«Усі вірять у нашу перемогу». Олеся Трофименко, чиї картини стали натхненням для колекції Dior, — про співпрацю з Марією Грацією Кюрі

9 липня, 10:14
Ексклюзив НВ
Показ Dior Haute Couture (Фото:REUTERS/Johanna Geron)

Показ Dior Haute Couture (Фото:REUTERS/Johanna Geron)

Dior представив нову колекцію Haute Couture FW 2022−23, натхненням для якого стали роботи української художниці Олесі Трофименко. В інтерв'ю вона розповіла НВ Life про проєкт, яким Будинок моди висловив підтримку Україні.

Тиждень високої моди у Парижі стартував у понеділок, 4 липня. І в перший день свою колекцію показав Будинок моди Dior. Для України це був особливий показ, бо він став гучним висловлюванням знаменитого французького Будинку моди на підтримку країни, що виборює свою незалежність у війні, яку розв’язала Російська Федерація. До співпраці над колекцією креативна директорка Dior Марія Грація Кюрі запросила українську художницю Олесю Трофименко. Її творчістю вона зацікавилася навесні цього року під час виставки сучасних українських художників у музеї MAXXI у Римі.

Відео дня

Олеся Трофименко працює у змішаній техніці, що є її ноухау — поєднує живопис із вишивкою. Вона зазначає, що вишивку в картинах використовує як піксель, до якого можна доторкнутися, щоб відчути роботу. Серед великої кількості робіт українських художників Марія Грація Кюрі звернула увагу на невелику роботу Олесі розмірм 10×15 см, і вона дуже припала їй до душі. Дизайнерка зацікавилася іншими роботами української художниці та запропонувала співпрацю над показом колекції Haute Couture.

Олеся Трофименко на показі Dior (Фото: @Тетяна Ягодкіна)
Олеся Трофименко на показі Dior / Фото: @Тетяна Ягодкіна

Стіни паризького Музею Родена, де пройшов показ Dior, прикрасили величезні вишиті панно Олесі Трофименко, а вишивка, якою вирізняються колекції Марії Грації Кюрі, була натхнена ідеєю української художниці Дерева життя, що стала наскрізною темою шоу, та українською традиційною вишивкою. Олеся Трофименко розповіла НВ Life про неймовірний досвід співпраці зі знаменитим французьким Будинком моди, вишиті панно та про бажання Марії Грації Кюрі висловити свою підтримку Україні.

«Марія Грація Кюрі — надзвичайно фантастична жінка. Дуже відкрита і сильна людина. Вона дійсно дуже цікавиться ситуацією в Україні і в шоці від того, що таке відбувається у ХХІ сторіччі, — поділилася Олеся Трофименко враженнями від діалогів із креативною директоркою Dior, — „Не думайте. Ми не віримо жодному слову Путіна. Ми розуміємо, що у вас відбувається. Ми не ведемося на пропаганду“, — в один голос говорили мені Марія Грація Кюрі і журналістка та письменниця, з якою вона мене познайомила. Ми обговорювали, наскільки мистецтво і пропаганда пов’язані. І що є дуже тонка грань, як можна маніпулювати за допомогою мистецтва, мистецьких акцій і висловлювань „культурних“ персонажів: „Ми бачимо, що відбувається і ми вас дуже підтримуємо“, — повторювали вони мені. Це було дуже приємно чути, і дуже важливо».

Марія Грація Кюрі (Фото: REUTERS/Johanna Geron)
Марія Грація Кюрі / Фото: REUTERS/Johanna Geron

— Отже, можна сказати, що цей показ став відповіддю Dior на війну в Україні?

— Так. Dior звернулися до мене через мою кураторку Соломію Савчук наприкінці березня. А у перших числах квітня ми вже обговорювали проєкт. Це було якраз, коли відкрилися масштаби трагедії у Бучі: перші фото, перші враження, коли ми в Україні зіткнулися зі справжнім жахом. А Соломія мені при цьому пише, що вони хочуть щось життєствердне.

«А вони знають, що в нас відбувається?», — запитала я, адже у мої свідомості на той момент були зовсім інші картини. На що Соломія мені відповіла: «Так, знають. Але всі вірять у нашу перемогу».

Зрештою ми дійшли згоди, що дійсно краще буде донести красу української культури саме через оптимістичність та якісь життєствердні образи. Адже так набагато простіше достукатися до людей і звернути на себе увагу.

Олеся Трофименко та Соломія Савчук (Фото: @Тетяна Ягодкіна)
Олеся Трофименко та Соломія Савчук / Фото: @Тетяна Ягодкіна

— Виходить, що робота над панно та колекцією була виконана за рекордно короткі терміни?

— Це були дійсно шалені темпи. Мене запросили до роботи наприкінці березня. У квітні ми обговорили тему. І потім у мене були тижні три на ескізи. Ми проговорили все аж до кольору тканини за pantone.

Над самою вишивкою для панно працювало біля 470 вишивальниць в Індії. Всього в експозиції було три види Дерева життя, з яких було створено 14 сюжетних полотен та 8 декоративних вставок. Все це висотою чотири метри з гаком. І вони зробили їх за три тижні. Це фантастичний обсяг!

— Розкажіть, будь-ласка, про свою роль у проєкті?

— У тому, що стосується вишивки у колекції, то моя участь в ній полягає просто в ідеї. Коли ми обговорювали тему панно, я розповідала, що саме хочу використати: згадувала українські весільні вінки, фото українців і українських сімей у народному вбранні початку ХХ століття, вишивку козацької доби і Дерево життя. І коли я згадала Дерево життя, вони сказали, що саме це їм і треба. Воно стало натхненням для вишивки у колекції. Адже образ Дерева життя притаманний не тільки українській культурі, він є у дуже багатьох культурах світу. І це те, що нас об'єднує. Для мене Дерево життя символізує час, неспинність традицій, непереможність природи та світла.

@dior.com
Фото: @dior.com

Дерево життя є наскрізною темою усього шоу. Оскільки я у своїх роботах поєдную вишивку із живописом, то попередньо ми планували саме це і зробити. Але часу було обмаль. Тому ми замінили живопис фотоколажами.

@Valeriia Guseva/Facebook
Фото: @Valeriia Guseva/Facebook
@Valeriia Guseva/Facebook
Фото: @Valeriia Guseva/Facebook

— Як індійські вишивальниці впоралися з українською технікою вишивки?

— Насправді це шалено цікаво. Вишивкою займається індійська школа вишивальниць Chanakya School, що вже давно співпрацює з Dior. Її заснувала Карішма Свалі. Справа в тому, що в Індії вишивка вважалося суто чоловічим зайняттям. Жінки теж могли вишивати, але не могли заробляти цим на життя. Ця школа вишивальниць спричинила свого роду внутрішньокультурну революцію в Індії.

У них дуже своєрідна техніка, звичайно ж, заснована на суто індійських техніках вишивки, і було дуже цікаво, як вони потрактують наші зображення через свої засоби та методи. Виявилося, що їм було дуже важко вишивати хрестиком. Карішма Свалі сказала, що хрестик займає дуже багато часу. Отже, вони почали комбінувати і вставляти якісь свої декоративні шви. Тому вийшов мікс культур — української та індійської. І в цьому є теж такий свій приємний присмак.

@Ukrainian American Community Center/Facebook
Фото: @Ukrainian American Community Center/Facebook

Я побачила результати їхньої роботи за пару днів перед показом. Ще перед шоу у мене була можливість та все це помацати, побігати у повному захопленні.

— Які ваші враження від показу?

— Це було супершоу, красиве та витончене. І вони дуже вдало і емоційно підійшли до музичного оформлення. Воно вийшло суперемоційне і драматичне: і кольори суконь, і витончена вишивка, і дефіле. Дуже багато людей потім казало, що під кінець хотілося розплакатися. Взагалі все, що робить Марія Грація — це дуже естетично.

REUTERS/Johanna Geron
Фото: REUTERS/Johanna Geron

— Чи можна сказати, що робота над проєктом вас порятувала під час війни?

— Звісно, робота мене переключає, але не дуже сильно. Ти все одно не можеш не читати новини. Зараз я чотири дні провела в Парижі. Перші два дні це була адаптація, коли я приїхала до Польщі та побачила всіх наших людей, що їхали зі мною до Перемишля — вони намагаються бути бадьорими, але насправді розгублені. А потім ця несподівана тиша і мирне життя. І звук літака, якого не треба боятися. Це був емоційно важкий для мене момент. Врешті, коли я приїхала в Париж, зрозуміла, що для того, щоб працювати, мені заборонено читати новини. Адже я перестану сприймати все, що відбувається навколо.

REUTERS/Johanna Geron
Фото: REUTERS/Johanna Geron

— Як було для вас 24 лютого?

— Я мала приїхати до Києва 23 лютого, і просто полінувалася. Мені дуже пощастило. Не так давно я купила собі будинок в селі далеко від Києва, десь у 200 км, це майже центр України. І війна застала мене там. Перші місяці війна в нас була в новинах, повітряній тривозі та в нестачі їжі. Ми пережили короткий період голоду, і тут мені допомагали сусіди. Також дуже сильно допомагали художники, галеристи, мистецькі організації, бо було дуже сутужно. Але я щаслива, тому що перші вибухи я почула вже аж у червні, коли приїхала до Києва.

— Як ви гадаєте, чи може мистецтво допомогти перемогти у цій війні?

— Дуже важливо на мій погляд показувати українську культуру та позбавлятися російського нарративу. Він дуже довго був присутній у нашій культурі і був нам нав’язаний, і в якийсь момент ми звикли, що ми, українці, гірші. А ми зовсім не гірші. У нас своя культура, яка цікава світу і дійсно надихає. Я відчула це зараз у Парижі. Люди ходили, розглядали, дізнавалися про вишивку козацької старшини XVIII сторіччя, дивувалися її фантастичній красі. Насправді ми самі тільки зараз почали відкривати для себе українську культуру.

@Dior/Instagram
Фото: @Dior/Instagram

Якщо чесно, я досі ще не осягнула увесь масштаб проєкту з Dior. Коли я говорила, мене шоу дуже зачепило аж до сліз, я мала на увазі також їхнє ставлення до України. Мене дуже вразило як близько до серця Dior сприймає ситуацію в Україні і світі. Це було дуже зворушливо. Я дійсно відчула дуже потужну підтримку. І від цього стискається серце.

До речі, одна з моделей, Євгенія Дубінова, яка брала участь у показі Dior, також з України. Нас познайомила гример, коли готувала мене до шоу, а Євгенія якраз проходила повз. Вона нахилилася до мене, подивилася уважно і каже: «Привіт». Я їй теж сказала: «Привіт». Ми сміялись, що треба було привітатися словом паляниця. Вона теж буде повертатися до України. Бо її батьки тут, причому батько воює.

Євгенія Дубініна (Фото: REUTERS/Johanna Geron)
Євгенія Дубініна / Фото: REUTERS/Johanna Geron
https://www.youtube.com/watch?v=7UDPVba3CUw
Показати ще новини
Радіо НВ
X