«Я залишаюся». Мешканці Києва, які після початку війни вирішили залишитись у місті — історія підприємця Алекса Коваленка

12 травня 2022, 11:33
Я залишаюсь — Алекс Коваленко (Фото:фото надане героєм)

Я залишаюсь — Алекс Коваленко (Фото:фото надане героєм)

«Я вирішив стати киянином у басейні. З того моменту в житті з’явилися нові проєкти, нові можливості та нові люди. У тих, хто разом пережив щось важке та складне, рівень довіри дуже високий, а зближення дуже швидке». Алекс Коваленко, підприємець, засновник бренду Епікур — про можливості, які дає війна, та величезний потенціал України.

Війна Росії проти України — головні події 3 червня

Алекс Коваленко

підприємець, засновник бренду "Епікур"

Київ років 10 був для мене місцем відряджень, а будинок знаходився у Харкові. Я жив у готелях, потім винайняв квартиру, щоб не тягати в літаках спортивне екіпірування. Якось тренер у басейні зазначив, що я був неуважним. А я під час плавання задумався, що Київ став точкою моїх життєвих інтересів, а Харків – дачею. Тренер підказав житловий комплекс, знаючи мої побажання, і я попрямував до офісу продажів. Це ментальне перемикання дуже все змінило: нові люди, нові проєкти, нові можливості. Так я став молодим киянином.

Відео дня

24 лютого я прокинувся від дзвінка мами мого молодшого сина Кирила. Вони були на околиці Харкова, їх бомбили. Село заблокували, виїжджати було небезпечніше, ніж залишатися. Ми їх забрали звідти лише за три тижні.

Кирило, коли лягав спати, брав маму за руку і питав: «Мамо, ми ж не помремо? А якщо помремо, ми ж разом помремо?» 19-річний Богдан навчається в університеті в Америці, він зателефонував і сказав: «Не думай про мене, думай про Кирила, я сам про себе потурбуюсь». Влаштувався на роботу і перестав брати гроші. Я плАчу, коли говорю про це.

В перший ранок війни я пішов у свій офіс на Подолі. Не встиг дати жодних інструкцій, але частина команди також прийшла. Сказав, що пріоритет кожного – це їхні сім'ї. Хтось поїхав, хтось залишився у Києві працювати та волонтерити. Я зібрав готівку і розділив порівну між усіма. Собі залишив тисячу доларів.

Перші дні, як і більшість людей у бізнес-оточенні, вивертав кишені та хапався за все, щоб бути корисним країні. Швидкість самоорганізації людей вражала. Але в цій невгамовній енергії було багато суєти та дублювання. Бізнесове прагнення ефективності допомогло взяти себе в руки.

На той момент я випадково познайомився з командою Червоного Хреста. Вони теж зіткнулися із жахливим викликом, їх міцно засипало завданнями. Я знайшов мобільний генерального директора Максима Доценка та зателефонував напряму. Підкупило, що ми відкрито обговорювали їхні системні проблеми. Я запропонував об'єднати зусилля, а себе — як смарт-волонтера зі своїми бізнес-ресурсами та управлінськими скілами. Ми також об'єднали зусилля з бізнесменами, яких я поважаю і за цінності, і за ефективність. Діяли автономно та координували нашу роботу. Дмитро Казавчинський в Одесі, Андрій Ушаков у Харкові, Павло Костильов та Микита Коритін — усі сфокусувалися на прозорості процесів та охайності серед волонтерів, боротьбі з перепродажами. Ми підійшли до справи як до створення системних бізнес-процесів: чіткі цілі з меншими ресурсами часу, грошей, людей.

Мої партнери по «Епікур» — METRO і NOVUS — побачили в Facebook мою аватарку з Червоним Хрестом і передзвонили. METRO віддали склади в наше розпорядження і видали нам доручення на управління приміщеннями на випадок окупації, щоб можна було використовувати їх і як шелтери, і як склади для продукції. У містах, де йшли активні бойові дії, вони попросили роздати їх запаси як гуманітарну допомогу. Ми розвезли більше сотні тисяч продуктових наборів не тільки містами, але й передмістями, які часто залишалися відрізаними. NOVUS з перших днів віз фури гуманітарки з Литви. Поки держава не встигла спростити процедури ввезення, ми допомогли налагодити проїзд фур без втрат часу та забезпечили роздачу цієї гуманітарки.

У перші тижні я лягав далеко за північ, вставав рано. Нон-стоп. Запасу енергії вистачило на місяць. Без відновлення та спорту почала накопичуватися втома, падати продуктивність.

Я не виходив бігати з двох причин: не міг забрати годину часу у роботи і не хотів бісити людей на вулиці.

Повернувся до пробіжок 25 березня, але поки що не системно. Спочатку бігав набережною, поки міст на Труханів острів був закритий.

Звичайно, на багато прохань ми навіть не встигали відповідати. Але днями підбили перші підсумки — доставили у різні міста, роздали адресно і прозоро більше тисячі тонн гуманітарної їжі. Тисячі людей евакуйовано. Усвідомлення цього емоційно винагороджує!

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів NV
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

У перші дні я не висловлював прямо своїх почуттів, але імпульсивно викреслив з життя тих, хто виїхав за кордон і звідти мовив як патріот чи постив мирну весну. Це не стосувалося тих, хто реально приносив більше користі звідти. Натомість з'явилося багато нових людей, з якими робили одну справу. З ними одразу виникла емоційна близькість. У людей, які разом пережили щось важке і складне, рівень довіри дуже високий, а зближення дуже швидке. З деякими з них ми точно зробимо щось класне після війни.

Те, що я робитиму після війни, почав обмірковувати ще в середині березня. Я живу в парадигмі "будь-яка проблема - це можливість". Незрозуміло, які з моїх активів уціліють. Виходив з того, що в мене може не залишитися нічого, окрім ділової репутації, скілів та стосунків із людьми. І почав міркувати з чистого аркуша. Мріяли ми разом із моїми друзями-підприємцями Борисом Шестопаловим та Андрієм Длігачем. Це допомагало відволіктися і надавало сил!

Вдень кожен із нас займався броніками, евакуацією людей, гуманітаркою, інформаційним опором, а вечорами ми приділяли пів години дизайну нової версії майбутнього, яке ми разом створимо.

Ми створювали дизайн України як економічно сильної країни зі здоровою фізично та ментально нацією. Далі з'явилася мета зробити з України Food Tech Singapore. А в рамках мети конкретний проєкт – перший та масштабний Food Tech Park. Це простір, в якому ми об'єднуємо підприємців та створюємо умови для того, щоб бізнеси, гроші та люди залишилися в Україні та виробляли високотехнологічну їжу. Це і про базові умови, наприклад, дороги, енергозабезпечення, логістика до Європи та світу, найвищі стандарти парку та особливі умови від держави. А також і про умови для залучення інвестицій та кращих мізків, пошуку креативних ідей та створення нових розробок. Розміщення у парку допоможе українським компаніям та Україні підкорювати світ у сегменті Food Tech. Тим більше, що світ опинився у складних продовольчих умовах, а Україна має базову експертизу та великий потенціал. Думаю, невдовзі ми анонсуємо проєкт.

Коли мій 12-річний Кирило сказав, що на місці зруйнованих старих будівель будуть нові, я не одразу зрозумів, що дитина каже про виробництво. Виявилося, син мислить економічними категоріями та має на увазі нові сучасні та високоефективні підприємства. А він – перевірений футуролог!

https://www.youtube.com/watch?v=VQn8UuZfjtc&ab_channel=%D0%9D%D0%92
Редактор: Кіра Гіржева
Показати ще новини
Радіо NV
X