"Жителі Нью-Йорка готуються до марафону, як до свята". Тренер Mary Sugar про місію марафонських забігів і наше сприйняття перекритих доріг
Напередодні забігу НВ STYLE поговорив з засновницею спортивного клубу Skinny&Strong Club, автором колонок про спорт і лайфстайл, письменницею, гідом з бігу Mary Sugar про користь цього виду спорту, складнощі проведення марафонів і ту важливу місію, яку всі вони несуть.
Як давно ви займаєтеся бігом, і що стало для вас мотивацією? Які зміни в собі, своєму стані, організмі помітили за цей час?
Я бігаю 5 років, все почалося з того, що мені набридло відчувати себе млявою як зовні, так і внутрішньо. Я вважаю, що гармонійний внутрішній стан завжди пов'язаний з фізичним станом. Біг дав мені той самий "чарівний стусан", завдяки якому я виросла в професійному плані та в своєму особистому розвитку. Озираючись назад, я усвідомлюю, наскільки впевненішою, спокійнішою та готовою до невдач я стала саме завдяки спорту.
Чи існує в Україні бігова культура? Наскільки змінилося ставлення українців до всіляких забігів і спорту взагалі за останні роки?
Коли я починала бігати, бігова культура тільки розвивалася. Ті, хто почав бігати в останні рік-два, напевно, не до кінця розуміють, наскільки підвищився рівень організації бігових заходів, скільки роботи зроблено, і через скільки бар'єрів доводиться пробиратися організаторам. У 2012 році мені настільки не подобалися наші заходи, що на перший свій напівмарафон я поїхала до Брюсселя. Мені було цікаво, як вони проводяться в інших країнах. Я проходила забіг за забігом, і в якийсь момент зрозуміла, що хочу розвивати біговий рух у нас, і бігати саме в Україні.
Це зараз вже є чудово організовані забіги, бігові заходи найрізноманітніших тематик (кольоровий забіг, нічний забіг, забіги з собаками, благодійні забіги), є багато бігових клубів, а 5 років тому все будувалося на чистому ентузіазмі любителів бігу.
Останнім часом кількість бігових змагань активно зростає. У чому полягають основні цілі найбільш масштабних міських марафонів - таких як забіг 8 жовтня?
Головне завдання міського марафону - не просто факт проведення марафону (це можна зробити на Трухановому і в лісі), чи поставити рекорд (для спортсменів це відбувається на шосе). Завдання головного міського марафону (а це і є марафон 8 жовтня, який проводиться раз (!) на рік), в тому, щоб змінювати ставлення людей до марафону: від спортивної події до події, в якій можуть взяти участь всі. І для цього не обов'язково бігти, адже бути в групі підтримки ще складніше, ніж брати участь в забігу. Перекриття більшості центральних вулиць пов'язане з тим, що марафон - це культурна подія (як би смішно це не звучало для тих, хто не бігає). Кілька років тому я теж так не вважала, і тільки після першого забігу за кордоном я зрозуміла, наскільки була зашорена.
Я брала участь в трьох наймасштабніших марафонах світу з кількістю учасників 50 000 чоловік (Нью-Йорк, Бостон, Чикаго - вони входять в шість найпрестижніших марафонів світу серії World Marathon Majors), спілкувалася з біговими клубами з різних країн, організаторами і людьми, які роблять все можливе для розвитку цього руху. І я знаю, що для України зараз це дійсно масштабна подія і потужний ривок у порівнянні з тим, як було раніше. Тому що зробити одне коло в марафоні - це вже відповідність світовим стандартам і сертифікація траси Асоціацією міжнародних марафонів AIMS. Тому й вимушене перекриття міста. Ще одна з причин - показати місто таким, яким його не бачили навіть самі бігуни, тому що через припарковані на тротуарах машин рідко бігаєш по центру.
Київські водії чекають дня марафону з не меншим хвилюванням, ніж спортсмени. Вони традиційно обурені перекриттям доріг і логістичними складнощами, які виникають в дні забігів. Як примирити ці дві групи людей?
Чому виникають конфлікти, пов'язані з питанням перекриття доріг? Тому що немає розуміння, з якою метою марафони проводяться в місті. Дійсно, чому б не перенести марафон за межі міста або в ліс? Це, начебто, здається логічним. Чи не заважати іншим жителям у вихідний день дістатися, куди їм потрібно, без пробок і нервів.
Як водій і людина, яка у вихідні теж працює, я розумію обурення тих, хто не хоче страждати через бігунів. Але в Нью-Йорку я побачила, що для проведення марафону перекривають 5 районів, 80 вулиць і 5 основних мостів. Жителі міста готуються до свята (і для них це дійсно свято): переносяться зустрічі, конференції, події світового масштабу, люди заздалегідь бронюють місця в ресторанах, куди йдуть цілими сім'ями, щоб спостерігати за онлайн-трансляцією, яка ведеться по всьому маршруту з вертольотів. Ставлять машини в гараж, напередодні ввечері малюють плакати, щоб стояти з ними в неділю і підтримувати незнайомих людей. Відзначають цю подію весь тиждень, весь наступний вітають марафонців, а самі марафонці з гордістю ходять увесь день з медаллю на шиї.
Одна з причин перекриття центру міста - можливість глядачам, рідним і близьким бігунів стояти в різних точках на маршруті та підтримувати їх. Адже підтримка на марафоні - напевно, більш важлива частина, ніж сам біг. Я раджу тим, хто не біжить, просто вийти в цей день на вулицю, і подивитися на цю подію. Знаєте, це неймовірне почуття: коли ти біжиш і вже немає сил, а незнайомі люди стоять з плакатами, викрикують "Давай, ти можеш!", Коли незнайомі діти штовхаються через те, хто перший дасть "п'ять" спітнілій дівчинці, коли одне слово й посмішка на маршруті можуть в буквальному сенсі надати крила.
Ми так багато говоримо про терпимість, про розвиток культури, про створення позитивного іміджу для України, а потім відбувається подія, яка проявляє наш егоїзм, відсутність спроб зрозуміти, чому це відбувається, категоричність як з боку водіїв, так і з боку бігунів. Боляче дивитися на конфронтацію тому, що обидві сторони не хочуть робити крок до розуміння. Як бігуни, що огризаються "так ви тільки лежите на дивані і п'єте пивко", так і не бігуни, які відповідають "бігайте в лісі" - обидві сторони повинні просто видихнути, і спробувати зрозуміти один одного.
До початку 8-го Київського марафону залишається трохи більше доби. Які рекомендації ви дали б тим, хто готується до старту?
Моя порада бігунам: коли ти будеш стояти в стартовій зоні, подумай, що навколо тебе такі ж діти, яким страшно, але які кожного разу доводять собі, що вони сильніші за цей страх. І ти б тут не стояв, якби не зміг побороти свій страх. Ти його вже поборов! Коли приїхав на забіг, коли оплатив реєстрацію, коли пішов на свою першу пробіжку.
- Читайте також: Всі на стадіон! Коли і як найкраще бігати, щоб схуднути
Стежте за найцікавішими новинами з розділу НВ STYLE в Facebook
