Японський місяцехід. Тест-драйв Mitsubishi Pajero Sport від НВ
Японці ніколи не планували висаджуватися на Місяць, але місяцехід створили: якщо кабіну рамного позашляховика Mitsubishi Pajero Sport як слід ізолювати, з роллю місячного транспорту він справиться успішно. Тому що по бездоріжжю ця машина їде краще, ніж по шосе.
Нинішнє покоління моделі продається в Україні вже років шість. І з таким же успіхом може продаватися нескінченно — тим, кому цікавий такий утилітарний всюдихід середнього розміру, і такого вистачить. Адже основне в машині вже є: рама, великий дорожній просвіт, тяговитий дизель об'ємом 2,5 л, повний привід з різними блокуваннями, два типи коробки — механіка на п'ять сходинок і аналогічний автомат.
Автоматичний варіант зі шкіряним салоном і найбагатшою з трьох можливих комплектацій НВ випробувала у Києві, Одесі та на трасі між цими містами.
В оббивці салону Pajero Sport превалює жорсткий пластик, і це виглядає логічно для утилітарного автомобіля. Проте, проїхавши 60 тис. км, тестовий автомобіль обзавівся скрипучим "цвіркуном" у районі центральної консолі. Його писк в дорозі перебивали тільки потужні звуки, що виникають при проїзді перешкод.
Монохромний екранчик борткомп'ютера на центральній консолі хоч і малий, але інформації виводиться досить — пробіг, витрата, залишок, компас, час, тиск, висота над рівнем моря і так далі. І розташований він перед очима.
Екран нижче — великий, кольоровий і сенсорний — відповідає за музику, зображення з камери заднього виду (є промальовування габаритів). Він дещо чужорідний тут, не надто зручний в керуванні, але все-таки корисний.
Традиційні регулятори клімат-контролю архаїчні, але Mitsubishi їх використовують майже скрізь, і чіплятися до них в "паджерику" нерозумно — тут вони точно на своєму місці.
Найбільш чужорідний елемент в салоні — кермо. Воно занадто технологічне: утикане кнопками, в тому числі й для роботи з підключеним телефоном, має підрульові пелюстки перемикання передач. При цьому кермо регулюється в настільки малому діапазоні, що у високого водія буде в буквальному сенсі лежати на колінах.
Всі крісла плоскі, стоять низько, але забиратися в них складно — через рамну конструкцю і великий дорожній просвіт підлога "паджерика" розташована високо над землею. А стеля занизька — це відчуває і високий водій (йому допомагає розмістити голову вільне місце під люком) і задні пасажири (для їх голів передбачений навіть спеціальний "щабель" на стелі). Але в цілому в другому ряду привільно, відчуття свободи трохи псує центральний тунель і задник підлокітника.
Незважаючи на дивну геометрію посадки водія — коліна стирчать вгору, кермо лежить на них — і відсутність бічної підтримки і підтримки стегон, в машині можна їхати без перерви досить довго. Але тільки якщо використовувати круїз-контроль, щоб ноги не затікали.
Багажник величезний і оброблений просто. Незручна у ньому лише висока підлога — вантажі доведеться піднімати майже до пояса. Запаска — під днищем.
Задній диван розділений у відношенні 2/3 до 1/3, у нього регулюється нахил спинок. Диван можна частинами або повністю скласти до переднього ряду крісел, збільшивши багажник до розмірів невеликого фургона.
Їде Pajero Sport теж як фургон. Машина вібрує кузовом при роботі дизеля, потужно струшується при проходженні великих перешкод. Але зате дрібні вона просто не помічає, а на середні відгукується лише тремтінням. При такій підвісці можна не знижувати швидкості навіть на битих дорогах.
Автомат Pajero Sport працює плавно. Та й у самої машини некваплива вдача, хоча показник прискорення до сотні — 12,4 секунди — відповідає більшості авто у типовому міському потоці.
Бути спритним Pajero Sport і не може: автомобіль знехотя маневрує, тому що кермо робить чотири обороти від упору до упору, крени в поворотах відчутні.
Але на бездоріжжі це не має значення. Там "паджерик" — король: з дорожнім просвітом в 215 мм, великими кутами в'їзду-з'їзду, непробивною підвіскою і повним приводом. В останнього є знижений ряд як для складних ділянок та можливості блокування центрального диференціала (в такому випадку крутний момент порівну ділиться між передньою і задньою віссю), так і заднього (момент ділиться 50 / 50 між задніми колесами). З таким арсеналом можна заїхати так само далеко, як і трактор.
Керування приводом покладене не на всякі новомодні штучки типу бігунка Range Rover або шайби Nissan, а на допотопний і вічно вібруючий важіль на центральному тунелі.
Але це тремтіння — дрібниця. Чого не скажеш про витрату: близько 12-13 л в місті і не менше 8,5 л на сотню на трасі, притому що швидкісними характеристиками Pajero Sport не блищить — за теперішніх часів це вже не оптимально.
Але бездоріжжя спише машині і цей гріх. Як і всі інші. Тому що для нішевого продукту "паджерик" хороший. І може собі дозволити не розпорошуватися на дрібниці.
Матеріал опублікований в НВ №41 від 6 листопада 2015 року
