«Я залишаюсь». Мешканці Києва, які після початку війни вирішили залишитись у місті — історія Ірини Гуцал

31 березня, 12:12
Я залишаюсь (Фото:Facebook/Ірина Гуцал)

Я залишаюсь (Фото:Facebook/Ірина Гуцал)

«Сьогодні моє робоче місце відрізняється від нього ж два роки тому лише тим, що біля столу у мене лежить рушниця та патрони». Директор платформи dobro.ua Ірина Гуцал — про благодійність у воєнний час та своє рішення залишитись у Києві.

Ірина Гуцал

Директор платформи dobro.ua

Київ — моє місце сили, він живить мене емоціями. Так, місто тривожне і скуйовджене, але воно продовжує жити. Воно готове захищатися і люди навколо готові стояти до кінця. Це надихає! Те, що я залишилася, дозволило мені бути більш ефективною та корисною.

Відео дня

За десять років існування платформи dobro.ua ми звикли до того, що коли країна перебуває у кризовій ситуації, наша команда має працювати 24/7. Коли інші розгублені і не знають що робити, у нас є відпрацьовані механізми, які дозволяють миттєво включитися і почати допомагати.

Сьогодні команда працює у горизонтальному форматі — люди взаємозамінні та доповнюють один одного. Тому з початком війни робота платформи не зупинялася ні на хвилину. Ми зробили так, що поки частина хлопців переміщалася зі своїх місць у безпечніші регіони, решта їх підтримувала, перехоплюючи роботу. Третина команди зараз перебуває у Києві, деякі — на Західній Україні. Дівчатка з дітьми поїхали закордон, саме вони страхують нас на випадок загострення ситуації.

Якщо почнуться активні бойові дії на території Києва і нам знадобиться бігти 2-3 дні, я розумію, що команда продовжуватиме працювати – це важливо та значуще.

У певному сенсі я рада, що війна почалася після ковіда, коли ми здобули досвід роботи під час епідемії. Я не уявляю, що було б з Україною, якби війна почалася до того, як усе суспільство навчилося працювати віддалено. Це був би повний колапс, і ми вийшли б з набагато більшими втратами, ніж є зараз.

Мій чоловік задіяний у роботі Ощадбанку, який забезпечує роботу платіжної системи усієї України. Його команда фізично щодня ходить на роботу для того, щоб люди могли користуватися картками та здійснювати платежі.

Мені вдалося переконати батьків поїхати. І я дуже вдячна їм за це. Зараз я можу думати тільки про себе, чоловіка та кота.

Сьогодні моє робоче місце відрізняється від нього ж два роки тому тільки тим, що біля столу в мене лежить рушниця і патрони, спальник і переноска для кота. У стрільбі я попрактикувалася зовсім небагато, дозволу на зброю у мене немає, але коли закінчиться війна, я його обов’язково отримаю. Це жахливий, але корисний досвід.

Після першого бомбардування на Оболоні уламок потрапив у будинок, який знаходиться всього за 900 метрів від нашого. І коли я проїжджаю повз це місце, мені настільки страшно, що ворушиться волосся. У цей момент я розумію, наскільки ми не захищені. Спокій, присутній у нас зараз — це результат того, що ми навчилися довіряти ЗСУ та добровольцям. Від нас зараз максимальна користь у тому, щоб виконувати інструкції, не панікувати та шукати місце, де ми можемо бути максимально корисними.

Мені пощастило. Моя робота — саме таке місце. Я можу бути ефективною, працюючи на «невидимому» фронті — вдома за комп’ютером, координуючи процес та залучаючи міжнародну допомогу. Через платформу dobro.ua зібрано понад 10 мільйонів гривень, які прямують і людям на окупованих територіях, і до перинетальних центрів, і до цивільних, і до військових шпиталів для закупівлі медикаментів та обладнання. Обсяги допомоги вражають. А як українці змогли об'єднатися — це просто безпрецедентно!

На жаль, прислів'я " Кому війна, а кому — мати рідна «виникло не дарма. Навіть у такий важкий час для всієї країни я бачу багато випадків шахрайства та маніпуляцій. І у мирний час було складно пояснити, як перевіряти інформацію, а у воєнний час — це завдання із зірочкою.

Зазвичай ми виступаємо проти того, щоб перераховувати гроші на особисті карти, але за умов війни це можливо. Головне - ви повинні бути на 100% впевнені в людині, якій ви щось даєте, ви повинні знати її особисто і бачити результати її роботи.

Нині той час, коли нам треба довіряти справам, а не словам. Якщо ми говоримо про благодійні організації, то завдяки нашим операторам ми маємо можливість перевірити їхню історію, репутацію та результати роботи. Дуже часто шахраї копіюють повідомлення з проханням допомоги, але вказують свої розрахункові рахунки. Тут важливо розуміти, що ви можете не просто втратити гроші, а й допомогти ворожій стороні. Тому закликаю користуватися ресурсом платформи dobro.ua .

Я переконана, що благодійність має бути гучною. Про це треба розповідати. Але питання — з якою метою. Якщо людина будує особистий піар, це я не вітаю. Але якщо вона це робить для того, щоб мотивувати інших людей приєднатися, тоді це важливо і потрібно. Ми самі зіткнулися з тим, що за проектами допомоги, які ми реалізували в перші дні війни, ми не маємо жодної звітної фотографії. А для будь-якої людини, яка допомагає, важливо розуміти, що її допомога дійшла. Це стимулюватиме її допомагати і надалі. Якщо людина допомагає мовчки, вона обмежує кількість людей, які можуть приєднатися.

Я бачу, що люди роблять все можливе, щоб залишатися людьми, щоб підтримувати одне одного, допомагати тим, хто поруч. Війна — це не лише про смерть, горе чи поневіряння. Війна — це про кохання, дружбу, можливість об'єднуватися. Немає значення, ким ти був до війни. Важливо, хто зараз. А коли ми вийдемо з цієї війни з перемогою, я сподіваюся, ми по-новому оцінюватимемо дії інших і навчимося прощати, особливо близьких та друзів.

Редактор: Кіра Гіржева

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X