До Дня родини. Актриса Катерина Буцька про баланс між кар'єрою і сім'єю
8 липня українці відзначають День родини. І це привід ще раз замислитися над тим, як багато родина означає в житті кожної людини. Адже саме в ній ми знаходимо підтримку, розуміння і можемо сховатися від не завжди доброзичливих зовнішніх обставин.
Але в сучасному світі, де питання побудови кар'єри та самореалізації вельми актуальне, не завжди вдається ставити сім'ю на перше місце. Особливо цікаво, як балансують між роботою, чоловіком, дітьми та домашніми справами жінки. Про це ми вирішили розпитати акторку серіалу «Дефективи» на каналі НЛО TV Катерину Буцьку. Вона — успішна сучасна жінка, дружина та мама двох дітей, одному з яких зовсім нещодавно виповнився рік. При цьому Катерина активно поєднує зйомки, дубляж, озвучення та особисте життя. Про секрети балансу й корисну пораду від акторки — читайте в матеріалі.
— Катю, поділіться, чи складно балансувати між кар'єрою та роллю дружини і мами?
Насправді, питання балансу між кар'єрою, особистісним зростанням і сім'єю — одне з найскладніших для мене. Я неодноразово думала про це та намагалася відповісти насамперед собі - як все встигати й бути реалізованою в різних сферах? Тому що той «успішний успіх», який проєктується з усіх соціальних мереж, як мені здається, великий фейк. Адже це дуже непросто — потрібно бути якоюсь суперлюдиною, щоб чітко в усіх сферах віддаватися на повну. І щоб водночас був дійсно крутий результат. Тому для якісного балансу між роботою та сім'єю я докладаю багато зусиль.
— Розкажіть, як знаходите час для всього?
Зараз, із народженням другої дитини, часу в мене стало катастрофічно мало. У зв’язку з цим я змогла деяку роботу частково перевести додому. Наприклад, озвучки — я їх пишу о четвертій ранку. Або навпаки, засинаю о третій ночі, а до цього часу працюю. Тому що ввечері мені потрібно вкласти дітей, зробити якісь побутові справи, які все одно залишаються — прання, прибирання, приготування їжі - те, що роблять всі.
— Чи не було у вас думок залишити роботу та повністю присвятити себе сім'ї?
Вважаю, що в наш час не працювати не можна. Я ще така людина, яка не може просто випасти з процесу. Професія — це моя самореалізація, моя сила. Як каже мій чоловік: «Якщо ти не будеш працювати, ти просто морально захворієш». Так і відбувається. Я, наприклад, перед другими пологами в неділю працювала, в понеділок зранку працювала, потім поїхала до пологового будинку, у вівторок народила, повернулася додому в четвер і вже знову працювала. Словом, я просто не можу без цього! Це ніби вічний двигун: якщо я займаюся чимось, — він продовжує функціонувати, як механізм запалювання. І тому є сили йти далі.
— Як вважаєте, на чому ґрунтується ваше бажання постійно розвиватися, реалізуватися в професії?
У мене безліч, не побоюся цього слова, правильних амбіцій. Я дуже багато чого хочу в матеріальному плані, фізичному, моральному. Я ставлю собі цілі, навіть записую їх у блокнот, який відкриваю через деякий час і ставлю галочки там, де завдання реалізовані. «Є! Зроблено. Досягнуто», — мене це дуже мотивує. Раджу й іншим переносити свої плани на папір — це працює.
— Але, коли жінка «досягатор», це може не зовсім добре позначатися на сім'ї. Як це у вас?
Звичайно, в деяких моментах дуже страждає сім'я. Тому що кожного разу ти думаєш: «Ну нічого, попрацюю, це ж зараз головне» або «Вони ж рідні, вони зрозуміють». Насправді, таким чином ми завдаємо дуже великої травми та болю найближчим людям — дітям і коханим. Але така ціна того успіху, якого ми можемо досягнути. І тут без жертв ніяк, адже в будь-якому разі десь вони будуть. Так, ти можеш повністю піти з роботи, професії та приділяти час родині. Але тоді дуже складно влитися назад і знову заявити про себе. Тому що святе місце порожнім не буває - щойно ти йдеш, на твоє місце приходить багато бажаючих і класно працюючих.
Тому потрібно завжди утримувати свої позиції в роботі. Нехай менше сну, менше часу на себе саму, але ти продуктивна та затребувана. Я дуже часто приїжджаю на роботу ненафарбована, можливо, не в тому одязі, в якому хотіла б, або з брудною машиною. Але, у всякому разі, я в цей день встигаю приготувати сніданок сім'ї. І для мене це важливіше. Ось такі пріоритети намагаюся розставляти. Я й доньці пояснюю, що ми з татом багато працюємо для того, щоб у них із братиком були можливості купити, що вони захочуть, або подорожувати, куди мріють. Тобто такі жертви здійснюються заради блага.
— Поділіться порадою, як уникати перекосу в бік однієї зі сфер життя: й на роботі встигати, але й про особисте життя не забувати?
Не знаю, як все встигати на практиці, але колись один хороший друг дав мені чудову пораду. Припустімо, той же спортзал записувати в розпорядку, як частину своєї роботи. Адже, наприклад, коли я займаюсь фізичними навантаженнями, я приводжу себе до ладу. І це потім може зіграти мені в плюс при затвердженні на роль, в якійсь постановці та іншому. Не кажучи вже про аспект здоров’я!
Тому я намагаюся жити за таким принципом — записувати та систематизувати свої дії. Й іншим раджу завести класний, красивий блокнот. Записати туди свої цілі: щось купити, зробити ремонт, кудись поїхати, схуднути, піти до косметолога, навчитися водити машину й тому подібне. А далі по тижнях розписувати, де в тебе робота, а де обов’язкові моменти, що стосуються особистого життя, — похід у кіно, побачення з коханим чоловіком або дружиною, зустріч із друзями, похід дітей до парку розваг, збирання грибів і так далі.
Таким чином, ти зможеш дивитися на свій план та аналізувати, чи зміг ти належним чином приділити увагу кожному важливому аспекту. І, можливо, тоді той баланс, хоча б примарний, який влаштує особисто тебе, буде присутнім у житті. І можна буде радіти й тоді, коли ти вдома, в сім'ї, проводиш час із близькими, й аналогічно, коли ти на роботі - затребуваний і самореалізований.
