Про що говорять хірурги, або Портрет ідеального пацієнта
Отаким бачить лікар... свого ідеального пацієнта
Кожен з нас точно знає, яким повинен бути гарний лікар. Ми можемо відразу перерахувати його найкращі риси. А ось яким бачить лікар... свого ідеального пацієнта? До Дня медика ми вирішили поставити кілька запитань хірургам МС «Добробут». У підсумку ми отримали портрет ідеального пацієнта і багато цікавих історій.
1. З яким пацієнтом вам приємно працювати?
«Безумовно, приємно працювати з тими, хто підготовлений і хоча би приблизно уявляє свою проблему. Плюс до всього людина виконує мої рекомендації».
«Оскільки я чоловік, то мені приємно працювати з молодими жінками, – лікар усміхнувся. – А якщо серйозно, то, безумовно, мені подобається працювати з усіма пацієнтами. Особливо з тими, хто сприймає лікаря передусім як фахівця. Тоді відразу відчувається довіра».
«Для мене важлива кожна людина, яка звернулася по допомогу. Основний принцип лікаря – допомогти кожному пацієнту».
«Найбільше мені подобається працювати з дітьми. Тому що вони завжди дуже позитивні і щирі. У роботі з дитиною відразу чітко видно, коли їй стало краще.
Ще дуже люблю працювати з сім'ями, тому що коли я знаю його історію життя, тоді між нами є безумовна довіра, тому що до мене звертаються з різних питань».
«Мені подобаються ті, хто вміє слухати. Ті, хто вибрав мене і тому довіряять свою дитину».
2. Що роблять усі пацієнти практично однаково, коли потрапляють до лікарні або на прийом до лікаря?
«Бояться. Основне завдання лікаря під час найпершого спілкування з пацієнтом – допомогти пацієнтові подолати страх. До того ж цей страх навіть не перед лікарем, а перед невідомістю, що буде далі».
«Навіть якщо пацієнти кажуть, що не бояться, вони все одно нервують».
«Усіх батьків лякає наркоз, хоча на сьогодні це звичайна процедура. Та й наркоз уже не той, який застосовували десятки років тому».
«Нервуються, оскільки переживають за своє здоров'я, до якого лікаря потраплять, як він до них поставиться».
3. Що викликає посмішку, але ви намагаєтеся її не показувати?
«Я – лікар-уролог, тому у мене на прийомі особливі випадки, – лікар усміхнувся. – Річ у тім, що батьки дуже кумедно називають геніталії своїх малюків, і мимоволі усміхаєшся, почувши це. Стриматися часом неможливо».
«Медична безграмотність на рівні бабусиних порад, коли люди серйозно ставляться до них, а ти водночас бачиш, що у людини дійсно є проблема».
«Викликають усмішку ті пацієнти, які самі собі поставили діагноз і впевнені в ньому, хоча насправді у них інше захворювання, що переховується під «маскою» схожої недуги».
«Я вважаю, що щирі емоції лікаря роблять його ближчим до пацієнта, тому намагаюся пожартувати або розповісти якусь історію, щоб зняти напругу».
4. Як ви поводитеся з тими, у кого в авторитеті доктор Google?
«Абсолютно нормально. У такому випадку підходить фраза: «Краще не боротися, а очолити». Тому пацієнтам потрібно розповісти, де знайти те, що вони хочуть прочитати, на що їм варто звернути увагу».
«Я категорично проти, коли пацієнт намагається щось з'ясувати на форумах. Тому що ось ці самі форуми – справжнє зло. Людина щось не почула, неправильно зрозуміла, потім виклала це в інтернеті, її думку підхопили, нею оперують. Це докорінно неправильно».
«Як зі звичайним пацієнтом, адже 99% населення спочатку звертаються по допомогу до Google, а моє завдання як фахівця розвіяти міф чи погодитися з правильним трактуванням того чи іншого стану пацієнта».
5. З ким простіше взаємодіяти: з холериком, сангвініком, меланхоліком чи флегматиком?
«Сангвінік – він по життю позитивніша людина, тому легше одужує, ніж іпохондрик, який занурений у свою хворобу. У меланхоліка більше фобій, він живе з переконанням: «Все пропало!» А у холерика може запуститися істероїїдна реакція, і потрібно перечекати цей сплеск, розуміючи, що людиною, насправді, зараз керують емоції. А з флегматиком іноді складно, тому що він тебе слухає, але ти не бачиш відповідної реакції. Незважаючи на всі ці нюанси, ми лікуємо всіх».
«Я особливо не замислююся над цим, – лікар усміхнувся. – Часом на прийомі на це немає часу. Але я вже по ході, по жестах або по фразах можу зрозуміти, до якого психотипу належить пацієнт, і тому заздалегідь розумієш, як з ним треба розмовляти, щоб він зрозумів і прийняв інформацію».
«Не настільки важливо, хто людина за типом темпераменту. Він – твій пацієнт. Ось це найголовніше».
6. З яким пацієнтом мимоволі стаєте і лікарем, і психологом, і батьком одночасно?
"З кожним. Як казав великий Боткін: «Якщо через п'ять хвилин після спілкування з лікарем пацієнтові не стало легше, значить, ви поганий лікар». Тому в нашій професії це закладено – бути і лікарем, і психологом, і батьком одночасно».
«Лікарем і психологом практично з усіма. А ось батьком я стаю більше, напевно, з хлопчиками, оскільки у мене син, – лікар посміхнувся. – Та й узагалі після народження власної дитини змінюється ставлення до дітей. Особливо коли ти бачиш малюка в операційній».
«З будь-яким. Особливо з пацієнтом перед операцією. Для них стаєш усім. Тому що я хірург, лікую їх руками на операційному столі, вкладаю всі свої переживання і знання, щоб він одужав».
7. Чого найбільше чекає лікар від пацієнта?
«Однозначно одужання! Зрозуміло, що у мене всередині все перевертається, коли я приходжу в палату, а дитина, наприклад, мене намалювала і показує свій малюнок. І каже, що обов'язково стане лікарем. І коли я знаю, що впорався з хворобою, що пацієнт йде на поправку, – ось це найважливіше для мене».
«Найбільше чекаю довіри. І для мене важливо, що ми з пацієнтом по один бік барикад. Тобто людина не залишилася сам на сам з хворобою».
«Чіткого дотримання своїх рекомендацій».
«Взаєморозуміння. Тому що для будь-якого лікаря важливо, щоб його пацієнт виконував рекомендації і адекватно ставився до своєї проблеми».
8. Ваш ідеальний пацієнт?
«Був випадок, коли до мене на прийом прийшла жінка зі своєю дитиною і з порога сказала: «Подивися на цю тітку. Її не треба боятися. Коли я була такого віку, як ти, ця тітка мене вилікувала». Ось така людина – мій ідеальний пацієнт. Він довіряє мені не тільки своє здоров'я, але і найдорожче, що у нього є, – свою дитину».
«Це відкрита людина, яка повністю мені довіряє, з легкістю проходить усі етапи лікування, видужує і згодом довіряє мені рідних людей».
«У мене немає ідеального пацієнта, – лікар усміхнувся. – Але, найімовірніше, це молодші люди, які цікавляться своїм здоров'ям. Мені приємно, коли приходить людина з початковою формою захворювання і каже: «Я знаю, що у мене проблема. Обстежте мене, тому що я не хочу запускати хворобу, як це зробили мама чи бабуся».
«Мій ідеальний пацієнт – це той, хто після консультації і лікування усміхається мені і каже: «Дякую». Я тоді отримую повне задоволення від виконаної роботи».
На наші запитання відповіли: Пономаренко Максим Вікторович – дитячий лікар-уролог вищої категорії, провідний спеціаліст МС «Добробут» з дитячої урології, Висоцький Ігор Анатолійович – дитячий хірург, лікар-організатор охорони здоров'я, головний лікар ЛДЦ «Добробут», Герасимов Володимир Володимирович – судинний хірург, флеболог МС «Добробут», Щербина Максим Володимирович – хірург, заступник головного лікаря з хірургії МС «Добробут», Шукліна Юлія Володимирівна – оторіноларинголог, керівник напряму оторіноларингології МС «Добробут».
