Мене не бентежить, коли милуються моїм тілом. Інтерв'ю Дар'ї Трегубової - про професіоналізм, нові ідеї, еротику і фемінізм

14 червня 2020, 08:30

Актриса, режисерка, продюсерка і телеведуча Дар’я Трегубова в інтерв'ю Радіо НВ розповіла про багаторічну роботу на телебаченні, нові проєкти, еротичні фотосесії та фемінізм.

Публікуємо його скорочену і відредаговану версію.

 — Є таке поняття як комплекс красуні. Потрібно доводити, що ти отримуєш роботу або ролі не тільки тому що красива, а ще тому, що талановита, професійна, вмієш це робити краще за інших.

Відео дня

 — Я ніколи в школі не вважалася красунею, я завжди вважалася розумницею. Саме через мій комплекс розумниці й відмінниці мені на першому курсі режисури мій майстер сказав: «Ми з цим будемо боротися, тому я тобі поставлю четвірку».

Тому ні, зовнішність, особливо коли ти поступово починаєш нею займатися і вкладати її в якесь правильне русло, вона просто допомагає. І я завжди говорила про те, що моя мрія — зіграти роль, як Шарліз Терон у фільмі Монстр, де можна бути реально некрасивою. У нас же поки просто цього не потребують, в наших реаліях все-таки типажне кіно, це рідкісний випадок, коли беруть актрису хорошої зовнішності й роблять з неї не красуню.

 — Тебе бентежить, коли гуглять твоє особисте життя або відверті фото?

 — Взагалі не бентежить. Мені це лестить, мені це подобається. Але я точно знаю, що так само крім «Даша Трегубова знову блиснула тілом в прозорому пеньюарі» в інтернеті можна знайти інформацію, як я читаю вірші, знімаюся в проєктах і запускаю серіали в якості продюсерки.

Я думаю, що в професію, і в режисуру, і в акторську професію, і в професію телеведучої йдуть певною мірою нарциси, люди, яким подобається, коли ними цікавляться. Я цього не приховую, мені подобається, я ставлюся спокійно.

— Як за тобою закріпився типаж стерви, фатальної жінки, яка кого завгодно перекусить навпіл?

 — З 2014 року у мене щорічно в сім-десять проектів, і велика частина з них — це стерви. Більшість режисерів вже за замовчуванням мене стверджують, без проб.

Спочатку навіть продюсери сміялися, кажуть: «Ми знаємо, що ти в житті зовсім інша, але ми тебе стверджуємо, тому що ти типажна: впевнена, добре виглядаєш, блондинка. Ти не можеш не бути стервою».

— Ти сказала в якомусь з недавніх інтерв'ю, що режисура — справа зрілих людей. Ти вже дозріла людина, щоб знімати кіно?

 — Так. Я для кіно дозріла. Це відбувалося досить довго, дуже ліниво. Тому що активно починаєш чимось займатися тільки тоді, коли робити більше нічого, а коли у тебе кілька років якийсь постійний шквал… Я завжди кажу «так», я в усе пірнаю, потім не розумію, як з цим всім одночасно впоратися. Сподіваюся, що в цьому році з режисурою все зростеться.

— Як зберігати інтерес до професії?

 — Я в житті вела таку кількість різних програм: кулінарні, автомобільні, ранкові. Я вела Ранок з Інтером, і у мене на інтерв'ю були всі: Венсан Кассель, брати Клички, президент Польщі, Фредерік Бегбедер, Тіматі. У мене була дуже цікава, насичена, радісна, шалена кар'єра, і вона триває. Щоразу це якийсь сюрприз.

Інша справа, я чітко для себе зрозуміла, що інтерес не втрачається, коли у тебе дуже сильно змінюються декорації. Потрібно виробити в собі одну штуку, якої мені довго не вистачало. Багато років на пробах кіно я виходила яскраво-червона і думала: «Яка ганьба! Господи, більше ніколи!» Це все тільки страх.

Мені здавалося, що телеведуча — це одне, а актриса — це я всіх обманюю. І потім я прийшла на епізод, була засмикана, тому що спізнювалася, і режисер зрозумів, що йому така засмикана якраз і потрібна, жертва на головну роль. І так воно пішло, перший раз ти отримуєш велику роль і після цього до тебе вже починають придивлятися.

— Ти скаржилася на те, що на нашому телебаченні немає інтелектуальних шоу. Є у тебе відповідь, чому?

 — Я вважаю, що в них є величезна потреба — і в інтелектуальних шоу, і в інтелектуальних фільмах. Просто ніхто зараз не хоче ризикнути і це зробити. Хоча і ризик не такий великий. Треба спробувати.

— Є проект Даша читає. Була карантинна версія цього проекту, де ти читаєш поезію. Хто наші хороші українські поети?

 — Я в абсолютному захваті й від цього проекту, і від того, як він вибухнув. Якийсь час тому Тата Кеплер покликала мене послухати її проект Вірші Вночі. В одній кав’ярні збиралися люди, був один хедлайнер, а потім — відкритий мікрофон. Я вийшла почитати свій вірш, і раптом зрозуміла, як це прикольно. Я тоді дуже багатьох поетів почула, дізналася, а я завжди любила поезію.

Я вирішила читати сама. І це вибухнуло якось нереально, тому що поезію стали слухати навіть ті люди, за якими такого «проступку» не водилося. Найчастіші на сьогоднішній день коментарі, крім «До мурашок» і «До сліз», це «Дякую, ви познайомили мене з поезією, я навіть полюбив її».

Ти запитав, які хороші є поети. У Даша читає - 99% сучасних українських поетів. Які молоді й добре пишуть. Є прекрасна поезія. І Седрік Локшин, який писав хіти для групи KAZKA, він пише дуже хорошу ліричну поезію. Є нереальний Коля Кулинич, його поезія — це неможливо прекрасно. За останні кілька років він перейшов ще й на українську мову, він пише поезію українською, пише дуже талановито.

У нас є стовпи української поезії. Є Катя Бабкіна. Плідна, талановита, неймовірна з приголомшливими образами. Є Сергій Жадан. Є Таня Власенко, вона ж VLASNA, яка теж пише хорошу лірику.

— Чи вдалося тобі відпочити на карантині?

 — Я дуже цього хотіла. До цього у мене був місяць перепочинку на Балі, а потім в лютому я думала: «Не буду працювати, буду з родиною, а вже потім з березня…» І в березні у мене починається перший знімальний проєкт, і на наступний день карантин.

На карантині, з одного боку, відпочила, з іншого боку, я придумала для своїх улюблених Instagram-підписників це заняття — Даша читає. Це постійна робота: відібрати вірші, саундтреки з відомих фільмів. Тому, з одного боку, відпочила, а з іншого боку, у мене такі проєкти.

— Ти розумієш, чого хочуть глядачі зараз?

 — Я б сказала словами Піночета: «Я не знаю, чого хоче мій народ, але я знаю, що йому потрібно». Потрібна багатожанровість, потрібно однозначно талановите кіно. Я дуже за комедію, але з юності у мене не дуже прижилася любов до комедій. Тому я жанр комедії навмисно обходжу. Я вважаю, що зараз немає хороших детективів. І, може бути, з нашою допомогою скоро з’явиться.

— Ти будеш режисеркою?

 — Так. Ми попередньо працюємо зі сценаристом Симором Гласенко, який написав дуже хороший серіал Прятки. Саша, сценарист, який дійсно дуже талановитий автор детективів. Я показала йому той проєкт, який визрівав у мене, йому теж ця історія сподобалася, і ми зараз її робимо.

— В українському проекті Перші ластівки, де ти граєш таку матір…

 — Погана, в цьому фільмі я погана мати. Перші ластівки — це не просто соціальний фільм, але і соціальний проєкт, який допоможе комусь виговоритися. В кінці кожної серії був телефон громадської організації Ла-Страда, куди можуть звернутися всі. В організації сказали, що після цього фільму в чотири-п'ять разів стало більше звернень.

Коли я читала анонімні повідомлення, які їм надсилали, мене просто заливали сльози, я сиділа в костюмі, у мене залило все сльозами. Це було шалено зворушливо, і я вперше зрозуміла, як це круто, коли ти дійсно взяв участь у чомусь, що має такий соціальний резонанс.

 — Серіал Перші ластівки, це історія, де головними героями є школярі, і там піднімаються всі проблеми, включно з булінгом, питаннями суїциду тощо. Чому це вибухнуло?

 — Коли я прочитала сценарій, який мені показав креативний продюсер цього серіалу Женя Тунік, я сказала: «Женя, це найкраще, що я читала! Це геніально!» А потім так завмираю, кажу: «Але це ж не дасть цифри. Я думаю, що народ не зрозуміє цього. Це все-таки формат Netflix, це формат людей, які навмисно це дивляться, це не ефірне телебачення».

І тим не менше, тут я промахнулася по повній — вийшло навіть краще, ніж я очікувала. І все-таки я не очікувала, що буде такий суспільний резонанс. Фільм просто супер, я отримала задоволення від зйомок. І буде продовження.

 — Ти знялася в головній ролі у фільмі Сторонній, Дмитра Томашпільського. Це роль, яка вимагала від тебе багато якихось нових умінь, того, що ти не робила в кадрі раніше.

 — Дмитро Томашпільський спочатку запропонував мені цю роль, відразу попередивши, що мені доведеться оголюватися в кадрі. Але це все буде не вульгарно, дуже естетично, дуже красиво. Це ніяк не пов’язано з еротичними зйомками, скоріше, просто холодна естетика, милування жіночим тілом.

Я сказала: «Окей, звичайно, будь ласка, милуйтеся». І так воно і вийшло. Я сама милуюся, і мені навіть шкода, що щось зробили коротко. У всякому разі, після того, як цей фільм показали на Держкіно, один з наших членів Держкіно написав: «Фільм варто подивитися хоча б заради приголомшливого тіла Трегубової».

Я абсолютно не є людиною, яка дуже сильно відстоює свої кордони. Мене не бентежить, коли милуються моїм тілом, я сама їм милуюся, і більше фемінізму, ніж в моєму житті, на мою думку, складно знайти. Просто я не ходжу з гаслами.

— Ти любиш себе більше, ніж дев’ять років тому, коли ти знялася для Playboy?

 — Зараз я себе люблю настільки більше, що я б ще раз знялася для Playboy, хай вибачать мені феміністки. Немає у мене таких знайомих насправді, які б зараз сказали: «Фу, Даша, та як ти посміла! Та що ти несеш!»

Я абсолютно згодна з тим, що кожен повинен боротися за свої права, просто я в рамках свого життя за свої вже поборолася, і в моєму світі це нормально — бути красивою жінкою, яка знімається в еротичних журналах або в еротичних фільмах.

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X