«Я фемініст». Дмитро Шуров розповів про рух HeForShe, стереотипах, жінок у шоу-бізнесі та вдячність дружині

8 березня 2021, 17:05

У Інтерв'ю із музикантом, артистом, лідером гурту Pianoбой та амбасадором руху HeForShe в Україні Дмитром Шуровим.

У міжнародний жіночий день до студії Нового Дня на Радіо НВ завітав український музикант, лідер гурту Pianoбой, амбасадор руху ООН за солідарність жінок за гендерну рівність Дмитро Шуров. Артист розповів, чому відносить себе до феміністів, чи святкують у його родині 8 березня, що він вважає за рівність чоловіків та жінок, поговорив про жінок у музичній сфері, актуальність кліпу Pianoбой Перша леді і пояснив, за що він вдячний своїй дружині Ользі Шуровій.

Відео дня

@Pianoбой/Facebook
Фото: @Pianoбой/Facebook

Валерія Широкова: А ви вітаєте своїх близьких жінок із цим святом?

Дмитро Шуров: Знаєте, ми взагалі мало святкуємо такі загальноприйняті свята, тому що вважаємо, що кожен день, коли ми любимо одне одного, живі і робимо якісь прекрасні речі разом, є святом у нашій родині. Бо поступово розуміючи, наскільки круто двоє людей можуть співпрацювати і скільки прекрасних речей вони роблять разом, починаєш усе більше це цінувати з часом.

Але я не маю нічого проти свят, коли можна зайвий раз відзначити жінок, зробити їм щось приємне, тому що я знаю, що в багатьох родинах — це єдиний день на рік, коли вони щось таке серйозне роблять. Це, звичайно неправильно, але хай хоч так буде.

Мені здається, що найбільше про Валентина і 8 березня зараз пам’ятають організатори концертів. На концерті вони досі обов’язково роблять цей акцент: «Подаруй коханій…».

Ми колись удвох із дружиною їхали на гастролі і побачили черговий борд якоїсь ювелірки, яка до цих свят завжди прокидається і починає пушити, пушити, пушити рекламою. І моя дружина придумала, як мені здається, геніальний слоган для подібних проєктів, дуже простий: «Любиш — купи!» І от за такі речі я не люблю ці свята, тому що це все ж таки маніпуляція. У принципі чоловіки та жінки мають цінувати одне одного 24/7… Тому що потім буде пізно, повірте.

В.Ш.: А якщо говорити про 8 березня як день, коли звертають увагу на права жінок? Бо саме з цією метою колись він виник. Чи ви відповідали для себе на питання, що таке рівність?

Д.Ш.: Я хотів би може трішечки більш конкретизувати це питання, тому що мені здається, що рівності як такої бути не може, тотальної, глобальної, особливо між жінками та чоловіками, які є дуже різними істотами з різними фізіологіями і дуже часто бажаннями. Мова швидше йде про рівноправ'я, і саме рух HeForShe займається цим питанням, принаймні, як я це трактую.

Тут головна ідея не в тому, що ми маємо бути всі, як у книжках фантастів, якісь такі безстатеві істоти з одними і тими ж цілями, а головна ідея в тому, що ми всі маємо право на щастя, на таке щастя, якого ми прагнемо і хочемо в незалежності від обставин, віросповідань, статі тощо. І в незалежності від того, що про це думає суспільство, тому що гендерна нерівність саме у тому й полягає - у стереотипізації, яка сторіччями існує. Саме з цим, як може, бореться цей рух.

Алла Кошляк: HeForShe — це ж всесвітня ініціатива, започаткована Організацією об'єднаних націй і існує в багатьох країна. Нещодавно до неї долучилася Україна. Ви особисто як для себе прийняли рішення стати послом такої ініціативи в Україні?

Д.Ш.: Мене затягнула дружина. (Дружний сміх.) Думаю, далі можна нічого не розповідати. (Сміється.) Я долучився, коли проєкт прийшов в Україну, і вони шукали перших амбасадорів, для яких це є природним.

Мені взагалі здається, певний фемінізм є природним для чоловіків, тому що це просто питання справедливості, яка в нормальної людини всередині закладена з дитинства. Ми зустрілись, я відчув, що це важливо. У русі у підлітковому сегменті також бере участь мій син Лев Шуров. Ми тоді вдвох встрибнули в цей проєкт, чим я дуже пишаюсь.

В.Ш.: Дуже цікаво, як проходив відбір в амбасадори руху. Це треба покликати чоловіка, який поважає жінок. Як це перевірити взагалі?

Д.Ш.: Думаю, вони просто переслухали мої пісні, почали з Відьми, а закінчили Полуничним небом; побачили, що жінки у принципі надихали мене завжди і багато в чому визначали взагалі шлях, яким я рухаюсь, не тільки музично, але й психічно, психологічно. Для мене є комфортним узагалі співпрацювати з жінками, тому, мабуть, вони вирішили, що норм, піде.

А.К.: Виходить, що ви — фемініст?

Д.Ш.: Я фемініст. Якщо фемінізм означає, що ти просто визнаєш рівність прав між чоловіками та жінками. Чому виник цей рух узагалі в 2014 року? Тому що жінки задовбались роками доводити своїми силами свою спроможність і сказали: все, пацани, давайте вже ви якось щось почнете робити. І це є нормальним, природнім.

Тобто ідея полягає в тому, що це чоловіки (президенти, зокрема, Джастін Трюдо, Барак Обама, актори Гаррі Стайлс та інші, бізнесмени, зокрема, керівники великих банків) на своєму прикладі і прикладі своїх корпорацій втілюють певні принципи рівноправ'я, які стосуються зарплатні, рівних можливостей…

Я пам’ятаю, як десь ще 10 років тому в нас навіть в українському шоу-бізнесі, який по всьому світу є прогресивною сферою, практично не було жінок тур-менеджерів або жінок-музикантів із тієї простої причини, що ніхто не хотів їх винаймати.

В.Ш.: Чому?

Д.Ш.: Така була думка, що вона зараз піде… заміж, народжувати дітей, так. А от, наприклад, у компанії Danone вже декілька років як є кімнати для дітей, спеціальні умови для того, щоби вони приводили з собою дітей, аби мати могла годувати дитину тощо. Чому це не зробити?

В.Ш.: Я хочу зрозуміти, чи дійсно це так, що коли ти йдеш у шоу-бізнес, тобі краще оголитися, якщо ти жінка, щоб отримати кращу аудиторію на телеканалах, у ротаціях?

Д.Ш.: Це якраз та стереотипізація, про яку я говорив на початку, але зараз у принципі ж уже мабуть пройшла та ера, коли все було замішано на сексі, і всі вже надивилися. Мені здається, що це вже лізе з вух у людей. Не знаю, я можу помилятись, тому що я людина не дуже глибоко поглиблена в соцмережі, але мені здається, що все ж таки це вже зараз не обов’язково робити, щоби чогось досягти. Подивіться на всі останні найбільші українські проєкти, в яких жінка є в центрі системи, це вже зовсім інша історія.

А.К.: А чи залишилася ця історія про те, що в музичній сфері менше жінок в управлінських процесах, бо там менше довіряють, або серед музикантів, бо, як ви казали, що їх не беруть, бо вискочить заміж, народить дітей, а нам потім заміну шукати?

Д.Ш.: Взагалі це стосується не тільки музики, а всіх сфер, скрізь усе ж таки поки що домінують чоловіки, і я думаю, що це процес не дуже швидкий. Для цього і були започатковані такі проєкти як HeForShe. Справа в тому, що це має бути органічний процес, ми не можемо просто взяти, повиганяти половину людей зі всіх сфер і сказати: тепер буде 50×50 чоловіки і жінки. Просто мають бути рівні можливості для всіх і підтримка чоловіча, і прийняття жінки як сильного, потужного і корисного елемента у всіх сферах.

В шоу-бізнесі це дуже стрімко відбувається. У нас [у Pianoбой] більшість наших найвдаліших фотосетів, наші кліпи створені жінками. А кліп Перша леді — це взагалі приклад проєкту, де крім мене і стиліста, взагалі більше немає чоловіків, такою була з самого початку моя ідея. Мені хотілося, щоби це був абсолютно стовідсотково жіночий проєкт: Тоня Ноябрьова — режисерка, операторка — Лєна Чеховська, і всі інші речі теж створені жінками.

Жінок в музичній сфері зараз менше, але вони потужніші. Ті жінки, які там опиняються, — це дуже сильні жінки і дуже потужні елементи.

В.Ш.: А ви бачите, що змінюється, чому їх стає більше? Які можливості вони отримали, щоби туди потрапити?

Д.Ш.: Я думаю, що вони просто вигризли ці можливості, я думаю, що це на 100% їхня заслуга, тому що глобально поки що не дуже міняється взагалі атмосфера. Вона змінюється дуже повільно, є навіть думка, що це приблизно 150 років займе, поки буде абсолютно очевидно для всіх, що жінка і чоловік на одній і тій же посаді є рівними, рівнозначними і мають сприйматись так.

У мене директорка, наприклад, жінка Маша, яка в мене вирішує всі фінансові та стратегічні питання. І друга жінка, яка в нашому колективі є ядром — моя дружина. Отже фактично моєю долею наразі вже котрий рік керують жінки з моєю невеличкою допомогою.

В.Ш.: Якщо говорити загалом про шоу-бізнес, є розуміння, чому така ситуація? Всі дійсно мають побоювання чи це просто вже такий стереотип: «та ні, ми з пацанами порішаємо якось».

Д.Ш.: Я думаю, що це як і в політиці просто звичка, пацани звикли вирішувати питання з пацанами історично, і це повільний процес. Тобто я думаю, що ми стоїмо зараз реально на початку серйозних змін і в політиці, і в шоу-бізнесі, я сподіваюсь, в усіх сферах. І я хочу, щоби це сталося якомога швидше.

@Pianoбой/Facebook
Фото: @Pianoбой/Facebook

А.К.: Ви вже сказали, що ваш син теж бере участь у русі HeForShe. Чи у нього інше ставлення чи порядок проблем зовсім інший, тому що його покоління вже в іншому світі виросло?

Д.Ш.: Мені здається, що він та його оточення непогано розбираються в питанні і ставляться до нього дуже серйозно. В нього є декілька подруг, які активно ставлять на місце пацанів. Це важлива для них тема.

В.Ш.: Кажуть, коли ти намагаєшся бути феміністом і підтримувати жінок, що ти перестаєш бути, перепрошую, мужиком. Наприклад, якщо ти не заробляєш більше, то ти не мужик, тощо. Може, у вас є розуміння, хто такий сучасний чоловік?

Д.Ш.: Сучасний чоловік не має боятися показати свою слабкість. Він серйозно ставиться до підтримки. Сам, в принципі, здатний співчувати, підтримувати, а не тільки завойовувати.

Розумієте, суть стереотипів в тому, що не всі жінки хочуть сидіти вдома, народжувати дітей, не всі чоловіки хочуть завойовувати Всесвіт. Мені б дуже хотілося вірити, що сучасний чоловік, як і сучасна жінка, бачать серйозний бонус у рівній взаємодії. І мені здається, що бажання взаємодії має бути основною рисою. А все решта вже додається. Це якийсь такий певний гармонійний спосіб вийти на круту співпрацю. А взагалі дуже різні зараз чоловіки, і це добре.

В.Ш.: Якщо продовжувати говорити про цей стереотип, бо він насправді домінує в суспільстві, і важко від нього відмовитися, особливо чим далі від Києва. Візьмемо приклад грошей, коли жінка в парі заробляє більше. Іноді це стає приводом для того, щоб розійтися. Я знаю, що в інтерв'ю ви раніше говорили, що був період, коли дружина забезпечувала родину. Можете поділитися своїм досвід?

Д.Ш.: Ми [в сім'ї] сприймаємо все, що ми робимо, як наше спільне і власне, і це стосується і грошей, і емоцій, і надбань, і брендів, і решта.

Пам’ятаю з дитинства, коли тато іноді міг помити посуд, мама завжди говорила йому: «Дякую за шефську допомогу». Це був якийсь такий радянський стереотип, що, якщо чоловік щось робить вдома побутове, то це він «снизошел»… Але насправді, мені пощастило з родиною, в якій всі непогано аналізують все, що відбувається.

Посуд, який ти миєш — це ваш спільний посуд. Ти не миєш її посуд, ти миєш свій власний посуд. І так у всіх питаннях відбувається на побутовому рівні. Тому, якщо в нашій родині складається ситуація, в якій один з нас шукає щось, а інший його підтримує - це прекрасно. Я дуже пишаюсь. Це було не один раз. І це наша спільна family business. І це нормальні речі абсолютно.

Звичайно, якщо б десять років це продовжувалось, воно б, мабуть, перейшло б в якусь іншу форму… Це була б проблема, якщо б дружина прийшла до мене і сказала: «Дімон, харе писати опери, давай іди працюй, бо я тепер хочу робити ось це і ось це, і твоє сидіння на дупі зараз творче заважає мені реалізуватися, як людині». Якби таке сталося — це вже погано. Я пішов би працювати на завод.

В.Ш.: З іншого боку є ж якесь відчуття, що ти теж маєш докладати зусилля чи ні?

Д.Ш.: Ти докладаєш. Гроші - це лише гроші. Є багато інших речей. Емоційне здоров’я, психічне здоров’я, відчуття потрібності, відчуття того, що ви раптом створюєте щось інше, прекрасне, не менш важливе, ніж гроші.

В.Ш.: Чи є різниця, коли в парі заробляє більше чоловік чи дружина? Чи це взагалі не суттєве питання? Наприклад, якщо чоловік без роботи — це викликає стигму, якщо дружина без роботи — в суспільстві це окей, ти гарно вийшла заміж.

Д.Ш.: Я думаю, люди мають робити речі, так як вони хочуть того. Вони мають мати певну свободу, вибудовувати свою родину і своє життя так, як вони хочуть. І це взагалі не справа суспільства оцінювати це.

А.К.: А ще це про вміння домовлятися! Дуже важливо ж десь «на березі» домовитися, що в наших стосунках буде ось так і ось так. Ви якось домовлялися з дружиною? Чи воно само вийшло?

Д.Ш.: Ні, ми вирішили бути разом в першу чергу, а бути разом означає принаймні намагатися покращувати життя одне одного, намагатися реалізовувати те, що інша людина хоче. І коли Оля хотіла працювати, вона працювала. Коли вона зрозуміла, що вона набагато корисніша буде не працююча на дядю, образно кажучи, а працюючи на нашу спільну справу, ми зробили це. Якщо вона зараз скаже мені, що хоче вирощувати огірки, помідори і займатися садівництвом, я дивлюся на це як на надкорисну справу. Уявіть собі, що, наприклад, зачинилися всі магазини. (Сміється.) Дуже актуальна тема.

Я взагалі дуже довіряю своїй дружині в цьому питанні, тому що вона інтуїт на відміну від мене, я в більшій мірі кар'єрист, і в нас хороший союз. В мене є один талант, за допомогою якого я існую, — музика. Вона має 120 талантів. Практично кожна сфера, в якій вона щось починає робити — вона в ній крута. І через це мені просто легше довіритися їй, довірити їй життєвий курс. А я знаю, що в його рамках це піде мені на користь однозначно.

Тому бачите, ми не домовлялися ніколи: «Ти, Діма, будеш давати сто концертів на рік, от, і щоб не менше… А я зроблю так, щоб вдома було красиво». Я впевнений, що настане момент в один прекрасний день, коли вся родина працюватиме на неї, на її якісь творчий задум, якщо він в неї з’явиться. І це буде природнім моментом.

Кліп Перша леді

А.К.: У вашій пісні і у відео-ряді Перша леді йдеться як раз про те, що жінки можуть робити все, що завгодно. І здатні це робити класно.

Д.Ш.: Жінки є володарками своєї долі, взагалі свого шляху на 100%, і ми не маємо права їм в цьому заважати. Основна ідея в цьому.

В.Ш.: Чому ви вирішили звернути на це увагу, саме цією піснею?

Д.Ш.: Написалася пісня. В першу чергу це завжди пісня. Вже в другу чергу це те, як ти хочеш донести її людям. І ми зрозуміли в той момент, що було б круто залучити багато жінок, які для нас є певним прикладом контролювання своєї власної долі, створювання світу навколо себе. Тому що це, мені здається, дуже круто в них всіх виходить. Ми захотіли їх зняти і розказати їхні історії людям.

В.Ш.: Тобто ви саме від цього відштовхувалися, коли список цей складали жінок, які будуть долучені?

Д.Ш.: Так, в нас більший був список, не всі змогли… Жінки, яких ми знімали в цьому кліпі, дуже зайняті. І була невеличка історія під час зйомок. Ми знімали у місці, де були проблеми з парковкою, і в якийсь момент чийсь чорний гелік величезний, він заважав проїзду чи щось таке. Прийшло багато людей дізнатися, чий це гелік. Виявилось, що це гелік однієї з наших тендітних і ніжних героїнь, яка контролює вже, мабуть, 200% певної сфери в місті Києві. Така скромна бізнес-вумен. Так що забувайте про стереотипи: мама завжди ніжна і лагідна, а тато — «кулаком по столу», він їздить на величезній машинці, а мама — на смарті. Все не дуже так у ХХІ сторіччі.

А.К.: Від чоловіків, які критикують будь-яку розмову про гендерну рівність, дуже часто доводиться чути, що ви, жінки, перестали бути жіночними, а потім скаржитеся, що чоловіки не поводяться з вами, як джентльмени. І ви самі, жінки, в тому винні. Що ви про це думаєте?

Д.Ш.: Коли людина багато говорить про те, як вона хоче бути джентльменом — це дуже підозріло. Як сказано у фільм Хороший, поганий, злий: «Хочеш стріляти — стріляй, а не базікай». Тобто навіщо говорити про це?

Я думаю, що це говорять чоловіки, які не сприймають насправді жінку, як партнера і хочуть, щоб вона була такою певною, знаєте, сорян, не дуже приємно звучить, але гарною, красивою тваринкою домашньою, яка погоджується зі всім і допомагає тоді, коли вона потрібна. Тому не знаю, мені здається, набагато крутіше бути партнером жінки, ніж умовним джентльменом.

В.Ш.: Але щоб бути партнером, треба радикально змінювати все своє життя. Наприклад, зранку прокидатися і готувати разом. У вас був якийсь момент, може, коли ви перейшли на партнерські стосунки?

Д.Ш.: Ні, так не було завжди. Певний час ми цей баланс шукали. І знайшли. Я так сподіваюся, що знайшли. Знаєте, я сьогодні як лейтенант Коломбо, весь час згадую свою дружину, а її в ефірі немає. Але треба, мабуть, в неї спитати, може, вона скаже, що ні, ні фіга, ми ще не знайшли, ще все попереду.

В.Ш.: Як стати партнером своїй жінці або жінкам в цілому? Бо «Я ставлюсь до жінок, як до богинь», кажуть, зазвичай, чоловіки, які ті ще…

Д.Ш.: Вкладатися в вашу жінку, сприймати її, як людину з бажаннями, які можуть не співпадати з вашими. Знаєте, мені здається, що це найскладніше і при цьому найбільш повертає енергію назад — це вкладатись у щось або у когось, кого ти поважаєш і любиш. І повірте, фідбек буде назад колосальний. Просто спробуйте це робити.

Дмитро та Ольга Шурови (Фото: @Аліна Красієва)
Дмитро та Ольга Шурови / Фото: @Аліна Красієва

В.Ш.: Пам’ятаєш момент у вашому житті, коли вкладення це відбулося і повернулося?

Д.Ш.: Чесно, я зараз, як це сказати правильно, я ще винен моїй дружині дуже багато. І я точно знаю, що це вкладання, воно тільки починається. Наразі на цей момент вона вклала в мене набагато більше, ніж я в неї. Це я знаю точно, і мені багато треба зробити, щоб повернути все, що вона вклала в мене.

А.К.: Це дуже надихає чути від вас, особливо сьогодні.

Д.Ш.: А я прийду додому, вона буде за сковорідкою стояти, вона ж, як піар-директорка проекту скаже: «Що це ти таке наговорив»? Бем! І я такий: «Повертаю, повертаю». Я за максимально відверті вільні стосунки, коли всі мають право критикувати одне одного, розвиватися, реалізовувати мрії одне одного. І мені здається, що це дає в результаті абсолютно інший рівень життя. І про це і рух HeForShe, зокрема.

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X