«У ХІХ столітті мода швидко змінювалася». Художниця з костюмів Вікторія Шостак розповіла про роботу над драмою Кава з кардамоном
У грудні в український прокат вийде костюмована драма Кава з кардамоном за мотивами однойменного роману львівської письменниці Наталії Гурницької. Художниця з костюмів розповіла про особливості своєї роботи.
Прем'єра 10-серійної драми Кава з кардамоном відбудеться на телеканалі СТБ 20 грудня. На глядачів чекає непроста, пристрасна і запаморочлива історію забороненого кохання, що спалахнуло між молодою українкою Анною (її роль виконує актриса Олена Лавренюк) та одруженим польським шляхтичем Адамом (грає польська зірка Павло Делонг).
Серіал потішить глядача не лише драматичним сюжетом, а й розкішними костюмами, адже події костюмованої драми відбуваються у ХІХ столітті. До створення костюмів команда підійшла скрупульозно та з помітним азартом. Тільки для головного персонажа - Анни - їх було пошитий близько 30!
Розробила вбрання для героїв художниця Вікторія Шостак. Про роботу над ними, особливості моди XIX століття, тканини та аксесуари, які використовувалися, Вікторія розповіла в інтерв'ю для НВ Life. Цікаво, що для неї серіал Кава з кардамоном - перший подібний досвід, а результати оцінюватимуть вже глядачі.
— Розкажіть про особливості вбрання того часу.
— Криноліни, корсети, особливий крій… У ХІХ столітті дуже швидко змінювалася мода. Кожне десятиліття вирізнялося новими тенденціями. Ми намагалися потрапити у той історичний проміжок, який описується у романі, з усіма його особливостями. Так, наприклад, тоді жінки не могли вийти з дому без головних уборів. То був моветон.
— У чому була основна складність вашої роботи над костюмами?
— Знайти потрібну тканину, донести до швачок задум, вибрати правильний крій. А ще підготовка костюмів випала на період локдауну, коли все в країні та світі було закрито. Складнощі виникали саме із тим, щоб дістати матеріали.
— Розкажіть, як вдалося впоратися?
— Кожна тканина має свою історію. Дещо замовляли із Італії, а є матеріали, придбані на Сьомому кілометрі. (Усміхається.) Обіцяю, що наш глядач нізащо не здогадається, на яке вбрання було витрачено найбільше грошей. Ми намагалися зробити так, щоби всі костюми без винятку виглядали гідно.
— Усі сукні шилися з нуля?
— Була частина одягу, який ми брали в оренду, — для акторів масових сцен. А костюми головних героїв створювалися з нуля.
— Скільки часу потрібно, щоб створити повноцінний жіночий образ?
— Дивлячись, скільки часу відведено на роботу. (Сміється). Бувало, що на пошиття сукні було виділено лише один день, і так, вона була готова і в такі стислі терміни. Для нас не було нічого неможливого.
— ХІХ століття можна назвати епохою аксесуарів. Як ви з цим упоралися?
— У нас дуже багато аксесуарів! Кожен образ ми намагалися деталізувати. В асортименті багато оздоблювальних матеріалів, рукавичок, взуття, сумочок, капелюшків, комірців, манжетів, в'язаних гачком, біжутерії. Ми використовували дуже багато вінтажних виробів. На щастя, вінтаж зараз – це модно. Тож придбати цікаві аксесуари можна навіть у Instagram.
— А чи є речі з історією?
— Так, одні рукавички були привезені з Німеччини. Вони належали спадкоємиці дворянського роду. Справжній артефакт! Їх доставили спеціально із Мюнхена для зйомок серіалу. Зроблено вони з дуже тонкої шкіри. Неймовірно цінна річ.
— Жінки того часу носили корсети. Ви їх також використали в образах?
— У кожному жіночому образі є корсет. Це була невід'ємна річ усіх жінок. А також криноліни. Ми намагалися максимально наблизитися до особливостей ХІХ століття. Тоді дівчата намагалися досягти тонких талій – усі корсети затягувалися дуже туго. Тому акторок ми не берегли. Ще один плюс цієї незручної речі - жінка завжди рівно тримає поставу. Як то кажуть, краса вимагає жертв.
— Чи актори брали участь у процесі створення костюмів? Можливо, вносили своє бачення?
— Я намагалася комунікувати з усіма акторами, дізнаватися про їхні уподобання в кольорах
— А як, на вашу думку, сукні Анни характеризують її?
— Анна, як персонаж, цікава ще й тим, що вона трансформується, дорослішає. Зміни походять від простої юної дівчини до самодостатньої жінки. Разом з її поглядами, світоглядом змінюються і образи. Зустріч з Адамом накладає відбиток на все її життя. На зміну простим сукням приходять вишукане «лялькове» вбрання. Потім настає ще один період - усвідомлення, що проявляється у всьому. У тому числі і в образах героїні. На долю Анни випало чимало випробувань, щасливих та сумних подій. Звичайно, всі вони будуть передані за допомогою костюмів.
— Жалобні образи також будуть?
— Так. У той час протягом року після смерті когось із членів сім'ї було прийнято носити жалобний одяг. Навіть якщо помер не найближчий родич. У такому вбранні переважав лише чорний колір.
— Ви одягали як українських акторок, так і польських. Чи були якісь відмінності в образах?
— Відмінності образах були лише у прив'язці до матеріального стану героїв. У дворян — химерніший, гарніший одяг, у менш забезпечених людей — він простий. Ми не наголошували на національності костюмами, лише на статусі у суспільстві.
— Якщо говорити про чоловічі образи, які особливості були в них?
— Чоловіки, як і жінки, любили гарно одягатися. Використовували багато деталей у костюмах. Штани, підтяжки, жилети, аксесуари у вигляді запонок, годинників, краваток. Навіть гудзики на одязі були незвичайними. Звичайно ж, ми використовували всі ці деталі в образах і наголошували на характері кожного героя. Але головний персонаж Адам більш стриманий в одязі, попри свій майновий стан. Він менше прикрашав себе. Кожен його образ був спокійним.
— Також на знімальному майданчику були діти. Які у них костюми?
— Основна відмінність дитячого образу від жіночої — довжина сукні. Їхні спідниці були коротшими і пишнішими. Як і зараз, діти тоді не надавали значення чистоті. Щоб вбрання менше забруднювалося, його довжина була коротшою.
— У якому віці дівчата починали носити корсети?
— Це визначали мами дівчаток. Приблизно з 13-15 років, у період статевого дозрівання, коли у дівчаток формувалася фігура, талія, груди.
— У вас є костюми, яким ви найбільше пишаєтеся?
— Таких немає. Усі образи – мої улюблені. (Усміхається). До кожного був особливий підхід. Ми їх доповнювали, ускладнювали, доводили до досконалості. Дуже чекаю, коли глядач зможе насолодитись естетикою кожного кадру серіалу на екранах.
