку, 8 година, ваш паспорт буде в Києві. В четвер не доставили, в п’ятницю вони привезли аж після обіду, але їм було лінь доставляти. В суботу вони не працюють, в неділю не працюють, а в понеділок мені вже і не треба. На жаль, воно так в мене злетіло.

Приходять до мене і зараз запрошення на зйомки, але моя агенція (запити на зйомки приходять не до мене, а до моєї агенції) одразу говорить, що в цей момент я недоступний.

  • Якби раптом будуть умови, що на роботу можна виїжджати чоловікам, то ви б особисто не виїжджали?

Звичайно, що ні. Я б не виїхав. Я би навіть якби був закордоном в той момент [коли почалася війна] — я б приїхав. Мені було б ще важче, якби знав, що тут мої рідні, сім'я, всі друзі, а я там. Ні, я не хотів би. Я нікого не засуджую, є люди за кордоном, і хлопці, і чоловіки, в кожного свій вибір. Але особисто я б не був.

Редактор: Кіра Гіржева
Показати ще новини
Радіо НВ
X