«Race For The Cure — це символ віри». Три історії людей, які долучаться до забігу на підтримку жінок із раком грудей
3 жовтня в Україні відбудеться забіг Race for the Cure, який організовує благодійний фонд Inspiration Family за підтримки Think Pink Europe. Це найбільший благодійний забіг у Європі, що спрямований на підтримку жінок із раком грудей.
Учасники мають змогу пробігти його не тільки за себе, своїх знайомих чи близьких, а за всіх жінок, які колись зіткнулися із цим захворюванням. Головна мета Race for the Cure в Україні — зібрати кошти для відкриття проекту Рівний консультант, завдяки якому українські онкопацієнтки зможуть отримувати інформаційну та емоційну підтримку від тих, хто вже живе з історією раку.
НВ публікує інтерв'ю учасників і учасниць забігу Race for the Cure, у яких вони розповідають, чому це варто зробити кожному і кожній і наскільки така ініціатива важлива для українських жінок, які живуть із онкологічним діагнозом.
Ольга Руднєва
Вже багато років спостерігаю за аналогічними забігами за кордоном, і нарешті можу долучитися до забігу в Україні. Бігти, правда, буду окремо, бо саме 3 жовтня запланувала поїздку з мамою. Але побіжу де б не була. Вдягну щось рожеве, а мама зустріне мене на фініші.
Я буду бігти в пам’ять про мою свекруху, якої немає з нами вже три роки. Вона дуже мужньо витримала надто важке лікування і до останнього дня лишалася неймовірним оптимістом. Мені її дуже бракує, і я хочу присвятити цей забіг Юлі — так її звали. Думаю, вона б мене підтримала та чекала б разом з моєю мамою на фініші.
Я вважаю, що в сучасному світі абсолютно нормально говорити про проблеми зі своїм здоров’ям та просити про допомогу: фінансову і психологічну. Кожен раз, коли ми розповідаємо історію людини, яка подолала рак або проходить через лікування, ми наголошуємо на важливості вчасної діагностики та турботі про власне здоров’я. Коли хворіла моя мама, я шукала для неї історії перемоги та зачитувала їх вголос, запевняючи, що якщо комусь вдалося, то в неї також є шанс. Я б хотіла, щоб ще більше людей відкрито говорили про свій діагноз, про лікування та про шлях, якій вони пройшли або проходять прямо зараз.
Тішуся від кожної ініціативи, яка дає змогу долучитися людям до вирішення важливих питань. Залучення додаткових коштів на підтримку проєкту Рівний консультант — це крута справа, і дотичність до неї допомагає наповнювати своє життя змістом. Race for the Cure — це про підвищення рівня поінформованості людей щодо раку молочної залози. Коли бачиш таку кількість людей, одягнених в рожеве та вмотивованих бігти заради своїх друзів та близьких, автоматично шукаєш інформацію про проблему. А також зменшення стигми по відношенню до онкопацієнтів. Мені важко в це повірити, але і досі є люди, які з упередженням ставляться до онкопацієнтів, що є абсолютним нерозумінням проблеми.
Людина, яка стикнулася зі складним діагнозом, потребує підтримки. Вона хоче знати, що є люди, які пройшли цей шлях до неї і як саме вони це зробили. Не всі люди розуміють що казати людині, яка стикнулася з онкозахворюванням, а людина, що пройшла через це все, краще розуміє, як підібрати слова та які поради давати. Мені здається, це мегаважлива ініціатива і такі центри мають бути в кожному місті України.
Я активно агітую за своєчасні медичні обстеження. Сама не дуже люблю лікарів, але обіцяла своєму татові регулярно обстежуватися через погану генетику. Завжди закликаю всіх серйозно ставитися до свого здоров`я, бо життя мами вдалося врятувати саме завдяки тому, що пощастило вчасно виявити хворобу.
Думаю, що благодійні забіги створені саме для тих, хто підтримує ідею заради якої всі біжать. Тут не має значення швидкість, навички та навіть дистанція. Важливо — долучитися, бути разом і розповісти про це на своїх сторінках.
Маркіян Фецич
Взяти участь у Race for the Cure для мене було моментальним рішенням. Я працюю хірургом-онкологом, тож добре розумію важливість такого заходу. До того ж, я володію достатніми знаннями, досвідом і знайомствами, щоб не тільки долучитися до цього заходу, але й організувати командний забіг у Львові.
Цей забіг я присвячую всім своїм пацієнткам. Щодня я працюю з жінками, яким ми допомагаємо вилікувати рак. Моїй наймолодшій пацієнтці 26, а найстаршій — 79. Хтось із них вже успішно виконує роль мами, хтось — бабусі, а хтось ще поки не має дітей. Та незалежно від їх соціального статусу, зіткнувшись із проблемою раку, ці жінки щодня проявляють свою сміливість та зібраність, щоб подолати цю хворобу. Цим вони мене щиро захоплюють і надихають, а тому свій забіг у Race for the Cure я присвячую саме їм.
Замовчувати про рак молочної залози — не нормально. Люди мають усвідомлювати, що ця хвороба небезпечна і зустрічається дуже часто, займаючи друге місце за поширеністю серед усіх локалізацій раку в світі, а тому про неї варто говорити. На жаль, кожна доросла жінка має сьогодні високий ризик захворіти на рак молочної залози, а статистика показує, що кожного року таких нових випадків у світі виявляють близько 2 мільйонів. Відносно чоловіків — слід пам’ятати, що іноді і вони можуть захворіти на рак молочної залози. Серед моїх пацієнтів також були такі випадки. Тому кожній людині, незалежно від статі, треба знати про можливі симптоми цього захворювання, щоб вчасно звернутися до мамолога за потреби.
Такі проекти дають нам змогу привернути увагу людей довкола. Навіть тих, які на щастя, не знайомі з темою онкології, але можуть дізнатися нове для себе та загострити свою увагу щодо скринінгу і можливих методів ранньої діагностики. Також це чудовий метод бути корисним і спільними зусиллями організувати проект, який підвищує освіченість та онконастороженість нашого суспільства.
З розвитком онкології стало зрозуміло, що лише хірургічного або хіміотерапевтичного лікування онкопацієнтам недостатньо. Важливою складовою комплексного лікування є також психологічна допомога, яку і має на меті проект Рівний консультант. Він передбачає психологічну допомогу від тих пацієнтів, які вже в минулому пролікувалися від раку, і мають досвід проходження цього шляху від початку до кінця. Впевнений, що вони зможуть простими словами пояснити, як чинити в тій чи іншій ситуації та підтримати онкопацієнта. Раніше в Україні такого формату надання допомоги просто не існувало, тому я вважаю його вкрай важливою ініціативою.
Варто розуміти, що головна ціль скринінгу — це вчасна рання діагностика раку. На сьогоднішній день лікування початкових форм раку молочної залози вже не є настільки складною проблемою для онкологів. Натомість лікування пізніх форм, коли рак вже достатньо прогресував в організмі, — є набагато складнішим та більш дороговартісним, а відповідно і прогноз для такого онкопацієнта є гіршим. Саме тому надзвичайно важливо поширювати знання про скринінг, нагадуючи, що кожній жінці варто бути більш відповідальною за своє здоров’я та дбати про нього таким чином, щоб регулярно проходити скринінгове обстеження.
Я захопився бігом п’ять років тому, коли готувався до сходження на гору Монблан, і мій тренер порадив мені почати бігати для покращення фізичної форми. Скажу відверто, що на початку біг не приносив мені великого задоволення, але згодом я захопився настільки, що пробіг марафон в Одесі, в Афінах та Амстердамі. Тому хто знає — можливо, Race for the Cure відкриє для вас нове захоплення? Я рекомендую взяти у ньому участь всім незалежно від досвіду. Пам’ятайте, що ви можете самостійно обрати дистанцію 2 чи 5 км і вирішити, як саме хочете її подолати — йти пішки або спробувати бігти.
Переконаний, що на кожного чекають лише позитивні емоції. На таких змаганнях відсутня конкуренція, а тому єдиним конкурентом будете ви собі самі. Це хороша змога позмагатись з власними лінощами і докласти максимум зусиль, щоб пробігти обрану дистанцію і отримати неймовірний кайф від фінішу та відчуття великої доброї справи, яку ми всі робимо разом.
Анна Абдулова
Пам’ятаю, що ще в дитинстві уявляла собі, як виросту і буду займатися благодійністю. Тоді мені це бачилося як битва між злом і добром: власне, хворобою і самим життям. Дотримуюся такої думки і зараз, а тому участь у Race For The Cure — символ віри для мене і нагадування про те, що дівчата, які зустрілися із раком, не повинні вирішувати цю проблему наодинці.
На щастя, в моєму оточенні сьогодні немає людини, яка б проходила лікування від раку. Але ця хвороба стала болючим спогадом в моїй родині, коли я відчула на собі як це — втрачати через неї близких людей. 3 жовтня я бігтиму саме заради них.
Я досі не розумію, чому в Україні стільки упереджень і незручностей при вимові свого діагноза вголос. Чи то це рак молочної залози, чи шийки матки, чи яєчників. Це ж така сама частина наших тіл, як рука або серце. Таке негативне ставлення кепсько позначається не тільки на виявленні проблеми, але й на її лікуванні.
Race for the Cure не дозволяє людям замовчувати проблему, а навпаки — показує, що її можна і треба вирішувати разом. Такі проекти доводять, що благодійність — це про масштабність та соціальну зрілість людини. Чим більше ми допомагаємо одне одному, тим більше розвиваємося як нація.
Нещодавно в своєму Instagram я зізналася, що зі мною періодично трапляються панічні атаки. Хто з цим стикався, то знає, що це далеко не найприємніше, що з тобою може відбуватися. Але це ніяк не зрівняти з тим, що відчуває дівчина, яка проживає період лікування і відновлення від онкозахворювання. Я навіть не уявляю, скільки мужності і сили потрібно для цього подолання. Психологічна підтримка не просто важлива, вона — життєво необхідна. Щиро вірю, що ми зберемо необхідну суму для цього проекту і зробимо все необхідне, що від нас залежить.
Донедавна я була професійною спортсменкою. Зараз я треную саме тих, хто не був раніше причетним до спорту, а тому можу запевнити — не потрібно бути крутим спортсменом, щоб приєднатися до забігу Race for the Cure. Важливо бути просто людиною і спробувати пройти пішки всього 2−5 кілометрів на знак солідарності й маніфесту жінок.
Очікую, що це буде класно. Круто відчути себе частиною того, що змінює світ. Вважаю, що нам шалено пощастило, бо наша звичайна участь у забігу може виявитися для когось значущим проявом підтримки і вплинути на їхнє життя.
