«Найболісніші кадри за цю війну». Фотографи Ліберови показали фото з Луганщини та поділилися страшною історією смерті українського воїна

Вони поділилися моторошними знімками, зробленими під час спроби медика повернути до життя українського воїна, який отримав важке поранення.

Ліберови також поділилися страшною історією його смерті.

«Це найболісніші кадри, що ми робили за цю війну. Луганщина. Медичний пункт за 1,5−2 км від лінії зіткнення. Ми живемо тут із військовими лікарями, які надають першу допомогу пораненим. Від цих людей залежить, чи доїде воїн до стабілізаційного пункту і лікарні, чи ні. Чи буде він жити, чи ні. Виклик по рації. Важкий поранений. Яка травма — не відомо, знаємо тільки, що отримана внаслідок атаки з гелікоптера. За 5 хвилин усі готові в медеваку, Жора, лікар — перевіряє всі медикаменти та чекає на підтвердження по рації. Дали команду, рушаємо», — пишуть фотографи.

Ліберови продовжили історію, розповівши, як після невдалих спроб реанімувати українського захисника медик змушений констатувати його смерть.

«Що, все? — на бігу питає Жора, побачивши пораненого. Він не ворушиться і ледве дихає. Осколком пробита голова. Загружаємо тіло в медевак. Жора починає реанімаційні заходи. Швидкі точні рухи медика, який з усіх сил намагається повернути молодого хлопця до життя. Тим часом зосереджений водій медеваку починає повільно рушати по лісовому бездоріжжю в бік стабпункту. Повільно, щоб не заважати Жорі робити свою роботу. Довгі, дуже довгі, болісні 15 хвилин. Жора сідає на сусідні ноші без сил. Хвилин п‘ять ми просто сидимо мовчки. Жора скляним поглядом дивиться в один бік. Після цього підіймається, відчиняє віконце в кабіну водія: „Можеш їхати зі звичайною швидкістю“. Натомість, медевак не прискорюється. Водій хоче віддати шану загиблому герою. Коли ми наближаємось до пункту, уже темнішає. Тіло передають тим, хто відвезе його далі. На ношах залишається багряна пляма крові. Жора констатує час смерті», — розповіли Ліберови.