Рядки класиків. 11 хвилюючих поезій інтимної лірики до Дня всіх закоханих

13 лютого, 23:55
Вірші - хороше привітання (Фото:annie spratt / unsplash)

Вірші - хороше привітання (Фото:annie spratt / unsplash)

Ці вірші здатні моментально налаштувати на романтичний настрій.

Інтимна лірика — одна з найбільш романтичних речей, винайдених людством, тож у День усіх закоханих їй має бути відведене окреме місце.

Василь Стус

Я довго вчив граматику кохання

Відео дня

граматику грудей і губ твоїх

Ти утікала і ховала сміх,

межи зубів затиснений востаннє.

Біліли стегна в хижих желюгах.

Нескорена вовчиця зголодніла

сікла по лезах розпашіле тіло,

аж червонів багульник у ногах.

О довгі гони видовжених тіл!

Стріла і лук! Стріла і лук! І ось він —

цей напад шалу, цей простоволосий,

цей голий безум збурханих страшидл.

Сто диких стріл і сто глухонімих

ввійшли у лук і свист пообтинали

по тятиві. Лиш гони клекотали,

не вгамувавши плач, і сказ, і сміх.

Горіло небо, падаючи вниз,

земля горіла і пливла, як човен,

увись. А я, шаленством диким повен,

ламав пропахлий алкоголем хмиз.

Димів, як погар, наш округлий сон,

тремтіла перед ранокм охолола

безсонна річка, як богиня, гола,

даруючи цілунок, як прокльон.

Ліна Костенко — Екзотика

Якби це було просто щастя,

то це було б просто щастя.

А все, що зверх того, це вже — поезія.

Слухай, милий, ти захищайся!

Я стала дика, я — Полінезія.

Колись Ґоґен тікав на Таїті,

лишались тут і модерн, і ґотика.

У цьому черствому скрипучому світі

тільки любити — тепер екзотика.

Я порушила всі табу.

Нарвані квіти мої у Нірвані.

Пасеться обов’язків цілий табун,

а я цілую тебе у вігвамі.

Що з того, що туфлі у мене на шпильках?

Я в джунглях була і насилу вибрела.

Душі предків приходять навшпиньках,

щоб подивитись, кого я вибрала.

Очі у них великі і круглі.

Скелі голі, як Голіафи.

Птиця тюльпан п'є воду із кухля,

птиця бузок п'є воду з карафи.

Оце таке у мене Таїті —

руки твої, золоті ліани.

Аж дивно мені, що ходять на світі

якісь пошляки, немов павіани.

Дві зірки у хату мені влетіло.

Сади стоять буддійськими храмами.

Люблю твоє тіло, смагляве тіло,

тіло твоє, татуйоване шрамами.

Михайль Семенко — Ти

Я люблю твій стан

Я закоханий у згиби тіла

В тобі і Стріндберг і Ростан

Як затремтіла

Прекрасна ніби станс

Ти у екстазах загорілась

Журна немов старий романс

Як німфа що у лісі стрілась

Ти чиста й грішна як свята

І сяєш в сяйві білім тіла

Коли уперше затремтіла

Розквітла ти мов золота.

Юрій Іздрик — Превізія

губи липкі від липневих ягід

пальці липкі від твоїх секретів.

ми з моря чекали погоди в пагоді

зайвим вважаючи кожного третього

крайнім лишався з нас кожен другий

друзями були і трохи коханцями

мали ми скрипку й чарівний бубен

бавились стафом і бальними танцями

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів NV
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

грались на зміну в кота і мишку

брались за ролі поета і пасії

вдвох написали веселу книжку

вдвох збудували невидиму азію


ягоди наші ростуть у гіпофізі

пагода наша — зліва де серце

з моря погода нам зрештою пофігу

ми самостійно виношуєм сенси

і самосійні у нас психоделіки

і саморобні наші нірвани

ми ще збудуємо дві-три америки

і атлантиду під океаном


всього нам мало — такі ми жадібні

все у нас є — і любов і липень

сипляться ягоди з вікон пагоди

губи до губ безнадійно липнуть

ми найкрутіші на світі коханці

і нероздільні і невмирущі

тісно сплітаються наші пальці

смачно кохаються наші душі

Дмитро Павличко

Ти, мов яблуко з галузки,

Впала в трави молоді.

Я звільнив тебе від блузки,

Клавши руку на груді.

Я звільнив тебе від льолі

І від інших одежин,

Розглядаючи поволі

Кучерявий, гострий клин.

Я на нього настромився,

Я відчув небесний біль,

Я злетів, я народився,

Наче з кокона мотиль.

Я крильми моливсь преклонно,

Богу дякував за те,

Що світило твоє лоно,

Наче ябко золоте.

we vibe toys / unsplash
Фото: we vibe toys / unsplash

Олена Теліга — Літо

Топчуть ноги радісно і струнко

Сонні трави на вузькій межі,

В день такий — віддатись поцілункам,

В день такий — цілим натхненням жить!


П’яним сонцем тіло налилося,

Тане й гнеться в ньому, мов свіча;

І тремтить схвильоване колосся,

Прихилившись до мого плеча.


В сотах мозку, золотом прозорим,

Мед думок розтоплених лежить,

А душа вклоняється просторам

І землі за світлу радість — жить.


І за те, що стільки уст палило

І тягло мене вогнем спокус,

І за те, що замінить несила

Ні на що — твоїх єдиних уст.

Володимир Сосюра

Так ніхто не кохав. Через тисячі літ

лиш приходить подібне кохання.

В день такий розцвітає весна на землі

і земля убирається зрання…


Дише тихо і легко в синяву вона,

простягає до зір свої руки…

В день такий на землі розцвітає весна

і тремтить од солодкої муки…


В’яне серце моє од щасливих очей,

що горять в тумані наді мною…

Розливається кров і по жилах тече,

ніби пахне вона лободою…


Гей ви, зорі ясні!.. Тихий місяцю мій!..

Де ви бачили більше кохання?..

Я для неї зірву Оріон золотий,

Я — поет робітничої рані…


Так ніхто не кохав. Через тисячі літ

лиш приходить подібне кохання.

В день такий розцвітає весна на землі

і земля убирається зрання…


Дише тихо і легко в синяву вона,

простягає до зір свої руки…

В день такий на землі розцвітає весна

і тремтить од солодкої муки…

Микола Вінграновський

Коли моя рука, то тиха, то лукава,

В промінні сну торкнеться губ твоїх

І попливе по шиї і, небавом,

З плеча на груди, із грудей до ніг…


Коли твоя рука, солодка, ніби слава,

Червонооким пальчиком майне

В лимонній тиші і коли мене

У темну глибину поверне темна слада —


У білій лодії тоді ми пливемо

По водах любощів між берегами ночі:

І голоси у гніздах ластівочі

Стихають тихо… Золоте кермо


Заснулої хмарини понад полем,

І спить рука в руці, і на щоці

Краплина щастя, виказана болем,

До ранку світиться…

Сергій Жадан

Пливи, рибо, пливи —

ось твої острови,

ось твоя трава,

ось твоя стернова:

править твій маршрут,

шиє тобі парашут,

пасе тебе в глибині

при своєму стерні.


Коли зелені зірки

падають в гирло ріки,

тоді твоя стернова

промовляє слова:

це ось — мої сни,

це — рибальські човни,

це — ніч, це — течія,

це — смерть, певно, моя.


Життя — це тиша й сміх.

Його стане на всіх.

Його вистачить всім —

всім коханням моїм.

Тому лети, рибо, лети —

я знаю всі мости,

знаю всі маяки,

роблю все навпаки.


Лише твої слова,

лише таємниці й дива,

лише сповідь і піст

в одному з портових міст.

Кохай, рибо, кохай,

хай безнадійно, хай,

хай без жодних надій —

радій, рибо, радій.


Любов варта всього —

варта болю твого,

варта твоїх розлук,

варта відрази й мук,

псячого злого виття,

шаленства та милосердь.

Варта навіть життя.

Не кажучи вже про смерть

Богдан Ігор Антонич — Схрещення

Об хмару хмара, мов об дошку дошка,

ударить глухо, й небо затріщить

З лопати хмари сиплються дощі,

немов пісок дзвінкий В зелену ложку

листка бере калина дощ, мов юшку,

і п'є, і п'є, мов струмінь щастя жданий,

мов бризки сім я мов росу цілющу,

і відкривши ягід гроно полум’яне

як віяло, червонопере гроно,

аж рветься дощ, як втятий посторонок,

і вітер звільнений вирує колом

До чорних уст припавши спрагло,

мов палиця, у смерч скрутився й коле

обличчя наші наче розкіш нагла

Вузли долонь — у ритміці кохання

ключі музичні, й ти — ляклива ланя

Не в Біблії, не на троянднім ложі,

пий бурю плідну і цілющу

Може,

землі замало навіть для кохання,

хіба зрівнятись з бурею всією.

Гей, відходить буря, проспівавши лунко,

лиш грім із громом, мов змія з змією,

ще раз сплелись в останнім поцілунку.

Не знаючи, віддаш себе всією

Так що ж,

ні, не ламай долонь, ні рож.

Василь Симоненко

Я тебе не сприймаю за істину,

Бо таких, мабуть, зовсім нема.

Ніч, вітрами дурними освистана,

Свою чорну чадру підніма.


І дивлюсь я здивовано в очі,

Що заблискали з-під чадри.

У волоссі — у сірому клоччі —

Причаїлися дикі вітри.


Недарма понад нею пронісся

Ураганний тайфун стихій.

Виповзає на перенісся

Зморшка відчаю і надій.


І куди я до істини втраплю

Через ями й вибоїни слів?

Коли б випив її хоч краплю,

То, напевне б, від жаху зомлів.


Я тебе не сприймаю за істину —

Небо навіть, і те рябе.

Одчайдушну, печальну, розхристану,

Голубу і безжально освистану —

І таку я люблю тебе!

Показати ще новини
Радіо NV
X